Тема 4. Грошовий оборот і грошова маса.

1. Поняття і структура грошового обігу.

2. Модель сукупного грошового обігу.

3. Маса грошей в обігу. Грошові агрегати.

1. У ринковій економіці вироблений валовий національний про­дукт має двоякий вираз: натурально-речовий та грошовий. А тому, в процесі відтворення рух вартості ВНП проявляється як два самостійні процеси — як рух продуктів і як рух грошей чи грошо­вих доходів. Грошовий обіг виступає засобом балансування на­ціонального продукту і національного доходу та обслуговує пере­міщення реальної вартості ВНП між економічними суб'єктами.

Грошовий обіг – це процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у процесі виробництва розподілу, обміну та споживання валового національного продукту. З кількісної точки зору грошовий обіг розгля­дають як сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються у господарстві (країні) за певний період часу (на­приклад, за рік).

Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які приймають участь у виробництві, розподілі, обміні та спожи­ванні валового національного продукту країни. Усі вони певним чином одержують грошові доходи, заощаджують чи витрачають їх і цим впливають на економічні процеси.

Грошовий обіг складається з окремих каналів руху грошей:

• центральним банком і комерційними баиками;

• центральним банком і державою;

• комерційними банками;

• банками і підприємствами й організаціями;

• банками та населенням;

• державою, населенням і підприємствами;

• підприємствами, організаціями та населенням;

• фізичними особами;

• банками і фінансовими інститутами різноманітного призначення.

За характером економічних відносин, що реалізуються в сукуп­ному грошовому обігу, розрізняють такі його сектори:

1. Сектор грошового обігу, що обслуговує сферу товарного обміну. Саме обмін товарів є основою грошового обігу. Зміна форм вартос­ті, тобто обмін товару на гроші та подальше використання грошей для придбання нових товарів, створюють можливість постійного руху грошей Т - Г - Т.

2. Грошовий обіг обслуговує також процес кругообігу капіталів, які послідовно виступають у грошовій або у товарній формах:Гроші, як капітал, здійснюють замкнений рух по колу, якому властивий нееквівалентний обмін, тобто назустріч грошовому пла­тежу власник не отримує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Загалом, даний сектор грошового обігу називають фінансово-кредитним.В свою чергу фінансово-кредитний сектор грошового обігу охоплює дві групи фінансових відносин:

а) перерозподілу національного доходу шляхом відчуження певної частини доходів економічних суб'єктів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів на користь держави, яка витрачає їх для забезпечення своїх функцій. Внаслідок цього виникають не тільки нееквівалентні відносини, а й безповоротний та безоплатний рух грошей. В ньому одні суб'єкти втрачають гроші, а інші - їх одер­жують також безповоротно і без сплати будь-якої ціни. Цю частину фінансового обігу називають фіскально-бюджетним.

б) друга частина фінансово-кредитного обігу обслуговує сферу перерозподільчих відносин, у яких власність суб'єктів не відчужуєть­ся, а лише передається у тимчасове користування іншим особам, за що власник отримує дохід у вигляді процентів чи дивідендів. Наприклад, при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Цей сектор грошового обігу істотно відрізняється від фіскально-бюджетного обігу і називається кре­дитним обігом.

Отже, кожна частина сукупного грошового обігу обслуговує свою сферу ринкових відносин, причому гроші вільно переходять із однієї сфери в іншу згідно дії закону відповідності попиту і про­позиції ринку.

2. Для з'ясування механізму взаємодії сукупного грошового обігу і грошових потоків економістами заходу розроблено умовну модель, відому як кругообіг доходів: продуктів, в якій застосовано ряд припущень і узагальнень.

Всі суб'єкти грошового обігу згруповано у чотири групи:

1) Фірми — суб'єкти, що забезпечують створення і реалізацію ВНГІ;

2)Домашні господарства — суб'єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробницт­ва тощо) і є кінцевими його споживачами;

3)Державні структури — суб'єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та націо­нального продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та спожи­вання останнього.

4)Фінансові посередники - сукупність суб'єктів фінансового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, можуть діяти на ринку від свого імені і за свій рахунок.

У моделі виділено чотири види ринків через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб'єктами:

1)Ринок продуктів, па якому реалізується створений фірмами націо­нальний продукт;

2)Ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси);

3)Фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

Таким чином, сукупний грошовий обіг забезпечується необхід­ною масою грошей, величина якої має важливе значення для ре­гулювання економіки країни. Зміна маси грошей, що циркулює в економічній системі може суттєво вплинути на реальний випуск ВВП, рівень цін, зайнятість тощо.

3. В умовах ринкової економіки гроші функціонують у різноманіт­них формах на основі внутрішньої взаємодії, притаманної грошо­вим функціям. Вони не автономні і можуть бути теоретично об­грунтовані лише як елементи єдиної грошової системи. Номінальний вираз усієї сукупності грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року), визначає величину грошової маси. Це — один із кількісних показників, що характеризують стан грошового обігу. Показник грошової маси має надзвичайно важливе значення для економічної стабільності, оскільки зміна кількості грошей, що циркулює в економічному обороті, може істотно впли­нути на реальний випуск ВВП, рівень цін, зайнятість та інші еко­номічні перемінні. Грошова маса є одним із найважливіших фінан­сових інструментів, що використовуються при розробці монетарної політики та орієнтирів макроекономічних пропорцій.

Грошова маса перебуває в розпорядженні всіх економічних суб'єктів — у населення, підприємств, їх об'єднань, громадсь­ких організацій, банків, держави та інших суб'єктів.

Нині грошова маса існує у формі: готівкових знаків (банкноти та розмінні монети); грошових коштів на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші); деяких видів цінних паперів (век­сель, чек) та ін. Окремі країни до грошової маси зараховують облігації державних позик, скарбницькі векселі, комерційні цінні папери тощо. Ці складові грошової маси істотно розрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу. Усі перелічені форми Ліквідних коштів тією чи іншою мірою функціонують як засіб збереження вартості, а тому практично неможливо провести межу між власне грішми та іншими ліквідними активами. Через це в міжнародній банківській статистиці широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей. Він ґрунтується на ступені їхньої ліквідності. Взагалі поняття ліквід­ності передбачає наявність двох властивостей: можливості вико­ристовувати активи як платіж та здатності їх зберігати вартість.

Отож, для оцінки кількісних змін грошового обігу та розроб­ки адекватних заходів грошово-кредитного регулювання викорис­товуються показники структури грошової маси, що називаються грошовими агрегатами. Критерієм поділу грошової маси на грошо­ві агрегати є ступінь ліквідності активів.

Грошовий агрегат — це визначене законодавством відповіднодо ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних активів.

Грошові агрегати формуються на основі таких концепцій:

1. грошова маса, у вузькому розумінні, охоплює не тільки гроші готівкою, а й депозитні гроші;

2. сукупна грошова маса охоплює також банківські вклади, депо­зити та цінні папери з фіксованим доходом;

3. сукупна грошова маса поділяється на ту, що перебуває в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості.

Грошові агрегати будуються приєднанням до попередніх ве­личин нових грошових компонентів (кредитних інструментів) у послідовності, що характеризує зменшення їхньої ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат містить попередній плюс новий блок фінансових активів.

Грошовий агрегат — це грошова маса у вузькому розумін­ні. До нього належать найліквідніші форми грошей — готівкові гроші (банкноти і монети) та банківські вклади до запитання (трансакційні депозити). Під терміном "готівка" розуміють су­купність засобів платежу, якими розпоряджаються економічні агенти, щоб у потрібний момент здійснити видатки та розрахува­тися з боргами, тобто "готівка" — це сукупність платіжних засо­бів, випущених банківською системою, які дають можливість еко­номічному агенту продовжувати свою діяльність незалежно від перебоїв між доходами і видатками, припливами і відпливами капіталів. Можна вважати, що центральні банки випускають готівку для своїх клієнтів, а матеріалом для цього слугують засоби платежу.