Вступ

Предметом екології є різноманітність та структура зв’язків між організмами, їх угрупованнями та середовищем існування, а також склад і закономірності функціонування угруповань організмів: популяцій, біогеоценозів, біосфери в цілому.

Метою курсової роботи є оцінити стан екологічної системи басейну річки Бурхлива, дослідити абіотичне середовище та біотичну складову екосистеми, виявити антропогенні фактори, які призводять до порушення стабільності екосистеми.

Об’єктом даної курсової роботи є басейн річки Бурхлива .

Предметом курсової роботи є оцінка стану екологічної системи басейну річки Бурхлива.

Основним завданням є:

- розвинути навички самостійної роботи;

- закріплення та поглиблення теоретичних знань і практичних умінь, навичок;

- навчитися оцінювати стан екологічної системи та виявляти фактори, які порушують екологічну рівновагу;

- оволодіти сучасними методиками розрахунків і аналізу отриманих результатів, логічністю побудови та викладення матеріалу;

- навчитися систематизувати та аналізувати дані й одержані результати;

- робити правильні висновки та пропозиції за результатами виконаних досліджень, розробок, розрахунків.

Вихідні дані

Остання цифра залікової книжки - 7

Номер планшету – 7

1.Область - Донецька

2.Біоценоз - Степ

3.Урбанізація, % - 11%

4.Індустріалізація – 0,3 т/рік км²

5.Заповідні території,% - 1,3

6.Номер підприємства - 7

Передостання цифра залікової книжки – 6

1.Масштаб - 1:2000000

2.Ефективність очистки стічних вод , % - 55

3.Економія свіжої води, % - 45

% перед продуктивний - 25

% продуктивний - 25

% пост продуктивний –50

N₀ = 14 особин, початкова щільність популяцій

N₁ = 28 особин, щільність популяцій через одиницю часу

К= 280 особин, максимальна щільність

Розділ 1 географічне положення території

1. Загальні відомості про басейн річки

Басейн річки Бистра розміщений в Донецькій області. Довжина річки 83 км, площа її басейну становить 1360 км². Загальну площу басейну та площі окремих біоценозів визначено за допомогою клітчастої палетки графічним методом: рахую кількість повних і неповних квадратів (1квадр. відповідає 4 км²).

В межах басейну знаходяться наступні біоценози: рілля, ліси, луки, заболочена місцевість, чагарники. Площі даних біоценозів подано у Таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Площі біогеоценозів басейну річки Бистра

№ п/п		Назва біогеоценозу		Площа Біогеоценозу км2		% від загальної площі
1		Рілля		320		23,53
2		Чагарники		228		16,75
3		Ліси		272		20,0
4		Болота		120		8,82
5	Луки		420		30,9
6	Загальна площа басейну		1360		100

Висновок : В результаті визначення площі природних біогеоценозів басейну річки Бистра бачимо, що рілля – 320 км² (23,53%); чагарники – 228 км²(16,75%); ліси – 272 км²(20,0%); болота – 120 км²(8,82%); луки – 420 км² (30,9%).

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА АБІОТИЧНИХ КОМПОНЕНТІВ ЕКОСИСТЕМИ БАСЕЙНУ РІЧКИ

2.1. Кліматичні фактори

2.2. Гідрологічні фактори

Водний режим екосистем визначається не тільки кількістю опадів як таких, але й співвідношенням його до режиму випаровування води. Одночасно цей параметр, треба врахувати температуру, оскільки вона в першу чергу впливає на інтенсивність випаровування. Сумарним показником режиму в зволоженості в екосистемі може бути гідрометричний індекс:

H = P*T/(t_л – t_с).

Н=514*8/(25-(-3)) = 146,86 мм

де: Р – кількість опадів на рік; Т – середньорічна температура; t_л – середня температура найтеплішого місяця; t_с – середня температура найхолоднішого місяця.

2.3. Едафічні фактори

РОЗДІЛ 3

ХАРАКТЕРИСТИКА БІОТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОСИСТЕМИ

3.1. Характеристика рослинного світу басейну річки

3.2. Характеристика тваринного світу

3.3. Екологічна структура популяції

Для оцінки розміщення особин популяції використовують результати попередніх досліджень, де на досліджуваній території виділені ключові ділянки спостережень (площею 1 га) і осталені місця перебування особин. З метою встановлення просторового розташування особин популяції визначаємо дисперсію або розсіювання особин у популяції за формулою:

S²=

де S² – розсіювання особин;

m – кількість особин у кожній вибірці;

n – кількість вибірок.

Х_серед. – середня кількість особин на одиниці площі (щільність популяції):

Х_серед.=

У випадку рівномірного розподілу дисперсія дорвнює нулю (S²=0), оскільки кількість особин у кожній вибірці постійна і дорівнює середньому значенню. При випадковому розміщенні середнє значення m і дисперсія S² однакові (S²=Х_серед.). При плямистому розподілі S² вище середнього (S²>Х_серед.), і різниця між ними тим більша, чим сильніша тенденція особин до утворення згромаджень. [2]

Обробку результатів спостережень подамо у вигляді таблиці:

Таблиця 2.5.

Вибірки,n	Кількість особин у вибірці,m
1	5
2	4
3	2
4	3
5	6
6	4
7	5
8	4
9	4
10	5
11	5
Σn=11	Σm =47

Обрахунки:

Х _ср.=

S²=

Отже, на даній території спостерігається випадковий тип розподілу особин.

1. Визначення щільності популяції.

Щільність популяції – це середня кількість особин на 1 площі (Х_сер).

Х_сер=4,3 особин.

2. Визначення чисельності популяції.

Чисельність популяції – це загальна кількість особин на даній території або в даному об’ємі, які належать до популяції.

Заг.чис.поп.=Х_сер.*S_{територія лісу.}= 4,3 * 272 = 1169,6 особин,

де S_{територія лісу} – площа, яку займає популяція (для розрахунку беремо площу лісу із таблиці 1.1).

3. Визначення кількості особин в популяції перепродуктивного, продуктивного та постпродуктивного віку за формулами:

К_{особ.передпрод.}= ,

К_{особ.прод.}= ,

К_{особ.постпрод.}= .

кількість особин (тис.)

Рис.3.1. Віковий розподіл особин популяції(вікова піраміда)

4.Визначення коефіцієнту росту (приросту) популяції.

Чисельність популяції в майбутньому, якщо відомо, що популяція має постійний темп приросту та встановлена максимально можлива кількість особин популяції в даних умовах, визначаємо за формулами:

N=N₁+ ,

=r*N₁ ,

r= - швидкість (темп) росту,

де N – чисельність (щільність) популяції;

К – максимальна кількість особин, здатна жити у даному середовищі;

- коефіцієнт росту;

r – швидкість росту (r= );

N₀ – початкова щільність популяції;

N₁ – щільність популяції через одиницю часу. [2]

Припустимо, що N=N₁.

r= = - швидкість росту,

= 2*28 - приріст за 1 рік;

N₂=N₁+ - чисельність популяції на початку 2-го року;

= 2*78,4 - приріст за 2 рік;

N₃=N₂+ - чисельність популяції на початку 3-го року;

- приріст за 3 рік;

N₄=N₃+ - чисельність популяції на початку 4-го року;

- приріст за 4 рік;

N₅=N₄+ - чисельність популяції на початку 5-го року.

Рис. 3.3. Графік зміни чисельності популяції

3.4.Дослідження вертикальної структури біоценозу

3.5.Характеристика біоценотичних зв’язків

Розділ 4

Оцінка стану поверхні водозбору і оптимізація її структурно-функціональної організації

4.1.Визначення комплексного екологічного індексу стану поверхні водозбору

Стійкість поверхні водозбору можна вирахувати за комплексним екологічним індексом(К_е) як відношення суми антропогенних факторів до суми природних факторів та факторів управління за формулою:

К_е =

де ∑А – антропогенно-порушені території(розораність %,урбанізація, індустріалізація);

П – природні території(лісистість, чагарники, заболоченість, залуженість, %);

У_пр – фактори управління(ефективність очистки стічних вод, заповідні території).

Оптимізація структурно-функціональної організації поверхні водозбору є важливим елементом управління якістю і кількістю річкового стоку. Вона вимагає:

1. визначення лімітуючи факторів антропогенного впливу на водне середовище;

2. визначення оптимальних умов формування поверхневого стоку на порушених територіях;

3. визначити шляхи оздоровлення річкових басейнів.

Від кількісної величини К_е буде залежати стан поверхні водозбору річки і як наслідок якість води в річці.

Таблиця 4.1.