Висновки

Підчас поглибленого дослідження даної теми ми виявили, що Шевченко як поет доби романтизму, розпочав свою творчість баладами, в яких описав красу української землі з багатими картинами народної фантастики й вірувань, з таких як «Причинна», «Тополя», «Утоплена», «За байраком байрак», «Русалка», та ін.

Балади у творчості Т. Г. Шевченка і в українській поезії його доби – явище органічне, це українська варіація романтичного жанру.

У баладах Шевченка яскраво відбилася природа художнього світу поезії Кобзаря, уся символічна язичницька система його міфологічного коду, серед якої важливе місце займають астральні погляди наших предків.

Оригінальністю відзначається структура й поетика балад Шевченка, де відсутня звичайна баладна композиція з елементом повторювання, яка збільшує враження, затримує увагу. Автор не милується красою вигадки, його безпосередня текстова увага до фантастичності сюжету мінімальна. Навпаки, на перший план у Шевченка виходить природність почуття і переживання, жанрова баладна атрибутика цьому підпорядкована.

У баладах Шевченка тільки зрідка говориться про мерців, чортів та інші демонічні сили. Відсутній дух містики, не властиве звернення до демонологічних сюжетів, панує здоровий подих життя, навіть тоді, коли до розповіді залучено елементи поетичної фантастики.

Деякі побутові елементи, мотиви і форми українських пісень про кохання і розлуку, сюжети народних легенд – органічно входять до балад Шевченка. Ліричні відступи у них завжди наближені до народних пісень сентиментального характеру.

Проаналізувавши балади Шевченка на символічному рівні, ми відзначаємо їхню художню майстерність, композиційний поліфонізм, оригінальне мислення, індивідуально-авторську неповторність.

Усю систему символічних назв у баладах можна розбити на такі групи: українське довкілля, рослини – символи, образи-символи птахів і тварин, світ українських звичаїв і обрядів, демонологія, історичні символи. Окремі з них, образи-домінанти, мають ширше значення і виступають у творчості Шевченка символами України. Коли перечитуємо його ранні балади, перед нами постає вимріяний поетом романтичний образ України з її чарівною природою, світом первісних уявлень людини.

При здійсненні огляду шкільних програм ми виявили що творчість Тараса Шевченка, а саме його балади, вивчаються в 7 та 9 класах загальноосвітньої школи. Українська література як шкільний предмет водночас виконує кілька рівноцінних функцій, серед яких виділяються: естетична, пізнавальна і виховна. Це означає, що кожен запропонований твір не лише відображає певну історично-художню дійсність, а й засобами мистецтва слова виховує українську людину. Тому особливий акцент робиться на тих художніх творах, що сприяють зародженню у свідомості та підсвідомості молодої людини якостей, які є носіями позитивної, життєствердної енергії.

В методиці викладання балад Шевченка ми виділили три актуальних методи викладання балад Т. Г. Шевченка:

1. Вивчення твору відбувається послідовно-цілісним шляхом;

2. Розгляд невеликого фрагменту твору «під мікроскопом»;

3. вивчення твору відбувається через його висвітлення в якомусь одному аспекті.

Уважаємо, що порушена у роботі проблема має широку перспективу дослідження.