Тема 4. Грошовий оборот і грошова маса.

1. Швидкість обігу грошей. Монетизація економіки

1. Швидкість обігу грошей — явище об'єктивне і розглядається монетаристами як чинник, що впливає на стан грошового обігу в країні. Цей показник дозволяє простежити залежність між масою грошей в обігу та інтенсивністю їх витрачання.

Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чин­ників, які можна умовно об'єднати у дві групи:

1) чинники, що визначають платоспроможний попит (зміна попиту на гроші, розвиток структури та якості споживання, культурних потреб населення тощо);

2) чинники, що діють на боці пропозиції (розвиток суспільного ви­робництва, товарообігу, інфраструктури ринку, кредитної системи тощо).

Попит на гроші та швидкість їх обігу — це два взаємозв'яза­ні показники з оберненою залежністю: якщо попит на гроші зрос­тає (економічні суб'єкти збільшують свій запас грошей як високоліквідних активів), то витрачання грошей буде менш інтенсивним і грошовий обіг уповільниться. І навпаки, якщо попит на гроші зменшується, то витрачання грошей стає інтенсивнішим за їх над­ходження, а грошовий обіг прискорюється.

Вплив чинників пропозиції на швидкість грошового обігу визначається інтенсивністю тих економічних процесів, які він обслуговує:

• глибина поділу суспільної праці. Чим глибший поділ праці і вища ЇЇ продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і купуватиметься товарів, що зумовлює прискорення грошового обігу:

• величина і швидкість руху товарних потоків на стадії обміну, роз­виток ринкових зв'язків, кредиту та збалансованість ринку та ін.;

• зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період нагромадження вартостей, прискорюючи повернення грошей в обіг;

• розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, бан­ківської справи тощо.

Показник швидкості обігу грошей є змінною величиною: прямо пропорційною до величини ВВП, та обернено пропорційно до про­позиції грошей. Прискорення обігу грошей компенсує їх масу в умовах збільшення обсягів ВВП, коли зростаюча потреба в гро­шах задовольняється без додаткового їх випуску. Проте, за умови

розбалансованості економіки, коли грошовий попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатко­вим інфляційним чинником.

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, що позитивно впливає на його стан навіть за незмінного обсягу товарообігу. Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди є складовою антиінфляційних програм. Проте, слід заува­жити, що зміна швидкості грошового обігу не є прямим і повним відображенням зміни рівня економічної активності (наприклад, реального ВВП). У разі зниження останньої сповільнення обігу грошей відбувається лише до певної межі, поки суб'єкти ринку не відчують загрози знецінення грошей. За цією межею починають діяти чинники, що прискорюють обіг грошей.

Виторг коштів за реалізацію державного майна надходить до держбюджету, або у державний стабілізаційний фонд. Не забезпечена грошима власність не може перебувати в обігу, тобто залучена в товарно-грошові відносини, що підтверджується на прикладі нашої країни. Тільки розвиток фінансового ринку та його інструментів, зокрема, капіталізації фондового ринку та лібе­ралізації валютного ринку дадуть можливість підвищити стабіль­ність національних грошей та банківської системи, а значить до­віру до них усіх економічних суб'єктів.