1.3. Відновлення функціонального та психоемоційного стану дітей засобами туристсько-краєзнавчої діяльності

Бурхливі темпи науково-технічної революції змінили умови життя і вимагають перегляду багатьох уявлень, зокрема устрою життя. Як відомо, зростання нервово-емоційних навантажень на фоні малорухливого способу життя і відриву людини від природи, негативно впливають на її здоров'я [19].

Оцінюючи роль і значення фізичної культури і рухову активність в цілому, М.М. Амосов стверджує: “Укрепляет мускулатуру и тренирует сердце. Сохраняет подвижность суставов и прочность связок. Улучшает фигуру. Повышает минутный выброс крови и увеличивает дыхательный объем легких. Стимулирует обмен веществ. Уменьшает вес. Благотворно действует на органы пищеварения. Успокаивает нервную систему. Повышает сопротивляемость простудным заболеваниям” [2]. Підтримуючи думку М.М. Амосова ряд авторів доводять, що рух є однією з найважливіших біологічних потреб людини [6,10,11].

Відомо, що туристські заходи мають сильний рефлекторний вплив і виявляють різнобічний фізіологічний вплив на організм підлітків, внаслідок чого виникає ряд місцевих і загальних реакцій, у яких беруть участь усі органи і системи.

Дослідження вчених Куца А.С. Романченко Н. І., Апанасенка Г. Л., Бекешка В. Г., стосовно фізичної реабілітації осіб, які зазнали впливу комплексу факторів Чорнобильської аварії, доводять ефективність кінезотерапії, тобто лікування за допомогою руху[1,2,3].

Існують різноманітні види застосування рухів з лікувальною метою, критерієм для їх поділу є участь пацієнта в лікувальних процедурах – активна чи пасивна. Але одним із най поширеніших видів кінезотерапії є лікувальна фізична культура (ЛФК). Основними формами ЛФК є корегуючи та дихальна гімнастика, фізичні вправи у воді, туризм, різноманітно спортивно-прикладні вправи, рухові ігри.

Одним з найкращих і доступних засобів зміцнення і оздоровлення організму є активний, спортивний туризм. Заняття активними видами туризму, спортивною технікою, участь в походах, подорожах підвищують витривалість, впевненіше в собі. Вплив туризму на людину різноманітний. Захоплення туризмом сприятливо впливає на фізичний стан людини. Основним змістом занять активним туризмом є подолання природних перешкод, природного рельєфу місцевості. Долаючи перешкоди, турист залишається фізично активним протягом всього походу, чого не скажеш про інші види фізичної діяльності людини. В туристичному поході дитина виконує сукупність фізичних і технічних дій які є загальноприйнятими в методиці фізичного виховання, але значно ширші, різноманітніші і природніші за своїм змістом. Дії дитини можуть бути і швидкісно-силовими, і власне силовими, і складно координаційними. Вони можуть мати відносно стабільні і змінні форми залежно від ситуативних умов [14, 22].

Постійно знаходячись під впливом фізичних навантажень під час занять спортивним туризмом, організм дитини перебуває на вершині оптимальної роботи практично всіх систем і органів. Активний туризм позитивно впливає на м'язову, серцево-судинну, дихальну системи, суглоби і зв'язки . Під час подолання різних природних і інших перешкод, у роботі задіяні всі без винятку групи м'язів. Найбільше навантаження припадає на м'язи, так званого, м'язового корсету, і особливо на м'язи ніг та рук [22].

Туристська діяльність впливає на якість роботи легенів людини. Легені виконують одну з найфундаментальніших функцій людського організму - дихання. Дихання забезпечує тканини і органи людини киснем, без якого неможливі основні фізіологічні і біохімічні процеси.

Якщо людина не одержує необхідної кількості свіжого повітря, або дихає неправильно - то кількість кисню, що поступає в організм, не відповідає тому, який виводиться з організму. Тому вона може отруїтись шкідливими відходами життєдіяльності, що викликає багато важких захворювань [3]. Чим глибше дихає людина, тим менше вдихів-видихів вона робить за хвилину, і тим триваліше і здоровіше її життя.

Фізична активність під час занять спортивним туризмом, дозволяє підвищити якісні показники основних параметрів легенів - глибину дихання і максимальну вентиляцію легенів. Так у дітей, що систематично займаються туризмом, глибина дихання може збільшуватися в 1,5-2 рази, а максимальна вентиляція легенів збільшується на 40-60% [15].

Після занять спортивним туризмом підвищується ефективність роботи серцево-судинної та дихальної системи, тому що збільшуються резерви серця та кисень більш ефективно використовується тканинами організму, тому туризм є не тільки засобом оздоровлення здорових дітей, але також засобом профілактики і лікування захворювань.

Діти, які займається туризмом на 30% менше хворіють ОРЗ. У них збільшуються резерви серця тому кисень більш ефективно засвоюється тканинами організму, збільшується життєва ємність легень, зменшується частота дихання [ ].

Під час одноразового фізичного навантаження організм пристосовує функції серцево-судинної та дихальної систем, щоб повністю задовольнити збільшену потребу активних м'язів. Якщо обидві системи змушені неодноразово задовольняти цю потребу, наприклад, внаслідок постійних тренувальних навантажень, вони адаптуються таким чином, що організм покращує свою діяльність.

Тренувальні навантаження, направлені на розвиток витривалості, призводять до збільшення об'єму циркулюючої крові. Це збільшення зумовлене, в основному, підвищеним об'ємом плазми. Може зростати також кількість еритроцитів, однак збільшення об'єму плазми, як правило, більш суттєве. Об'єм плазми, який зріс, зумовлює пониження в'язкості крові, що сприяє кращому кровообігу.

На думку Ю.Ф. Змановського, раціональна рухова діяльність повинна включати фізичні і розумові навантаження на сприятливому емоційному фоні, що може створюватися природним оточенням. За останні роки з'явилися дані про біохімічний аспект у механізмі впливу фізичного навантаження на регулюючі системи. Встановлено, що фізичні вправи на повітрі сприяють збільшенню продукції нейтро-пептидів - особливих речовин, що продукуються мозком і граючих важливу роль у прояві психічних функцій, що сприятливо відбивається на настрої, поліпшенні сну, підвищенні апетиту. Ю.Ф. Змановський думає, що ці механізми складають матеріальну основу для нормального психічного розвитку дитини [10].

Активний відпочинок в лоні природи корисний всім, легкі іони освіжають повітря, знімають втому і нервову напругу, вони стимулюють діяльність серцево-судинної, дихальної і кровотворної систем, покращують терморегуляцію, знижують артеріальний тиск, підвищують тонус центральної і вегетативної нервової системи. Висока іонізація повітря підвищує окислювально-відновні процеси в нашому організмі, сприяє зменшенню і усуненню спазмів судин і бронхів [5].

Туризм привчає до здорового способу життя та сприяє фізичній та психологічній підготовці до подолання природних перешкод, формуванню прикладних умінь і навичок.

Численні наукові дослідження показують, що на психофізіологічні параметри людського організму безпосередньо благотворно впливає обсяг його рухової активності.

Туристсько-краєзнавча робота є великою школою життя для підростаючого покоління. Крім виховання високих моральних якостей та естетичних почуттів, у дітей розвивається пам'ять, спостережливість, уява, сенсомоторні реакції, допитливість, творче мислення , формується світогляд, позитивний емоційний фон. Збагачуючи свій розум теорією і практикою пізнання дійсності, діти під час подорожей та екскурсій пізнають життя у всій його різноманітності.

Туристсько-краєзнавча діяльність, переносить дитину в нове ландшафтно-кліматичне середовище, забезпечує йому безпосередній контакт з природою. Надзвичайно важливе значення в цьому відношенні має і виховання відчуття колективізму, допитливості, патріотизму, бажання долати перешкоди та інших цінних моральних і вольових якостей, що відіграють вирішальну роль в профілактиці нервово-психічних захворювань і розладів [21].

Виховання засобами краєзнавчо-туристичної роботи дітей припускає організацію оздоровчо-пізнавальної діяльності засобами туризму під керівництвом педагогів таким чином, щоб виявлявся переважний вплив освітньо-виховного процесу на рухову, творчу, пізнавальну й емоційну сферу дитини в безпосередньому контакті з дійсністю - навколишнім природним і соціальним середовищем. При цьому індивідуалізована підготовка організму дитини до фізичних навантажень припускає необхідність їх строгого дозування по об`єму, величині, тривалості і напруженості відповідно до статі і віку, а також рівня функціонального і біологічного індивідуального розвитку [17, 22].

Висновки до 1 розділу

Із збільшення радіаційного забруднення навколишнього середовища має місце яскраво виражена тенденція до зниження рівня здоров’я [7]. Відхилення, що спостерігаються в стані здоров’я постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, вимагають підвищеної уваги суспільства, регламентують необхідність визначення раціональних та ефективних засобів впливу, спрямованих на оптимізацію функціонального стану.

Рекреаційний туризм спрямований на розширене відновлення фізичних, інтелектуальних та емоційних сил людини тобто це повноцінний відпочинок і оздоровлення людини засобами туристсько-краєзнавчої діяльності. Фізичне навантаження помірного обсягу, зміна обстановки і позитивний емоційний фон забезпечує перемикання нервово-емоційної сфери на нові об'єкти. Для активного туризму властивий цілий комплекс оздоровлюючих факторів, що впливають благотворно як на фізичний стан людини, так і на його нервово-емоційну сферу. Комплексна дія природних факторів та основних форм туризму, де помірні м’язові зусилля поєднуються з позитивними емоціями, складають оздоровчу ефективність рекреаційного туризму.

Природний вплив рухових якостей на фізичний розвиток є фізіологічно зумовленим і найбільш важливим чинником оптимального перебігу фізіологічних функцій організму. Ось чому у туристів має місце більш високе поліпшення багатьох фізіологічних показників, і в першу чергу показників кардіореспіраторної системи. Туристсько-краєзнавча робота все частіше стає складовою ланкою педагогічного процесу в школі, а спортивний туризм, туристські походи та подорожі розглядаються як засіб всебічного і гармонійного розвитку особистості, як важлива складова здорового способу життя.