20.Інституційно-організаційне забезпечення збереження біорізноманіття

Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки) відповідає за впровадження Конвенції про біологічне різноманіття в Україні та реалізує державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, включаючи питання збереження біологічного різноманіття. Зокрема, Міністерство в цій сфері здійснює нормативно-правове регулювання використання об’єктів рослинного і тваринного світу, комплексне управління, регулювання та екологічний контроль щодо їх охорони, використання і відтворення. В складі Мінекобезпеки дані функції покладено на Головну екологічну інспекцію, Головне управління національних природних парків і заповідної справи, Управління регулювання природокористування, державний комітет охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, управління екобезпеки в областях і містах Київ та Севастополь, державні екологічні інспекції охорони Чорного та Азовського морів, наукові інститути, декілька заповідників та національних природних парків.

Іншими органами центральної виконавчої влади у сфері охорони та використання природних ресурсів, зокрема, є Міністерство лісового господарства, Міністерство рибного господарства, Міністерство сільського господарства і продовольства, Державний комітет по земельних ресурсах і Державний комітет по водному господарству.

До відання Мінлісгоспу належать питання управління і контролю за охороною, відтворенням та використанням лісового фонду, який за екологічним і господарським значенням поділяється на першу і другу групи. І якщо до другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення, то ліси першої групи, які складають 51%, здійснюють переважно природоохоронні функції. На Мінрибгосп покладено завдання збалансованого використання і відтворення рибних ресурсів у внутрішніх водоймах і водотоках України, а також у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на Чорному і Азовському морях. Із функцій Мінсільгосппроду найбільший інтерес у аспекті збереження біологічного різноманіття викликають ті, що стосуються раціонального використання сільськогосподарських угідь, зокрема спрямовані на зменшення ступеня розораності земель, та екологізацію сільськогосподарського виробництва. Частина функцій, пов’язаних з охороною і бережливим використанням земель, знаходиться також у віданні Держкомзему. Держводгосп здійснює державне управління в галузі водного господарства, зокрема щодо екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними. До земель водного фонду належать також болота та острови, прибережні захисні смуги та водоохоронні зони. Ці території мають значення не тільки як середовища існування багатьох видів, насамперед водно-болотної флори і фауни, але й як екологічні коридори між екосистемами різного типу .

Ряд питань, що безпосередньо чи непрямим чином пов’язані зі збереженням об’єктів тваринного і рослинного світу та їх ареалів, знаходиться у віданні інших органів центральної виконавчої влади: Міністерства закордонних справ (міжнародні угоди та співпраця), Міністерства економіки (економіка природокористування), Міністерства фінансів (фінансове забезпечення природоохоронної галузі), Міністерства транспорту (придорожні смуги та переходи), Міністерства оборони (військові полігони та зони навчань), Міністерства освіти (екологічна освіта), Міністерства у справах науки і технологій (наукові дослідження), Міністерства культури і мистецтв (об’єкти культурно-природної спадщини), Держжитлокомунгоспу (зелене господарство міст), Держкомгеології (використання та охорона надр) тощо.

Наукові та громадські інституції.

Науковими дослідженнями щодо вивчення і розробки заходів по збереженню біологічного різноманіття зайняті фахівці наукових інститутів та центрів, насамперед Національної академії наук (НАН): Інститутів ботаніки, зоології, гідробіології, географії, біології південних морів, екології Карпат, молекулярної біології, мікробіології, клітинної біології та генетичної інженерії, Ради по вивченню продуктивних сил, Центрального ботанічного саду, Донецького ботанічного саду та інших; Інститутів Української академії аграрних наук (УААН): землеустрою, рослинництва, землеробства, агроекології, ветеринарної медицини, розведення і генетики тварин, птахівництва, селекційно-генетичний, винограду і вина та інші; факультети і кафедри екологічного профілю учбових закладів тощо. Ряд питань, пов’язаних з науковими дослідженнями і управлінням у цій сфері, вирішують наукові центри, лабораторії і інститути при центральних органах виконавчої влади, зокрема Український науково-дослідний інститут екологічних проблем та Український науковий центр екології моря при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.

Все активніше в природоохоронній діяльності бере участь громадськість, свідченням чого стало створення багатьох (понад 20 національного рівня, та понад 300 - місцевого) громадських організацій, асоціацій, об’єднань і груп екологічного напряму. Серед них: Українське товариство охорони природи, Українське товариство мисливців і рибалок, асоціація “Зелений світ”, Українське товариство охорони птахів, Українське ботанічне товариство, Українське орнітологічне товариство, Гідроекологічне товариство України, Українське географічне товариство, Національний екологічний центр, УкрЮНЕПКОМ, Грінпіс Україна, товариство “Зелена Україна” Національного екологічного центру, Товариство гідроекологів Криму, ряд громадських наукових академій тощо. Для взаємодії з ними при Мінекобезпеки створено Громадську екологічну раду.

За активної участі наукових і громадських організацій протягом 1995-1997 років проведено низку природоохоронних заходів. Питання збереження біологічного різноманіття обговорювались на різних національних та міжнародних науково-практичних та науково-громадських семінарах, зокрема в рамках проголошеного Радою Європи Європейського року збереження природи (ENCY 95), в рамках відзначення Всесвітнього дня довкілля, Дня Землі, Всесвітнього дня збереження біологічного різноманіття, Всесвітнього дня боротьби із опустелюванням та посухою.

Інституції та центри наукового забезпечення та збереження біорізноманіття (in-situ та ex-situ).

В Україні функціонують 14 природних і 3 біосферних заповідники, 7 національних природних парків, які, відповідно до національного законодавства, є природоохоронними науково-дослідними установами національного значення (додаток 3).

В Україні нараховується 24 ботанічних сади (додаток 4), 15 основних дендраріїв при лісогосподарських вузах і науково-дослідних станціях (додаток 5) та 83 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва національного значення, з яких 65 (тобто 80%) є старовинними, закладеними у XVIII - XIX століттях. У державі також є 7 зоопарків.

Генетичні та селекційні ресурси.

Україна має величезний генетичний фонд видів, різновидностей, форм, сортів, ліній та штамів рослин, тварин і мікробів місцевого походження та з різних регіонів світу. Він зберігається в природних умовах, закритому грунті, колекціях, банках, в тому числі кріобанках, численних заповідниках, парках, ботанічних садах, інститутах, університетах тощо.

Так, в Україні відібрано і створено 478 генетичних резерватів загальною площею близько 24 тис. га. Практично відібрано всі найбільш цінні насадження природного походження, що представляють основні лісові угруповання. 57,3% площі цих резерватів становлять насадження дуба звичайного і сосни звичайної, 13,3% - бука європейського, 11,5% - смереки, 5,4% - ялиці, 2,6% - дуба скельного, 0,6% - бука кримського. Відібрано генетичні резервати і в насадженнях, де зростають рідкісні та зникаючі види, такі як сосна Станкевича, кедр європейський, тис ягідний, суничне дерево, берека, фісташка туполиста та інші. В їх складі відмічені плюсові дерева. Всього ж в Україні зареєстровано 3079 га плюсових насаджень, а до державного реєстру включено 4065 плюсових дерев.

Внаслідок праці кількох поколінь вчених у Центральному ботанічному саду (м. Київ) зібрано унікальні колекції, які нараховують близько 13 тис. видів, різновидностей, форм та сортів квітково-декоративних, лікарських, плодових, овочевих, кормових, технічних та інших груп рослин з різних регіонів України і світу. Особливу цінність становить генетичний фонд тропічних і субтропічних рослин, що перевищує 3 тис. видів і форм, а саме: краща в Європі колекція орхідей; у відкритому грунті - одна з найбагатших в Європі колекція квіткових декоративних рослин, в якій представлені усі їх групи загальною чисельністю 4500 видів та сортів. Арборетум саду нараховує 1800 видів і форм. Державний Нікітський ботанічний сад має унікальні колекції деревних і трав’янистих рослин, що нараховують 9,3 тис. видів і форм (це одна з кращих колекцій сухих субтропіків Середземномор’я), а в Донецькому ботанічному саду створено колекцію рослин переважно з південно-східної частини України, що нараховує близько 9 тис. видів і форм. Тут вирощують популяції 169 видів рослин, що занесені до Червоної книги України, у тому числі 16 видів ковили; створено колекцію деревних порід, що нараховує близько 500 видів і форм. Колекція рослин Ботанічного саду Київського національного університету складається з 8 тис. видів і сортів (в оранжереях - 4,5 тис., у відкритому грунті - 3,5 тис.). Особливо цінними тут є колекції рододендронів, папоротей, спірей та магнолій. Багаті та цінні види декоративних і рідкісних рослин зберігаються також у дендрологічних парках “Софіївка”, “Олександрія”, “Тростянець”, де зростає від 500 до 800 видів дерев та чагарників, а також у Ботанічному саду Львівського університету та інших садах і парках, що є окрасою і національною гордістю нашої землі.

Надзвичайно багатими і в багатьох відношеннях унікальними є генетичні колекції і банки ряду інститутів. Так, колекція культур мікроорганізмів Інституту мікробіології і вірусології нараховує 20 тис.штамів, у тому числі унікальні зібрання фітопатогенної мікрофлори, мікроскопічних грибів тощо. Колекція сортів, гібридів, ліній, штамів сільськогосподарських культур, зокрема жита, пшениці, кукурудзи, цукрового буряка Інституту фізіології рослин і генетики нараховує більш як 20 тис.одиниць. Ця колекція є унікальною і може бути використана для селекції згаданих культур, як в Україні, так і за її межами. Банк генів (близько 100 одиниць), колекція рекомбінантних ДНК (200 одиниць) і мікроорганізмів-продуцентів фармакологічних препаратів (200 одиниць) створені в Інституті молекулярної біології і генетики. Банк клітинних ліній Інституту експериментальної патології, онкології і радіобілогії нараховує 14 тис.ліній людини та тварин, 200 з них є унікальними. Центр генетичних ресурсів рослин Інституту рослинництва об'єднує унікальні тематичні колекції в єдину систему генетичних ресурсів культурних рослин, серед яких найважливішими є: колекція польових культур Інституту рослинництва, яка нараховує 42 тис. зразків; колекція лікарських рослин Інституту лікарських рослин (близько 500 зразків); помологічна колекція Інституту садівництва (7 тис. зразків); ампелографічна колекція Інституту виноградарства і виноробства (485 зразків). Кожна із названих колекцій посідає серед аналогічних у світі місця не нижче третього.

Банк генетичних ресурсів тварин передбачає, серед інших завдань, збереження і селекційне використання місцевих порід великої рогатої худоби (сіра українська, білоголова українська, бура карпатська та ін.). Зараз банк містить понад 1,7 млн. спермодоз видатних бугаїв 20 молочних, 10 м'ясних та понад 12 синтетичних популяцій. Колекція рідкісних порід та популяцій курей створена при Інституті птахівництва, нараховує 15 порід, породних груп і популяцій. Колекція штамів промислово цінних мікроорганізмів для виноробства нараховує 1076 зразків, а Банк штамів мікрооганізмів для ветеринарної медицини об'єднує унікальні колекції (разом понад 500 зразків) в єдину систему ресурсів. Зоопарк "Асканія-Нова" за масштабами утримання тварин у напіввільних умовах, розробок теорії, методів та технологій акліматизації та реакліматизації не має собі рівних серед країн СНД і входить до перших десяти світових взірців. Його спеціалізація - розведення і вивчення біології копитних ссавців степів, саван, пустель і гір, навколоводних і рідкісних птахів степової зони. Тут утримуються три види безкілевих птахів і 72 види кілегрудих, вирощується 15 видів, які занесені до Червоної книги України: степовий орел, журавлі - сірий і красавка, огар та ін. Інтродукована фауна ссавців нараховує 36 видів (загальна чисельність - 900 голів), з них 7 видів групи рідкісних: кінь Пржевальського, туркменський кулан, зебра Греві, гвинторога коза, гривастий баран, сайгак, сибірський козерог (всього 370 голів).

Для збереження природного та культурного, генетичного та видового біорізноманіття в Україні важливе значення мають колекції та банки не тільки перелічених, а й інших наукових установ, міністерств та відомств. Відповідно до діючого Положення про порядок визначення наукових об'єктів (1997 рік), що становлять національне надбання, заведено Державний реєстр таких об’єктів

Національна організація збереження біологічного різноманіття.

Для забезпечення виконання Конвенції про охорону біологічного різноманіття і координації дій у цій сфері у 1996 році в Мінекобезпеки було утворено відділ збереження біорізноманіття, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні заступника міністра. Крім того з метою розробки Концепції збереження біологічного різноманіття України (затверджена відповідною постановою Кабінету Міністрів України 12 травня 1997 року), цієї національної доповіді та Національної програми збереження біологічного різноманіття до 2015 року створено міжвідомчу робочу групу експертів з питань біологічного різноманіття з представників Мінекобезпеки, наукових і громадських організацій. Передбачається найближчим часом також створення Національного координаційного комітету з питань збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.