29. Принципи збереження біорізноманіття

В основу збереження біорізноманітності, згідно з Глобальною стратегією біорізноманіття, покладено 10 принципів:

1 кожна форма життя унікальна і варта уваги людства;

2 збереження біорізноманіття приносить локальні, національні й глобальні блага;

3 цінності та блага збереження біорізноманіття належать нації та її ЛЮДЯ.М;

4 стале збереження біорізноманіття неможливе без фундаментальних змін у методах і практиці економіки світового розвитку;

5 збільшення фонду збереження біорізноманіття само по собі не відбудеться, для цього необхідні політичні та відомчі реформи;

6 пріоритет збереження біорізноманіття визначається, виходячи з локальних, регіональних, національних та глобальних перспектив;

7 збереження біорізноманіття може бути реалізоване тільки з розвитком суспільної свідомості та інформованістю політичних діячів;

8 планувати і здійснювати збереження біорізноманіття необхідно в масштабах, що визначаються екологічними та соціальними критеріями;

9 різноманіття сільськогосподарських культур пов'язане з природним, тому збереження другого необіхідне для збагачення першого;

10 головними елементами збереження біорізноманіття є збільшення участі суспільства, повага до людських прав, можливість освіти, доступність інформації, відповідальність.

Вони доповнюються принципами, обов'язковими для галузей народного господарства, які використовують біорізноманітність або мають вплив на неї. Це принципи обережного прийняття рішень, тобто лише на підставі всебічного аналізу достовірної інформації; уникнення помилок, тобто введення експертизи, участі громадських організацій тощо; запобігання втратам; переміщення або реконструкції небезпечних виробництв; екологічної компенсації.

При вивченні біорізноманітності доцільно орієнтуватися на такі принципи: системності, тобто вона має вивчатися як цілісна система багатьма галузями в усіх її" проявах, значеннях і напрямках відомчого використання; кінцевої мети, тобто отримані дані не є самоціллю, а аналізуються для використання в розробці стратегій, програм, міжвідомчих планів, законодавчих актів і державної політики, послідовності, тобто вивчення має бути послідовним і орієнтованим на вирішення конкретних питань; пріоритетності, оскільки не всі дані однаково важливі для вирішення проблеми; взаємопов'язаності, тобто головну увагу слід приділяти прямому і зворотному впливу соціальних економічних та відомчих факторів на біорізноманітність, наприклад структури населення, форми землекористування, власності на ресурси, вартість продукції тощо;загроз, тобто вивчення і з'ясування факторів ризику і складання плану дій щодо їх нейтралізації;комплементарності, тобто доповнення необхідними знаннями і функціональною користю;

• природності, тобто досліджувати території необхідно в їх природних межах: ландшафтних, флористичних, геобоганічних тощо;

• збалансованості, тобто оцінки потенціалу біорізноманітності і її невиснажливого використання. В регіональному аспекті дані принципи слід застосовувати з певною гнучкістю й адаптовано до місцевих особливостей різноманітність, пріоритетів і соціально-економічних умов факторів ризику.