3.2. Результати впливу проведених реабілітаційних заходів на психоемоційний стан дітей

Однією з проблем Чорнобильського сліду є негативний вплив на підсвідомість дітей. Населення, що проживає у зоні радіаційного забруднення, страждає радіофобією та комплексом «приреченості». Майже кожна восьма дитина перебуває у стані депресії, інші – емоційної нестійкості, тривожності, песимістичної оцінки майбутнього, очікування хвороби, стресів, конфліктів, криз. Вони мають більш високий рівень утоми, пригніченості, індивідуального і групового навіювання.

Чорнобильська катастрофа вплинула не тільки на стан здоров’я дітей, а й на психічну діяльність: зниження уваги, пам’яті, нервово-психічні розлади, виникнення фрустрації, конфліктів, підвищення гостроти емоційної напруженості. Учені стверджують, що існує кореляційна залежність між станом здоров’я дитини і її поведінкою, а це, у свою чергу, позначилося на стані взаємин. Населенню, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, можна запропонувати широкий спектр заходів психологічної допомоги – від групової психокорекційної роботи до конкретних методів самодопомоги.

Психологічна реабілітація включає заходи щодо своєчасної профілактики та лікуванню психологічних порушень, формуванню у дитини свідомості і активності у реабілітаційному процесі. У завдання психологічної реабілітації входить також мотивація дітей до збереження та зміцнення здоров'я, усвідомлення необхідності вольових зусиль, щоб бути здоровим. У окремих випадках має значення виховання у дітей певних психічних якостей особистості: волі, пам'яті, уваги, врівноваженості, наполегливості, цілеспрямованості.

Для проведення психологічної реабілітації в санаторії рекомендується оцінити загальний функціональний стан дитини, з'ясувати наявність тих чи інших синдромів.

До основних методів психологічної реабілітації та рекреації використовуються різні форми роботи, а саме: дихальна гімнастика, рухова активність, туристсько - краєзнача діяльність, фітотерапія, аромотерапія, психодіагностика, психологічне консультування, психокорекція, психотерапія, електротерапія, здійснювана лікарем.

Туризм є унікальним засобом рекреації та реабілітації для людей з проблемами здоров'я, так як його функції відповідають реабілітаційним завданням, включають різні механізми адаптації та самоадаптации, за умови активної участі в процесі самого реабілітанта.

Одним із компонентів психолого-педагогічної реабілітації є туристсько-краєзнавча діяльність. Краєзнавча освіта, як один з важливих засобів формування відкритої та соціально адаптованої дитини до навчально-виховного процесу, відкриває дітям навколишній світ з усією багатогранністю складних взаємовідносин природи, суспільства і особистості, задовольняє потреби у самопізнанні, самореалізації, сприяє формуванню особистісних якостей та ціннісних орієнтацій [29].

Під час занять туризмом здійснюється перевірка і загартування таких морально-вольових якостей, як чесність, скромність, організованість, дисципліна, сміливість, рішучість, чуйність, доброта, принциповість, дружелюбність, відповідальність, формуються воля, мужність. Подібний вид відпочинку сприяє розширенню кругозору дітей і підсилює їх інтерес до придбання знань. Під час походів діти роблять багато нових відкриттів для себе [12, 24].

Результати аналізу науково-методичної літератури, свідчать про те, що туристично-краєзнавча діяльність сприяє розвитку рефлексивних психічних можливостей особистості, що виявляються у самопізнанні, саморегуляції, самовдосконаленні та самореалізації; формуванню інтелекту особистості шляхом розвитку його якостей: уваги і пам'яті, спостережливості і пошукової активності, логіки і інтуїції, які необхідні для гармонійного всебічного розвитку особистості [8,26].

Встановлено, що фізична діяльність на свіжому повітрі сприяють збільшенню продукції нейтро-пептидів - особливих речовин, що продукуються мозком і граючих важливу роль у прояві психічних функцій, що сприятливо відбивається на настрої, самопочутті, освітньо - пізнавальній діяльності, поліпшується сон та апетит. Ю.Ф.Змановський вважає, що ці механізми складають основу нормального психічного розвитку дитини [10].

На фоні поглибленого медичного оздоровлення, ми пропонуємо в подальшому застосовувати засоби туристсько-краєзнавчої діяльності у поєднанні з природними оздоровчими факторами, з метою психологічної реабілітації дітей забрудненої зони.

Під час проведення туристсько-краєзнавчої роботи з дітьми ми досліджували САН у дітей обох груп і виявилось те, що результати в експериментальній групі значно кращі ніж в контрольній, а це доводить те, що туристсько-краєзнавча діяльність у поєднанні з природними факторами здатна одночасно позитивно впливати на морфо функціональні показники та на інтелектуальну, емоційну і вольову сферу особистості. Результати проведеної методики САН наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Порівняння показників методики САН між експериментальною та контрольною групою дітей

САН	Групи	n	Етапи	Mx ± Smx	t	Р
Самопочуття	ЕГ КГ	16 16	ВД КД ВД КД	915 ± 0,36 1071 ± 1,06 1056 ± 1,03 988 ± 0,17	3,6 4,1	< 0,001 < 0,001
Активність	ЕГ КГ	16 16	ВД КД ВД КД	896 ± 0,23 1073 ± 2,15 819 ± 1,09 767 ± 3,06	0,5 3,4	> 0,05 < 0,001
Настрій	ЕГ КГ	16 16	ВД КД ВД КД	954 ± 0,45 1072 ± 0,63 967 ± 3,01 772 ± 1,58	2,7 3,4	< 0,01 < 0,001

Результати нашого дослідження свідчать про те, що на початку перебування в санаторії діти контрольної групи мали вищи, показники «самопочуття» ніж діти експериментальної групи, але, як ми бачимо на рис. 3.10 після занять активним туризмом, показник «Самопочуття» в експериментальній групі підвищився.

Рис. 3.10 Самопочуття

Показник «Активність» на початку дослідження в експериментальній групі був вищий ніж у контрольній. Такі ж результати виявились і у кінці дослідження. На рис. 3.11 показано, що активність дітей контрольної групи навіть значно зменшилась.

Показник «Настрій» на початку дослідження, у експериментальній групі, навпаки відставав, що свідчить про не велику зацікавленість дітей, а це в свою чергу про те, що туристсько-краєзнавчу діяльність потрібно пропагувати не тільки у містах, але і у селах та поселеннях міського типу (звідки була переважна більшість дітей). Але у кінці зміни показник «Настрій» у дітей експериментальної групи підвищився, а це свідчить про загальний позитивний психоемоційний стан.

Рис. 3.11 Активність

Рис. 3.12 Настрій

Отримані результати (табл. 3.2.) свідчать про те що порівняння середніх значень показників САН у дітей, які займались туристсько-краєзнавчою діяльністю, діти експериментальної групи мають вищи показники ніж діти контрольної групи, розбіжності вірогідні (< 0,001).

Отже, результати проведення методики САН показали, що в цілому туристсько-краєзнавча діяльність мала позитивний вплив на психоемоційний стан дітей. Протягом занять в дітей переважало гарне самопочуття та позитивний настрій. Діти проявляли зацікавленість та активність під час проведення занять та відповідально ставились до змагань і самостійної роботи. Це свідчить, що емоційний стан дітей покращився, вони цілком задоволені активним відпочинком. У дітей простежується прагнення до гармонізації відносин із соціумом і природним середовищем. Враховуючи позитивні результати, можна стверджувати, що розроблена комплексна програма фізичної реабілітації та рекреації дітей, що проживають в зоні чорнобильського сліду показала свою ефективність і може бути рекомендована для використання у практиці роботи закладів санаторно-курортного спрямування для дітей даної категорії.