Формування державності у східних слов'ян. 3

Суспільний лад Київської Русі. 3

Державний лад Київської Русі. 3

Джерела права Київської Русі та їх характеристика. 4

Походження, основні редакції та списки Руської Правди. 4

Цивільне право за Руською Правдою. 5

Кримінальне право за Руською' Правдою. 5

Характер та особливості судового процесу в Київській державі. 6

Утворення Галицько-Волинського князівства та його історичне значення. 6

Особливості суспільного ладу Галипько-Волинського князівства. 7

Характеристика дер-но-прав-го розвитку Галицько-Волинського князівства. 7

Правове положення українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. 8

Суспільний устрій Великого князівства Литовського. 8

Органи влади та управління на українських землях в період ХІУ-ХУІ ст.ст. 8

Литовські статути та їх застосування в Україні. 9

Цивільне право за Литовськими статутами. 9

Кримінальне право за Литовськими статутами. 9

Судовий процес за Литовськими статутами. 10

Запорізька Січ. її організація і роль в історії України. 10

Апарат управління Запорізької Січі. 10

Формування Укр-кої держави в роки народно-визвольної війни 1648-1654рр. 11

Приєднання України до Росії та його юридичне оформлення. 11

Правове становище України за Березневими статтями 1654 року. 11

Механізм Гетьмансько-Козацької держави. 12

Судові органи Гетьманщини. 12

Конституція П.Орлика 1710р.: структура, зміст і значення. 13

Поступова ліквідація царизмом автономного устрою України. 13

Скл-ня, джерела, структура Прав, за якими судиться малорос-й народ 1743р 13

Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року, їх структура і зміст. 14

Цивільне право за Правами, за якими судиться малоросійський народ 1743р 14

Кримінальне право за Правами, за якими судиться малорос-ий народ 1743р 14

Процесуальн право за Правами, за якими судится малорос-кий народ 1743р 14

Звід законів Російської імперії та його поширення в Україні. 15

Уложення про покарання кримінальні та виправні, його редакції і характеристика 15

Декабристський рух в У-ні: таємні організації та їх держ.-правові; програми. 16

Зібрання малоросійських прав 1807р., його зміст і значення. 16

Селянська реформа 1861 року в Україні. 16

Зміни в суспільному устрої України після селянської реформи. 17

Земська реформа 1864 року в Україні. 17

Міська реформа 1870 року в Україні. 18

Судові статути 1864р. їх зміст та історичне значення. 18

Судові органи за реформою 1864 року. 18

Особливості проведення судової реформи 1864 року в Україні 18

Реорганіз прокуратри і заснування адвокатури за судовою реформою 1864р 18

Загарбання західноукр-ких земель Австрією та його юридичне оформлення. 19

Апарат управління Галичиною (1772-1848рр.). 19

Галицьке намісництво, його структура і діяльність. 19

Крайова конст. для Галичини 1850р, причини видання та основні положеня. 20

Галицький крайовий сейм, порядок формування, склад і компетенція. 20

Утворення Австро-Угорської монархії. 20

Австрійська конституція 1867 року та її характеристика. 20

Застосування кодексів австрійського права в Галичині і Буковині. 21

Основні закони Російської імперії 1906р. і зміни в державному правлінні. 21

Адміністративне законодавство 1905-1906 років та його характеристика. 21

Особливості Столипінської аграрної реформи в Україні. 22

Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність. 22

Конституція УНР 1918 року. її структура, зміст та історичне значення. 23

Українська гетьманська держава 1918 року. 23

Дер жав ний лад і право Директорії. 24

Розпад Австро-Угорщини і проголошення ЗУНР. 24

Організація і структура державного апарату ЗУНР. 25

Об'єднання ЗУНР і УНР в єдиній соборній Українській державі. 25

Утворення Української радянської держави. 25

Конституція УРСР 1919 року, її структура ї зміст. 26

Утворення Союзу РСР та роль України в цьому процесі. 26

Державно-правовий статус України за конституцією СРСР 1924 року. 26

Конституція УРСР 1929 року, її структура і зміст. 27

Перебудова держ. апарату і демократиз. виборчої сист. за Конституцією УРСР 1937р 27

Перша кодифікація законодавства УРСР 1922-1927рр. 27

Друга кодифікація законодавства УРСР 1958-1984рр. 28

Проголошення самостійності Карпатської України з 1938-1939рр. 29

Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939рр.). 29

Входження Західної України до складу УРСР. 29

Державно-правові акти Народних Зборів Західної України. 30

Входження Північної Буковини до складу УРСР. 30

Перебудова державного апарату України в роки Другої світової війни. 30

Розчленуваня території У. і встановленя окупаційного режиму в період ІІ СВ. 31

Соціально-політичне становище Закарпаття в складі Чехословаччини. 31

Законодавча діяльність Народної Ради Закарпатської України. 31

Розпад СРСР і відродження Української незалежної держави. 32

Структура, основні положення і значення Конституції України 1996 року. 32

Формування державності у східних слов'ян.

Відомо, що давні культури автохтонного походження заселяли землі України ще в IV тис. до н. е. У I-II ст. н. е. відбувається перша культурно-етнічна консолідація слов’ян. В IV ст. предки українців рушили на південь. Навіть могутня Візантія не могла затримати «незліченні» слов’янські полчища.

Ранні слов’яни на початку нової ери жили первісною сусідською общиною. Це був досить монолітний соціальний організм.

У IV-V ст. у слов’ян виникають міцні племінні союзи, які можна вважати зачатками державності. Найвідомішим в історії є Антський племінний союз або Держава антів (IV-VII ст.). В господарстві широко застосовувалася праця рабів. Існувала работоргівля. Військовим успіхам антів сприяла чітка общинна організація суспільства. Характерними рисами й елементами звичаєвого права українських племен було те, що правила й норми язичницької релігії, яка панувала в світі до появи монотеїзму на початку нашої ери були невід’ємні від правових норм. У звичаєвому праві закріплювалася панівна роль чоловіка в сімейних і суспільних відносинах. В VII ст. антський племінний союз розпався.

Відомі й інші спроби створення держави. Так, у VI ст. виникла держава волинян, до якої ввійшли племена дулібів. Але держава волинян, як і держава антів, загинула після навали аварів. Дуліби були одним з найраніших племінних об’єднань східних слов’ян. Вже в часи візантійського імператора Іраклія (610-641). За даними літописів, у східних слов’ян перед утворенням Київської Русі існувало 14 великих племінних об’єднань, половина з яких пов’язана з територією України.

Особливу роль серед них відіграли поляни. Головним центром полян, які розселилися в середньому По­дніпров’ї, був Київ. Поляни першими серед населення східнослов’янських земель стали називатися русами, сформувавши ядро Київської держави. Протягом VI-VIII ст. у східних слов’ян відбувається інтенсивний розклад родоплемінної організації, утворюються перші територіально-політичні об’єднання-зародки держав. Сільська громада поступово ставала основною організаційною формою східнослов’янського суспільства. Вона об’єднувала людей не лише за родинними зв’язками, а й за територіально-господарським принципом.

Суспільний лад Київської Русі.

Все населення Київської Русі поділялося на три категорії: вільні, невільні та напіввільні люди. Серед вільного населення існувала також своя ієрархія: князі, дружинники, бояри, міський патріціат, священики, мешканці міст, дрібне духовництво й смерди.

Князь та його дружина стояли на чолі соціальної ієрархії. Найбільшим феодалом був великий князь. У князівській дружині становище дружинників також було неоднаковим. Існував поділ на «дружину старшу» - бояри «більші», «старійші», бояри «думаючі» і на «дружину молодшу» - бояри менші. Феодальна власність на землю мала ієрархічний характер. Князі окремих феодальних володінь були у васальній залежності від Великого князя київського, який відносно них був сюзереном. Самі вони, в свою чергу, мали дружинників, які від князів одержували землю в умовне володіння. Така система називалася системою сюзеренітету-васалітету.

Верхівка духовенства - чорне (ченці) і біле (церковники) - також належала до феодалів, а дрібне духовенство складало середню ланку вільних людей.

Купці-іноземці називалися «гостями» і мали інший правовий статус. «Гості» користувалися деякими привілеями. Наприклад, недоторканність особи. Гостинними дворами, де зупинялися іноземні купці, опікувалася церква.

Решта населення міст складала середню групу вільних людей . Сюди входили так звані «чорні гродські» люди, ремісники, майстри. Вони були юридично вільні, навіть рівноправні з боярами, але фактично залежали від феодальної верхівки.

Нижчу групу вільного населення становили селяни-смерди. Вони мали право бути власниками особистого майна, обробляли землю власною працею. Проте майнові права смерда були обмежені. Коли смерд вмирав і в нього не залишалося серед спадкоєм­ців синів, його майно переходило до феодала.

Напіввільні люди в Київській Русі називалися закупами. Закупи - це смерди, які з різних причин тимчасово втрачали свою особисту волю, але могли знову її здобути.

Невільні люди в історичних джерелах називалися челяддю і холопами. Челядь - це, як правило, раби з полонених. Холопи - це раби-соплемінники. Слід зазначити, що в Київській Русі фактично кожне залежне відношення могло бути джерелом рабства: полон на війні, шлюб з невільними, народження від невільних, продаж себе у рабство при свідках, злочин тощо.