- •Виникнення тіньової діяльності та її види
- •Законодавчо-нормативна база регулювання процесу боротьби з тіньовим сектором економіки
- •1.3. Теоретичні аспекти міжнародної та національної діяльності по боротьбі з відмиванням грошей
- •Висновки до 1-го розділу
- •Розділ 2. Аналіз та оцінка тіньової діяльності в економіці україни
- •2.1. Проблеми вирішення тіньової діяльності в Україні
- •Оцінка корумпованості сфер економічної діяльності
- •2.2. Оцінка тіньового сектору та боротьби з відмиванням грошей в Україні
- •2.3. Аналіз зарубіжного досвіду по боротьбі з тіньовим сектором економіки
- •Висновоки до 2-го розділу
- •Розділ 3. Шляхи вирішення проблеми тінізації економіки
- •3.1. Заходи щодо покращення процесу легалізації тіньового сектору економіки України
- •3.2. Використання зарубіжного досвіду для боротьби з тіньовим сектором
- •Висновки до 3-го розділу
- •Висновки і пропозиції
- •Список використаних джерел:
Висновки до 3-го розділу
Детінізація економіки є першопріоритетним та принципово важливим напрямком сучасної економічної політики України. Водночас багатоаспектність та розгалуженість проявів тінізації засвідчує безперспективність лише симптоматичних репресивних методів протидії тінізації у вигляді посилення контрольно-каральних функцій держави.
До основних заходів щодо протидії тінізації потрібно віднести такі: запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності; звуження фінансової бази тіньового господарювання через зменшення рівня оподаткування фізичних осіб на величину документально підтверджених коштів, витрачених на розвиток людського капіталу; обов'язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів, вартість яких перевищує певну заздалегідь визначену суму; залучення до реалізації стратегії легалізації представників міжнародних організацій, спеціалізованих на протидії нелегальному господарюванню, та громадянського суспільства; реформування системи звітності правоохоронних органів відповідно до стандартів розвинених країн; забезпечення дієвого захисту та державних гарантій прав власників та інвесторів; та інші.
Варто також зконцентрувати увагу на зарубіжному досвіді розвинутих країн по боротьбі з тіньовим сектором економіки, де не тільки ліквідовують наслідки протиправної діяльності а й дбають про попередження тіньової діяльності.
Висновки і пропозиції
Відмивання (легалізація) коштів, здобутих злочинним шляхом, створює глобальну загрозу належному функціонуванню світової фінансової системи.
Саме поняття "тіньова економіка" найбільш повно визначене західним вченим Е. Фейгом. Він вважає, що "тіньова" економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту .
Прояви "тіньової" економічної діяльності спостерігаються майже на всіх етапах організації і здійснення господарювання, мають свої специфічні особливості, що обумовлює зважений диференційований підхід до вирішення проблем "детінізації", актуалізує необхідність удосконалення комплексу господарсько-правових, адміністративно-правових і кримінально-правових способів, спрямованих на запобігання "тонізації" економіки.
В сучасному законодавстві України системоутворюючими нормативними актами щодо прямого регулювання боротьби з організованою злочинністю та корупцією, як інституції публічного права, можна вважати Закони України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р. та "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р.
Створються міжнародні організації та організації національного рівня для боротьби з тінізацією економіки та відмиванням грошей. Одним з каталізаторів еволюції міжнародних організацій, що стали на захист фінансових макро- та мікро- систем, став FATF, що був створений у 1989 році. Група з розробки фінансових заходів з відмивання грошей (FATF) - це міжурядовий орган, завданням якого є розробка і сприяння стратегії боротьби з відмиванням грошей як на національному, так і на міжнародному рівні. Таким чином, Група з розробки фінансових заходів є ”органом формування стратегії”, діяльність якого спрямована на формування необхідної політичної волі для здійснення реформування національного законодавства та регуляторної системи з метою боротьби з відмиванням грошей.
Діяльність деяких регіональних та міжнародних органів, таких як Група країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону з відмивання грошей (APG), Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (CFATF), Комітет експертів з оцінки заходів з відмивання грошей Ради Європи та Група представників офшорних країн у сфері банківського нагляду (OGBS) у повному обсязі або частково присвячена здійсненню аналогічних завдань щодо своїх країн-членів, які ставить FATF по відношенню до країн, які до неї входять.
З роками удосконалюючи національні програми боротьби з "відмиванням" грошей в різних країнах створювались спеціалізовані державні органи, які отримували можливість швидко обмінюватися інформацією між фінансовими установами та правоохоронними органами. Такі спеціалізовані органи у світовій практиці отримали назву органи фінансової розвідки (FIU).
Вершиною зусиль міжнародних організацій у боротьбі з "відмиванням" грошей було створення у 1995р. в Брюселі в Егмонт – Аренбергському Палаці Егмонтонської групи.
Діяльність Егмонтонської групи спрямована на забезпечення діалогу (форуму) для органів фінансової розвідки з метою підтримання їх національних програм протидії "відмиванню" грошей. Така підтримка заключається в систематизації і обміні інформацією між FIU, покращення рівня підготовки експертів і працівників цих органів, сприяння спілкуванню між FIU різних країн, обміном застосування найновіших форм, методів і технологій.
З метою запровадження комплексу заходів щодо детінізації економіки в Україні, збільшення обсягів реального ВВП, підвищення суспільного добробуту Кабінетом Міністрів України було розроблено Державну програму детінізації економіки на 2005-2010 роки.
Проте, незважаючи на таку кількість організацій по боротьбі з тіньовим сектором та розробкою для того відповідних програм, рівень тіньової економіки України в 2008 р. виріс на 2,3 процентних пункту і досяг 31,1% від ВВП. Як повідомили в Міністерстві економіки, різке збільшення тіньового сектора відбулося в другій половині року, оскільки в першому півріччі рівень тіні зменшився до 28%. В цілому рівень тіньової економіки знижувався, починаючи з 2004 р., коли він складав 30,7%, а її нинішній розмір став максимальним з 2001 р.
Тому, для того щоб зменшити рівень тінізації економіки України та закорумпованість органів влади потрібно використовувати досвід розвинутих країн, рівень тінізації в яких становить мінімальні значення. Адже, саме таким способом ми можемо вирішити існуючі проблеми.
