1. Особливості будови, способу життя і розмноження у представників підтипу Оболонників.

Оболонники численна група морських тварин. У дорослому стані майже всі оболонники не мають хорди і нервової трубки, наявні вони лише у Апендикулярій.

Форма тіла нагадує бочонок, мішок. Ззовні тіло вкрите особливою оболонкою – тунікою. Вона має студенисту або хрящову консистенцію, виконує захисну функцію. Виникла в зв’язку з малорухомим способом життя. Оборонники гермафродити і здатні до розмноження статевим і вегетативним способами.

Оборонники переважно ведуть осідлий спосіб життя, поодиноко або колоніями. Зустр. вільноплаваючі види. Поширені всюди, де солона води, але переважна більшість у водах тропічних широт.

Асцидії – схожі на банку. Основа тіла – підошва, якою кріпиться до субстрату. Тіло вкрите тунікою. Туніка насичена мін.солями і містить туніцин. Мають повздовжні і поперечні м’язи. Шкіра наз.мантія.

Тварини мають два отвори – глотку та анальний, наз. сифонами (навколо них формуються кільцеві м’язи, що вікр. і закр. отвори). Рот прикритий щупальцями. Глотка велика, вкрита зябровими отворами (стигми – оточені кровоносними судинами). Травна система: глотка(в глотку потрапляє слиз з ендостиля, який склеює їжу) – стравохід – кишечник – клоакальний сифон – атріальна порожнина. В межах тіла між сифонами розташовуються нервовий ганглій. Від нього відходять нерви, що йдуть до ротового отвору і поширюються по всьому тілу.

Кровоносна система – незамкненого типу, є серце. Розміщена в залишках целому, має вигляд ущільненої трубки. Від серця відходить зяброва судина, яка розгалужується і обплітає зябра. Від іншого кінця серця відходить кишкова судина, що несе кров до внутрішніх органів.

Асцидії гермафродити. Мають парні яєчники (у порожнині це лома, кріпляться до мантії), їх протоки відкриваються в атріальну порожнину і статеві продукти потрапляють у воду. Самозапліднення не буває, оскільки статеві продукти дозрівають в різний час. Запліднення і розвиток у воді. Утв. личинка(має хорду, нервову трубку і активно рухається за допомогою хвоста. Мало зябрових щілин. Личинка активно харчується протягом декількох днів, потім кріпиться до субстрату.) далі відбувається метаморфоз – атрофується хвіст хорда, нервова трубка, органи чуттів. Глотка сильно розростається , розтягуючи тіло і утв.велику кількість зябрових судин. Шкіра починає виділяти слиз, формуючи туніку. Формується серце і судини. Нервова трубка ущільнюється, втрачає порожнину, утв.ганглій. формує сифони, статеві органи, перетворюється в дорослу особину.

Брунькування – у материнської особини на черевній стороні формується брунько утворюючий сталон, в якому утв.всі органи дорослої особини. Далі нова особина відшнуровується. Місце від шнурування – підошва.

Апендикулярії – мають хвіст (в ньому збереглася хорда), ротовий отвір переходить в глотку. Зябрових отвори лише 2. Атріальна порожнина відсутній. Над глоткою – мозковий ганглій. У них є статоцист (слухові пухирці), світлочутливе око, нюхова ямка. Від ганглія відходить нервовий стовбур. В основі хвоста ще один ганглій. Кровоносна система налогічна з асцидіями. Туніка не формується. Гермафродити, личинкової стадіїї немає.

Сальпи – тіло бочкоподібне. На поверхні тіла формуються м’язові кільця. М’язи попереково-смугасті. Туніка тонша ніж у асцидій. Здатні до руху завдяки скороченню м’язових кілець. Здатні чередувати статеве і нестатеве покоління (метагенез). З цим пов’язана можливість утворення складних поліморфних колоній. Вони гермафродити. Статеві особини народжуються вегетативним шляхом. Не статеві – із заплідненого яйця.