Гіпоглікемічна кома

Невідкладна допомога

При неясній причині коми у хворих цукровим діабетом потрібно вводити в/в глюкозу.

Догоспітальний етап:

1. Глюкагон 1-2 мл в/м, вІв

2. Глюкоза 40% - 20-100 мл в/в

3. Адреналін 0.1 % 0.2 - 0.5 мл п/шк.

4. При відсутності ефекту введення глюкагону повторяють через 2 години, продовжують введення 40% глюкози, вводять преднізолон 60­-90 мл або гідрокортизон 75-150 мг вІм, в/в

Якщо після введення глюкози пацієнт не приходить до свідомості, потрібно запідозрити іншу причину порушення свідомості, так, наприклад, отруєння, ЧМТ і т. п.

Невідкладна допомога

1. Сидяче положення. Джгути на нижні кінцівки. Нормалізація емоційного статусу, усунення гіпервентиляції:

морфін 1 % - 1 мл у 10 мл фізрозчину або 5% - 10 мл глюкози в/в (доза менша у 2 рази у людей похилого віку);

дроперидол 0.25 - 1.2 мл у 10 мл фізрозчину в/в.

Доза дроперидолу залежить від вихідного рівня АТ. При систолічному АТ до 100 мм. рт. ст. - 2.5 мг ( 1 мл), до 126 мм. рт. ст. - 5 мг (2 мл), до 160 мм. рт. ст.-7.5мг (З мл), вище 160 мм. рт. ст.-10мг (4мл).

2. зменшення перевантаження: нітрогліцерин 0.5 мг "під язик" кожних 15-20 хвилин при помітних застійних змінах у легенях; при значних явищах ( вологі хрипи вислуховуються більше ніж над половиною поверхні легень) нітрогліцерин вводити внутрішньовенно крапельно.

На фоні артеріальної гіпертензії і явищах важкого набряку легень внутрішньовенно крапельно ввести натрія нітропрусид ( ЗО мг розчинити у 400 мл фізрозчину), доза ЗО мкг/хв. 6-10 крапель у хвилину)

хвилин .

З. Розвантажування малого кола кровообігу під контролем АТ: фуросемід 40 мг - 80 мг в/в (на протязі 1-2 хвилини); урегіт 50 мг в/в.

4. Зниження тиску у малому і великому колах кровообігу: при високому рівні артеріального тиску застосувати гангліоблокатори: пентамін 1-2 мл 5% р-ну у 20 мл фізрозчину в/в фракційно по З-5 мл з інтервалом 5 хвилин; арфонад ­250 мг розчину розчинити у 250 мл ізотонічного розчину, вводити в/в крапельно; клофелін - 1 мл - 0.01 % розчину в/в, розчинивши у 20 мл фізрозчину

5. Оксигенотерапія - інгаляції зволоженого кисню за допомогою маски, або носового катетера.

6. Застосування піногасників: інгаляції 2-З мл 10% спиртового розчину антифомсилату на протязі 10-15 хвилин; інгаляціі кисню, який зволожений 70⁰ спиртом.

7. Підвищення скоротливої здатності міокарда при наявності гіпотонії: допа мін 1 мл в/в крапельно; у хворих із миготливою аритмією та тріпотінням передсердь при помітних застійних явищах в/в строфантин 0.05% розчин 0.5 мл.

8. Зменшення альвеолярно-капілярної проникливості: преднізолон 60 мг в/в при низькому рівні АТ.

9. При відсутності ефекту від медикаментозної терапії, при збільшені набряку легень та знижені рівня АТ - показана штучна вентиляція легень.

10. Термінова госпіталізація хворого.

Набряк легень при лівошлуночковій недостатності з нормальним та пониженим

артеріальним тиском

1. В перші хвилини в/в вводять промедол 1 % або 2% - 1.0 мл, димедрол 1 % ­1.0 мл, строфантин 0.05% - 0.5 мл, лазикс 1 % - 4-6 мл, мезатон 1 % - 0.5 мл підшкірно.

2. Одночасно в одну руку - нітропрудис натрію - ЗО мг в 5% розчині глюкози

( 500 мл), в/в краплинно, під контролем АТ, в другу руку – дофамін 4% - 5 мп, розведений в 0.9% розчині хлориду натрію (1ОО мл).

З. Через ЗО хвилин від початку лікування вводять в/в дроперидол 0.25% 2-4 мл, а через 50-60 хвилин – в/в оксибутират натрію 20% - 10 мл.

4. При відсутності ефекту на першій годині лікування повторюють ін'єкції строфантину і мезатону у вищезгаданих дозах.

5. Терапію проводять при постійній інгаляції кисню, при необхідності використовують піногасячі агенти ( 96% етиловий спирт або 10% спиртовий розчин антифомсілану). При відсутності ефекту від консервативної терапії протягом 1 години проводять інкубацію трахеї з штучною вентиляцією легень.