Гiперосмолярна кома

В основi патогенезу гiперосмолярної коми лежить значна гiперосмолярнiсть кровi з рiзкою дегiдратацiсю клiтин. Виникненню даного виду коми сприяють значни втрати рiдини у зв'язку з блювотою, збiльшеним сечовидiленням, кровотратами. Провокувати розвиток гiперосмолярної коми можуть надмiрне введення вуглеводiв, передозування сечогонних засобiв, глюкокортiкоїдiв, тривале введення iмунодепресантiв, гемодiалiз та перитонеальний дiалiз, iнтеркурентнi захворювання (особливо iнфекцiйнi, а також гастроентерiт та панкреатит). Швидкий розвиток вираженої гiперосмолярностi обумовлений, в основному, високим рiвнем гiперглiкемiї, частково пiдвищеним вмiстом в кровi хлору, сечовини, залишкового азоту.

Бiохiмiчнi критерiї:

- рiзко виражена гiперглiкемiя (до 33,3 ммоль/л i вище), гiпернатрiемiя, хоч в деяких випадках натрiй може бути в межах норми;

- рiзко пiдвищена осмолярнiсть плазми (до 400-500 мосм/л при нормi 275-295 мосм/л);

- пiдвищенння вмiсту бiлка, залишкового азоту, сечовини;

- пiдвищення гематокриту, високий вмiст гемоглобiну, гiперлейкоцитоз;

- глюкозурiя, реакцiя на ацетон в сечi негативна;

- рН кровi в нормi;

- вiдсутнiсть гiперкетонемiї.

Основнi напрямки патогенетичної терапiї:

- лiквiдування дегiдратацiї в/венним введенням великої кiлькостi рiдини;

• лiквiдування гiперглiкемiї iн'єкцiями iнсулiну (короткої дiї).

АЛГОРИТМ НАДАННЯ НЕВIДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ДIТЯМ

1. Для лiквiдування дегiдратацiї в/венно крапельно вводять 0,45% (гiпотонiчний розчин) хлористого натрiю в великiй кiлькостi (50-70 мл/кг на добу). Введенння продовжується до зниження осмолярностi плазми майже до норми, до вiдновлення притомностi.

Протягом декiлькох дiб рiдину вводять до 4-8 л на добу та бiльше.

2. Введення малих доз iнсулiну 0,1 ОД/кг/год. Принцип введення такий же, як при кетоацидотичнiй комi. Iнсулiн вводять пiд контролем цукру кровi (визначення кожнi 1-2 години).

3. При зменшеннi глiкемiї до 11 ммоль/л та зменшеннi глюкозурiї до рiдини, що вводиться, додають в/в 2,5-5% розчин глюкози (але не першої доби).

4. Боротьба з гiпоксiєю та профiлактика набряку мозку:

-дозована iнгаляцiйна оксигенотерапiя;

-1% р-н глютамiнової кислоти 2,0-5,0 мл в/в крап.;

-аскорбiнова кислота 5% р-н - 1-2 мл в/в;

-вiтамiн В₁ 1% р-н - 0,5-1,0 мл.

5. В наступному додають до iзотонiчного розчину NаСI хлорид калiю з розрахунку 1,5-3 мл/кг/добу 10% розчину, або 15-20мл 7,5% розчину на кожний лiтр рiдини, що вводиться.

6. При стiйкiй артерiальнiй гiпотензiї - 0,5-1,0 мл 0,5% р-ну ДОКСА, свiжозаморожена плазма - 10 мл/кг, 10% р-н альбумiну 8-10 мл/кг.

ГIПЕРЛАКТАЦИДЕМIЧНА КОМА (Молочнокисла)

Гiперлактацидемiчна кома розвивається при цукровому диабетi у дiтей як наслiдок вираженого метаболiчного ацидозу на тлi гiпоксiї будь-якого походження i супроводжується накопиченням в органiзмi великої кiлькостi молочної кислоти. Надмiрне утворення молочної кислоти є результатом надлишкової її продукцiї на тлi пригнiчення аеробного глiколiзу та стимулювання анаеробних шляхiв цього процессу.

Виникненню гiперлактацидемiчної коми при цукровому дiабетi сприяють iнтеркурентнi захворювання (серця, легень, печiнки, нирок), iнфекцiї, використання бiгуанидiв.

Бiохiмiчнi критерiї:

-пiдвищений вмiст молочної кислоти в кровi;

-пiдвищений коефiцiснт лактат/пiруват;

-знижений вмiст бiкарбонатiв (до 2,5 ммоль/л);

-знижена резервна лужнiсть кровi i рН кровi (в межах 7,2-6,8);

-вiдсутнiсть гiперкетонемiї, гiперосмолярностi, кетонурiї.

АЛГОРИТМ НАДАННЯ НЕВIДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ДIТЯМ

1. Усунення факторiв, що сприяють виникненню ацидозу:

- в/венно крапельно 2,5% р-н натрiю гiдрокарбонату (пiд контролем ВЕ, рН кровi, рiвню кальцiю в кровi);

- для активизацiї процесу перетворення молочної кислоти на пировиноградну в/венно вводять метиленового синього (0,1-0,2мл/кг) 1 раз на добу;

- гемодiалiз.

2. Дрiбнi дози iнсулiну в/венно краапельно у 5% р-нi глюкози з урахуванням рiвня гiперглiкемiї та глюкозурiї (а також при їх вiдсутностi).

3. Дозована оксигенотерапiя.