Екологічна класифікація стану поверхні водозбору річки

Стан поверхні водозбору	Комплексний екологічний індекс стану поверхні водозбору(Ке)
	Полісся	Лісостеп	Степ
Добрий	<0,5	0,75<1	<1
Задовільний	0,5-2,0	0,75-3,0	1,0-5,0
Перехідний	2,0-8,0	3,0-10,0	5,0-16,0
Поганий	8,0-21,0	10,0-27,0	16,0-40,0

Згідно екологічної класифікації стану поверхні водозбору в басейні річки Бистра стан поверхні водозбору належить до категорії – добре, оскільки комплексний екологічний індекс К_е = 0,55

4.2. Розробка природоохоронних заходів стабілізації структури екосистеми басейну річки Бистра

Будуємо колову діаграму стану поверхні водозбору басейну річки Золотенької

Умовні позначення:

К_р. (23,53 %) – розораність;

К_урб. (11 %) – урбанізація;

К_інд. ( 0,02т/рік км²=1000%) – індустріалізація;

К_л. (20 %) – лісистість;

К_заб. (8,82 %) – заболочуваність;

К_зал. (30,9 %) – залуженість;

К_ефек. (55 %) – ефективність очищення стічних вод;

К_зап. (1,3 %) – заповідні території.

	Оптимальні значення	Реальні значення
Кзал.	30	30,9
Кл.	16	20
Кзаб.	8,82	8,82
Кр	30	23,53
Курб.	5	11
Кефек.	100	55
Кінд.	0,02	0,3
Кзап.	30	1,3

Графік на міліметровці !!!

Висновок: Характеризуємо колову діаграму і пропонуємо заходи для покращення показників,що характеризують басейн річки. Стан басейну річки в основному можна охарактеризувати як задовільний. Проте,

1. для зменшення урбанізації рекомендуємо припинити забудову, раціонально використовувати природні ресурси.

2. для зменшення індустріалізації пропонується озеленення ,раціональне використання природних ресурсів.

3. для збільшення кількості заповідних територій необхідно зменшити розораність і організувати заповідні території.

Розділ 5

Оцінка впливу стаціонарних джерел забруднення на атмосферне повітря

5.1.Характеристика джерела забруднення

2. Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин стаціонарного джерела

1. Вихідні дані приймаються згідно варіанту.

2. Визначаємо, до якого класу шкідливості відноситься підприємство та встановлюємо величину санітарно-захисної зони.

Санітарно-захисні зони – це ділянки землі навколо підприємства, які створюють з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров’я людини. Їх розташовують з підвітряного боку підприємств і засаджують деревами й чагарниками. Вони мають вигляд парків чи лісопарків.

Залежно від шкідливості забруднювачів, що викидаються, й можливості їх очистки, кожне підприємство відносять до того іншого класу шкідливості. Відповідно до цього за розмірами розрізняють 5 класів санітарно захисних зон.

Таблиця 5.1.

Клас шкідливості підприємства та розмір санітарно-захисних зон

Промислове підприємство	Клас шкідливості підприємства	Розміри СЗЗ
Целюлозно – паперові, хімічні та металургійні комбінати, мідеплавильні заводи, підприємства по виробництву портландцементу.	І	1000

Дане підприємство(мідеплавильний завод), що лежить в межах басейну р. Бистра, належить до І класу шкідливості. Розміри санітарно-захисної зони повинні становити 1000 м.

3. Встановлюємо клас шкідливості кожної забруднюючої речовини та значення гранично-допустимої концентрації (С_ГДК).

Таблиця 5.2.

ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, мг/м²

Речовина	ГДКм.р.	ГДКс.д.	Клас шкідливості речовини
Сірчаний газ (SO2), (газ)	0,008	0,003	2
Оксид вуглецю (газ)	3,000	1,000	4
Діоксид азоту (газ)	0,085	0,085	2
Миш’як (пар)	-	0,003	2
Свинець сірчаний (пар)	-	0,017	1
Пил нетоксичний (пар)	0,500	0,150	3

4. Визначаємо фактичну масу річного викиду і-тої домішки забруднюючої речовини в атмосферу за формулою:

m_факт= , т/рік

де С_факт.- - фактична концентрація забруднюючих речовин, г/м³

Н – висота труби, м;

В₁ – об’єм викиду, м³;

t₁ – температура викиду, ⁰ С;

t₂ – температура атмосферного повітря для найтеплішого місяця року в даній місцевості

А – коефіцієнт, що враховує частоту температурних інверсій даної місцевості(для умов України А=160);

Ф – коефіцієнт швидкості осідання часток в атмосфері (для газів – 1,0; для парів – 2,0; для пилу – 3,0);

Т – число секунд у році (Т=31,56*10⁶).

m_ф(сірчаний газ)= =2,8 т/рік;

m_ф(оксид вуглецю)= = 17,73 т/рік;

m_ф(діоксид азоту)= = 0,76 т/рік;

m_ф(миш’як)= = 0,006 т/рік;

m_ф(свинець сірчаний)= = 0,0215 т/рік;

m_ф(пил нетоксичний)= = 1,7 т/рік.

6. Визначаємо масу максимально допустимого викиду за формулою:

m_гдк= , т/рік

С_м – максимальна разова ГДК забруднюючої речовини.

m_гдк(сірчаний газ)= = 0,02 т/рік;

m_гдк(оксид вуглецю)= = 7,6 т/рік;

m_гдк(діоксид азоту)= = 0,215 т/рік;

m_гдк(миш’як)= = 0,0038 т/рік;

m_гдк(свинець сірчаний)= = 0,004 т/рік;

m_гдк(пил нетоксичний)= = 0,422 т/рік.

7. Знаходимо масу надлімітних викидів забруднюючих речовин в атмосфері за формулою:

m_н.л= m_факт-m_гдк, т/рік.

m_н.л(сірчаний газ)₌ 2,8 – 0,02 = 2,78 т/рік;

m_н.л(оксид вуглецю)= 17,73 – 7,6 = 10,13 т/рік;

m_н.л(діоксид азоту)= 0,76 – 0,215 = 0,545 т/рік;

m_н.л(миш’як)= 0,006 – 0,0038 = 0,0022 т/рік;

m_н.л(свинець сірчаний)= 0,0215 – 0,004 = 0,0175 т/рік;

m_н.л(пил нетоксичний)= 1,7 – 0,422 = 1,322 т/рік.

7. Визначаємо ефективність необхідної для збереження санітарних норм очистки:

Е= %.

Е(сірчаний газ)=

Е(оксид вуглецю)=

Е(діоксид азоту)=

Е(миш’як)=

Е(свинець сірчаний)=

Е(пил нетоксичний)=

Залежно від необхідної ефективності очистки обирають методи та засоби очистки викидів від забруднювачів.

Результати всіх розрахунків зведемо в таблицю 5.3.

Таблиця 5.3.