4.Навчальне методичне забезпечення лекційного зайняття з теми «облік основних засобів на сільськогосподарському підприємстві».

4.1.1 Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» .

Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності основних засобів необхідно враховувати вимоги інших П(С)БО.

Згідно з П(С)БО 7 основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

Об’єкт основних засобів визнається активом, коли:

• існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і

• його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

• матеріальність (мають матеріальну форму);

• призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

• термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Одиницею обліку основних засобів, відповідно до П(С)БО 7, є об’єкт основних засобів.

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно або інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Для потреб бухгалтерського обліку основні засоби поділяють на групи:

1) основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, приладдя, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження, інші основні засоби);

2) інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необортні матеріальні активи; тимчасові споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи).

Для цілей амортизації основні засоби підлягають розподілу за 16 групами, залежно від строку корисного використання таблиця 4.1. [12].

Ця класифікація має враховуватись платником податку при застосуванні методів амортизації та розрахунку норм амортизації. Слід зазначити, що класифікація основних засобів та інших необоротних активів, наведена в цьому пункті, майже повністю повторює класифікацію основних засобів, наведену в п. 5 П(С)БО 7 «Основні засоби», та назви субрахунків синтетичних рахунків 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні матеріальні активи» згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291 (далі – Інструкція № 291).

Таблиця 4.1

Класифікація основних засобів

Група	Назва
1	2
група 1	земельні ділянки
група 2	капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом
група 3	будівлі, споруди, передавальні пристрої
група 4	машини та обладнання, з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень
група 5	транспортні засоби
група 6	інструменти, прилади, інвентар (меблі)
група 7	тварини
група 8	багаторічні насадження
група 9	інші основні засоби
група 10	бібліотечні фонди
група 11	малоцінні необоротні матеріальні активи
група 12	тимчасові (нетитульні) споруди
група 13	природні ресурси
група 14	інвентарна тара
група 15	предмети прокату
група 16	довгострокові біологічні активи

Необоротні активи відображаються в бухгалтерському обліку за первісною або переоціненою вартістю.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Визначення первісної вартості об’єкта основних засобів залежить від способу їх надходження на підприємство:

1. придбання або створення;

2. безоплатне отримання;

3. внески до статутного капіталу;

4. обмін на подібні або неподібні активи.

Не включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів витрати на сплату відсотків за користування кредитом (якщо основні засоби повністю або частково були придбані (створені) за рахунок позикового капіталу). Такі витрати на сплату відсотків відносяться на фінансові витрати того періоду, протягом якого вони сплачувалися.

Порядок проведення оцінки основних засобів представлено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1.

Оцінка основних засобів в бухгалтерському обліку

Вид оцінки	Порядок застосування
Первісна вартість – історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів.	Застосовується для оцінки основних засобів при їх надходженні на підприємство
Залишкова вартість – первісна вартість необоротних активів за вирахуванням вартості їх зношування	Застосовується при відображенні в статті балансу «Основні засоби»
Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов’язання в результаті операції між обізнаними та незалежними сторонами.	Застосовується при визначенні первісної вартості основних засобів, які отримані безоплатно та внесені до статутного капіталу.
Переоцінена вартість – вартість основних засобів після їх переоцінки.	Відображається на рахунках та у звітності як первісна вартість після проведення переоцінки.
Ліквідаційна вартсіть – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією).	Використовується при розрахунку річної та місячної амортизації.