Тема 3. Грошові системи.

1. Поняття та елементи грошової системи.

2. Основні типи грошових систем. Їх еволюція.

3. Паперово-кредитна система грошей.

1. Грошова система – це форма організації грошового обігу в країні що сформована і закріплена законодавчими порядками.

Кожна держава формує свою власну грошову систему прагнучи надати їй повну незалежність. Грошова система регулюються законами встановленими державою. Які визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги що регламентуються відносини між суб’єктами грошового обігу грошова система формує на базі банківської системи і розглядається як її складова. Центральний банк це інститут Центральної грошової системи.

Основні елементи, що формують систему:

1. Назва грошової одиниці та її частин;

2. Масштаб цін;

3. Види грошових знаків;

4. Валютний курс;

5. Порядок та регламентовані готівкові та безготівкові гроші;

6. Державні органи, що забезпечують регулювання грошового обігу.

• Грошова одиниця – встановлюється законодавством кодексом країни з урахуванням історичних особливостей її розвитку та національних традицій. Нову національну валюту рішенням ВРУ у 1996 році названо гривнею. Таку назву мала грошова одиниця в Києві. Усі грошові одиниці, це один із атрибутів державності вона слугує масштабом цін. Засобом використання вартості та вибору цін товарів. Для зручності використовується дія на дрібні частини. Та поряд з офіційною грошовою одиницею можуть існувати інші грошові знаки, що називаються грошові сурогати будь-які цінні папери у вигляді грошових знаків які використовуються не центральним банком і виготовляються з метою здійснення платежів у господарські обороти. Інакше їх називають «квазігроші» (майже гроші), які можуть випускатися територіальними, місцевими органами влади або адміністраціями підприємств для внутрішнього користування (у формі чеків, купонів, талонів) в умовах кризи та інфляції. Грошова одиниця є загальним еквівалентом вартості всіх випещених товарів в епоху «Золотого стандарту» масштаб цін тобто вартість грошової одиниці визначалася державою у вигляді вагової кількості металу, золота або срібла в грошовій одиниці кожна випущена державою монета мала свій ваговий вміст дорогоцінного металу. Наприклад один рубль до 1913 р.,мав вагу приблизно 0,8г. чистого золота, 1 долар США в 1900 р., мав вагу чистого золота 1,5 г.

• Масштаб цін – це технічна функція грошей спосіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях в епоху «Золотого стандарту» грошові одиниці (масштаб цін) визначався законодавчим, як фіксована державою вагова кількість монетарного металу в грошовій одиниці;

• Види та купюрність грошових знаків визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу. Право емісії та відповідальність закон покладає на певний державний орган (Центральний банк України). Випущені ним грошові знаки мають назви банківських білетів (банкнот);

• Валютний курс – це співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни виражена у валюті іншої країни.

• Регламентація включає визначення сфер функціонування готівкових та депозитних грошей, режим використання грошей на рахунках платежів. Орган регулювання та контролю за дотриманням законодавства з монетарних питань є НБУ;

• До інших органів , що забезпечують регулювання грошового обігу відносять, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, комерційні банки.

2. Типи грошової системи визначається змістом її елементів які обумовлюють розвиток та закономірності функціонування грошей в обігу.

Розрізняють такі типи грошових систем.

1. Металева грошова система;

2. Паперово-кредитна система.

Металеві гроші у своїй еволюції виступали у формах:

І. Біметалізм – це грошова система при якій роль загального еквівалента відігравали два метали. Система паралельної валюти – співвідношення між загальними та срібними монетами встановилися на ринку. При розрахунках золотими та срібними монетами приймалася реальна ринкова вартість цих металів. Але їхня вартість часто змінювалася що створило значні валюти.

ІІ. Система подвійної валюти. Держава – була змушена встановити вартісне співвідношення між золотими та срібними монетами (наприклад: у Голландії, США наприкінці ХVІІ ст. було офіційно встановлено монетарний паритет що дорівнював від 15 до 1 це впорядкувало ціноутворення, оскільки виражені ціни в золотих монетах автоматично перераховувалася в інший)

ІІІ. Система «кульгаючої валюти» - незабаром виявився інший недолік – ринкове співвідношення між металами почало відхилятися від офіційного що призвело до переоцінювання або недооцінювання грошового металу і тому виникла нова грошова система за якою один із видів монет карбується у закритому порядку.

Срібні монети стали витісняти з обігу золоті монети, (приклади: є французька грошова система коли у 1873 р. було заборонено вільне карбування срібла але за 5-ти франковими монетами залишалася сила законного платіжного засобу).

У другій половині ХІХ ст. в більшості країн світу склалася монометалева грошова система – у якій роль загального еквівалента відіграє один метал. Історично існувало монометалізму:

1. Мідний (був в Римській імперії V ст. до н.е.);

2. Срібний (Росія середина ХІХ ст.);

3. Золотий (країни Європи і США до кінця ХІХ ст..)

Залежно від режиму функціонування золота як загального еквівалента розрізняють три основні різновиди «Золотого стандарту»:

1. Золотомонетний стандарт характеризується такими ознаками:

• золото виконувало всі функції грошей, а паперові гроші – засіб обігу і платежу;

• відкрите карбування і обіг золотих монет;

• вільний розмін паперових грошей на золото, відповідно до встановленого законом вмісту золота в грошовій одиниці;

• формування обмінних курсів валют на основі їхніх золотих паритетів.

Золотомонетний стандарт проіснував до 1 світової війни після чого був відновлений лише в США до 1933 р.

2. Золото-зливковий стандарт:

За яким золоті монети в обіг не випускалася але держава гарантувала обмін банкнот центрального на стандарт за яким.

3. Золото девізний стандарт за яким:

• держава зберігала фіксацію золотого вмісту національної валюти;

• курс національної валюти до іноземних формувався на основі їхнього золотого паритету;

• дозволявся вільний обмін національної валюти на розмінну на золото іноземну валюту.

Внаслідок краху золотого стандарту і припинення розміну паперових грошей на золото відбувалось його демонетизація – золото стало звичайним товаром і втратило роль загального еквівалента.

3. Починаючи з 30-х років ХХ ст. в усіх країнах утвердження система паперово-кредитних грошей, не розмінних на золото. Воно базується на кредитні емісії та функціонування неповноцінних грошей. В обіг перебувають паперові і металеві грошові знаки, які не мають власної внутрішньої вартості.

Характерними ознаками сучасних грошових систем є:

1. Втрата зв’язку із золотом. Скасування золотого стандарту та розміну банкнот на золото;

2. Випуску грошей в обіг здійснюється на основі кредитування економічних суб’єктів (фірми,населення, держава);

3. Еволюція платежів – широке поширення безготівкових форм розрахунків, електронних грошей внаслідок інфляції та витрати ліквідності;

4. Формування курсу валют відбувається ринковими методами на базі паритету їхньої купівельної суми;

5. Тенденція до знецінення сучасних грошей внаслідок інфляції та втрати ліквідності;

6. Державне регулювання та регламентація грошового обігу;

7. Розвиток інтеграційних процесів та інновацій у сфері грошово-кредитних відносин.

Особливість сучасної грошової системи полягає в тому, що емісія грошей базується на загальних принципах кредитування, зокрема на принципах забезпечення та повернення позики, а не створює реальну можливість утримувати кредитну емісію на рівні реального попиту на гроші що забезпечує передумови для підтримання сталості грошей.

Сучасні грошові системи порівняно з металевими є більш еластичними (гнучкими) та економічними. Проте вони не спроможні до саморегулювання, що відкриває шлях до хронічної інфляції, тому вимагає від держав активного втручання у грошовий обіг з метою забезпечення стабільності грошей.

Для грошових систем ринкової економіки властиво переваження економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу.

Грошові системи не ринкового зразка притаманні не ринковим, командно-адміністративним економічним системам які існували в країнах колишнього соціалістичного табору.

Відкриті грошові системи характеризуються мінімальними обмеженнями на здійснення валютних операцій юридичними та фізичними особами.

Закриті грошові системи відзначаються високим рівнем валютних обмежень в країні не конвертованістю валютного курсу тощо.

Методи регулювання грошового обігу:

Пряме регулювання обсягів Опосередковані заходи

і структури грошового обігу: впливу на систему грошового обігу:

• механізм готівкової емісії; - здійснення операцій на відкритому

• встановлення межі кредиту ринку;

Національного і центрального - регулювання норм банківських

Банку що надається урядові резервів;

та банківським закладом; - регулювання облікової ставки,

• пряме регулювання позикових відсотка та позики, що

операцій банків, визначення маржі, надаються центральним банком.

межі вартості кредитних ресурсів,

обмеження споживчого кредиту.