Розділ 1 теоретичні основи міжнародного поділу праці Сутність та форми міжнародного поділу праці

У світі не існує жодної самодостатньої країни. Навіть найрозвиненіші країни не в змозі абсолютно самостійно забезпечити умови для ефективного виробництва всіх видів товарів та послуг. Такі завдання вирішуються за допомогою міжнародного співробітництва, яке базується на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.

Міжнародний поділ праці  — це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.

Окрім поняття “міжнародний поділ праці”, у економіці використовують ще й такі: “міжнародна спеціалізація”, “географічний поділ праці”, “територіальний поділ праці”, “міжнародний географічний поділ праці”,зокрема у англійській мові еквівалентом є “international division of labor”. Всі ці синонімічні поняття означають спеціалізацію країн на виробництві певних видів продукції або послуг і міжнародний обмін ними.

Досить легко уявити собі спеціалізацію за продуктами харчування. Наприклад, банани вирощують у тропіках і не вирощують в умовах помірного клімату. Тропічні країни експортують банани до країн помірного поясу, а останні експортують до тропіків свою продукцію.

Країни також можуть спеціалізуватися на послугах, зокрема на рекреаційних(тобто курортних). До країн з розвинутою сферою надання рекреаційних послуг приїзжають туристи з усього світу. При сходженні, скажімо, на вершину в Гімалаях послуги альпіністам надають місцеві жителі – шерпи, адже саме вони можуть переносити великі вантажі в умовах високогір’я, бо добре знають його особливість.

Лондонські фінансисти надають банківські послуги замовникам з багатьох країн світу. Лондон також відомий як світовий центр зі створення першокласної комерційної реклами, яка вже завоювала чимало престижних міжнародних призів.

Міжнародний поділ праці – реальне явище. І ним не можна нехтувати, оскільки між різними країнами завжди існували, існують і будуть існувати відмінності в географічному положенні, природних ресурсах, структурі господарства, навичках і майстерності трудового населення тощо. (Дахно ІІ Світова економіка)

З іншого погляду розглядає цей термін Кривенко К.Т., він трактує міжнародний поділ праці, як процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності [11, С.448]. Спочатку розподіл праці зароджується в межах країн, потім охоплює сусідні країни і зрештою весь світ. Міжнародний поділ праці як вищий ступінь суспільного поділу праці є основою міждержавних економічних відносин і об’єктивною умовою загальної економічної взаємозалежності.

Формуючись на основі технічного та технологічного поділу праці, під дією не тільки економічних, а й політичних сил, міжнародний поділ праці відображає рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства, ступінь розвитку продуктивної сили праці, її функціональної розгалуженості та дієздатності. Його основними формами є міжнародна спеціалізація та міжнародна кооперація. [16 С.363] (див. Додаток 1)

У свою чергу міжнародна спеціалізація має такі напрямки:

1. Виробничий напрямок включає спеціалізацію: міжгалузеву; внутрішньогалузеву; окремих підприємств.

2. Територіальний напрямок включає спеціалізацію окремих країн, групи країн або регіонів на виробництві визначених товарів і їхніх частин для світового ринку.

За видами міжнародну спеціалізацію поділяють на:

1) предметну

2) подетальну

3) технологічна або стадійна

Предметна – ­­це спеціалізація означає, що деякі країни, або фірми спеціалізуються на експорті певного виду товару або продукції (вона є ж частковою спеціалізацією).

Подетальна – це спеціалізація окремих фірм (внутрігалузева спеціалізація між окремими підприємствами) по виготовленню запчастин та деталей.

Технологічна – у такій спеціалізації задіяні дрібні та середні підприємства, які обслуговують крупні транснаціональні корпорації, на цих фірмах здійснюється завершення технологічного процесу. 

Другою формою міжнародного поділу праці є міжнародна кооперація. Об'єктивною основою міжнародного кооперування виробництва є зростаючий рівень розвитку продуктивних сил і процес стійких виробничих зв'язків між самостійними підприємствами як усередині країн, так і на світовому рівні. Міжнародне кооперування як визначена система відносин характеризується сферою, областю діяльності і методом співробітництва.

Найбільшого розвитку міжнародна кооперація отримала у машинобудуванні, електроніці, хімічній та деяких інших галузях промисловості, перш за все у виготовленні високотехнологічної продукції. В останні 10-15 років міжнародна кооперація значно вплинула на підвищення темпів НТП, диверсифікацію виробництва, розвиток компаній-конгломератів. Міжнародна виробнича кооперація об’єднує ресурси виробництва в єдиному організаційно-технологічному процесі. Здійснення такого процесу у міжнародному масштабі передбачає укладання відповідних контрактів та угод, котрі регламентують виробничо-технічні та торгово-економічні питання, а також вироблення адекватних форм і методів співробітництва.