8. Досягнення України в галузі збереження біорізноманіття

За останні роки в Україні активно ведеться робота щодо визначення та втілення пріоритетів природоохоронної політики держави. У березні 1998 р. Верховна Рада України схвалила "Основні напрями державної екологічної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", які передбачають:

1. застосування еколого-економічних інструментів, зокрема впровадження плати за природні ресурси та забруднення довкілля;

2. побудову системи регулювання екологічної безпеки шляхом здійснення ефективних попереджувальних дій та заходів щодо забруднення довкілля;

3. забезпечення ядерної та радіаційної безпеки;

4. збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Екологічна політика держави реалізується шляхом розробки окремих національних, державних, регіональних, місцевих і об’єктних програм та проектів. В Україні вже розроблено ряд важливих державних програм:

1. оздоровлення басейну Дніпра та підвищення якості питної води, розвитку заповідної справи, утилізації відходів,

2. збереження біологічного та ландшафтного різноманіття та інші.

Важливим напрямком вирішення природоохоронних проблем в Україні є інтеграція екологічної політики у стратегію соціально-економічних реформ. З огляду на це положення вже підготовлено Концепцію сталого розвитку. Сталий розвиток ґрунтується на сталому функціонуванні природних екосистем, збалансованому використанні природних ресурсів і відповідній цьому державній соціальній, екологічній і правовій політиці. При цьому збереження біологічного різноманіття розглядається як природна основа сталого розвитку держави в цілому і окремих її регіонів, воно забезпечує функціонування біосфери та підтримку її рівноваги, ресурси для багатьох галузей народного господарства. Одним з пріоритетів основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та екологічної безпеки визначено збереження біологічного різноманіття та заповідну справу. 12 травня 1998 р. Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію збереження біологічного різноманіття в Україні, що створює передумови для вжиття практичних заходів в цій галузі. Розроблені і вже реалізуються заходи, включені до Національної програми збереження біологічного різноманіття.

Участь України в міжнародному та європейському співробітництві щодо збереження біорізноманіття, впровадження ряду проектів Глобального екологічного фонду надали нового імпульсу розвитку національної діяльності в цій сфері.

Так, сформовано достатньо розвинену правову базу, запроваджуються економічну механізми природокористування, положення щодо збереження біорізноманіття інтегруються в секторальну політику (лісове та мисливське, сільське, водне та рибне господарства, земельні відносини, туризм тощо), створена та розвивається мережа заповідних територій, значно зросла громадська підтримка зазначеної діяльності.

8. Екологічний менеджмент

Потрібне певне втручання людини для оптимізації природних функцій і розумного використання біологічних та інших ресурсів. Механізм такого втручання власне і є предметом екологічного менеджменту. Екологічний менеджмент, тобто процес управління (в широкому розумінні цього слова) екосистемами і природними угіддями, має на меті узгодження задоволення різноманітних потреб людини, що базуються на використанні природних ресурсів, з необхідністю зберегти при цьому багатство форм життя і функціональну різноманітність екосистем.

Відповідно до стандартів Рамсарської конвенції, в рамках якої питання менеджменту набули найбільшого розвитку, в найзагальнішому вигляді екологічний менеджмент передбачає:

- попереднє визначення основних рис екосистеми (або їх комплексів);

- висвітлення проблем, пов'язаних з експлуатацією її ресурсів;

- висунення та оцінку пропозицій щодо альтернативних шляхів використання ресурсного потенціалу певної екосистеми без того, щоб порушувати її функціональну цілісність. Базуючись на фундаментальних принципах екології, такий менеджмент може стосуватися як великих територій, так і малих, статус яких теж може бути різним, хоча перевага, звичайно, у такому виборі, якщо це можливо, надається більш чи менш цілісним з гідрологічної та інших точок зору системам.

Менеджмент, що базується на екосистемному підході (іншими словами "екологічний менеджмент"), не має протидіяти природним процесам.