Структура телекомунікаційної мережі
Під мережею передачі даних чи телекомунікаційною мережею (ТКМ) будемо розуміти сукупність технічних засобів, що забезпечують передачу інформації із заданими властивостями від різних джерел різним одержувачам. Уже розглянуті СПД є основним елементом ТКМ.
Типовий приклад структури телекомутаційної мережі приведений на рис. 2.
Приклад структури телекомунікаційної мережі
Тут використовуються наступні позначення: S (switch) – комутатори, К – комп’ютери, R (router) – маршрутизатори, MUX (multiplexor) – мультиплексор, ІКМ інтерфейс користувач мережа і ІММ інтерфейс мережа мережа. Крім того, офісна АТС позначена абревіатурою ОАТС, а прямокутниками пристрої апаратури передачі даних (АПД, модеми або DCE - Data Circuit terminating Equipment). Не важко зрозуміти, що будь-яка пара комутаторів S та інше обладнання, що забезпечує передача даних між ними, є не що інше як СПД.
Мережа будується на основі високошвидкісних магістральних каналів зв’язку, що не комутуються (виділених), які з’єднують комутатори телекомунікаційної мережі між собою. Комутатори називаються також центрами комутації пакетів (ЦКП), тобто вони є комутаторами пакетів, що у різних технологіях телекомунікаційних мереж можуть мати й інші назви – кадри, комірки.
У телекомунікаційній мережі наявність великої кількості абонентів з невисоким середнім рівнем трафіка є дуже бажаною - саме в цьому випадку починають найбільшою мірою виявлятися вигоди найрозповсюдженішого методу комутації пакетів. Тут і надалі під трафіком розуміється потік інформаційних об’єктів. Якщо ж абонентів мало і кожний з них створює трафік великої інтенсивності (у порівнянні з можливостями каналів і комутаторів мережі), то рівномірний розподіл у часі пульсацій трафіка стає малоймовірним і для якісного обслуговування абонентів необхідно використовувати мережі з низьким коефіцієнтом навантаження.
Кінцеві вузли телекомунікаційної мережі є різноманітними. На рис. 2 показані основні типи кінцевого обладнання даних телекомунікаційної мережі: окремі комп’ютери К, локальні мережі, маршрутизатори R і мультиплексори MUX, що використовуються для одночасної передачі по комп’ютерній мережі даних і голосу (чи зображення). Усі ці пристрої формують дані для передачі в телекомунікаційній мережі, тому є для неї пристроями типу кінцеве обладнання даних (КОД чи DTE Data Terminal Equipment). Локальна мережа відділена від телекомунікаційної маршрутизатором чи віддаленим мостом (який на рисунку не показаний), тому для телекомунікаційної мережі вона представлена єдиним пристроєм КОД – портом маршрутизатора чи моста.
Сучасні системи та лінії зв’язку
Узагальнена структурна схема систем зв’язку
Система зв’язку − сукупність технічних засобів і середовища поширення, що забезпечує передачу повідомлень. Узагальнена структурна схема систем зв’язку показана на рис. 3.
Узагальнена структурна схема систем зв’язку
Повідомлення за допомогою перетворювача повідомлення сигнал перетворюється в первинний електричний сигнал. Первинні сигнали не завжди зручно (а іноді неможливо) безпосередньо передавати по лінії зв’язку. Тому первинні сигнали за допомогою передавача ПРД перетворяться в так називані вторинні сигнали, характеристики яких добре узгоджуються з характеристиками лінії зв’язку.
Канал зв’язку − сукупність технічних пристроїв (перетворювачів) і середовища поширення, що забезпечують передачу сигналів на відстань.
Канали і системи зв’язку, що використовують штучне середовище поширення (металеві дроти, оптичне волокно), називаються дротяними, а канали і системи зв’язку, у яких сигнали передаються через відкритий простір − радіоканалами і радіосистемами.