Методичні рекомендації склали:

Професори, доктори медичних наук Л.В. Ващенко, В.О. Кондратьєв,

Доцент, кандидат медичних наук Л.П. Бадогіна,

Асистенти, кандидати медичних наук: Л.І.Вакуленко, В.О. Лінник.

Затверджено ЦМК ДДМА.

Протокол №1 вiд 07.09. 1999 р.

Рецензенти:

Ю.К. Больбот -професор, д.м.н., зав. кафедрою госпітальної педіатрії №2

К.Д. Дука -професор, д.м.н., зав. кафедрою пропедевтики дитячих хвороб

Л.Р. Шостакович-Корецька - професор, д.м.н., зав. кафедрою факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб

В.І. Снісарь - д.м.н., професор кафедри анестезіології та реаніматології.

В.І. Слива - к.м.н., доцент кафедри анестезіології та реаніматології.

ВСТУП

Термінальний стан представляє послідовні порушення функцій та систем організму. До термінальних станів можуть бути віднесені важкі стадії шоку, коматозні стани. Вони складаються із слідуючих станів: предагонія, агонія, клінічна смерть.

Патологічні синдроми, що супроводжують ургентні стани вимагають невідкладної та інтенсивної терапії з метою попередження зупинки серця та дихання (розвиток клінічної смерті).

Чим раніше розпочаті реанімаційні заходи, тим більша ймовірність досягнення успіху. Надважливо щоб інтенсивна допомога виконувалась правильно з самої першої миті. Тому так важливо знати про прийоми та методи надання допомоги дітям при невідкладних станах.

Даний учбово-методичний посібник розроблений для студентів медичних ВУЗів, інтернів та лікарів. В ньому представлені алгоритми надання невідкладної допомоги при різних критичних станах. Матеріали посібника спрямовані на оптимізацію учбового процесу та можуть бути використані у практичній діяльності лікарів.

Гiпертермiчний синдром

Гiпертермiчний синдром - це змiна температурного статусу органiзму, що виникає внаслiдок порушень терморегуляцiї та характеризується пiдвищенням температури тiла вище 38,5ºС більш ніж 3-4 години, порушеннями з боку гемодинамiки та центральної нервової системи.

Причини розвитку гiпертермiчного синдрому:

1. Гострi iнфекцiйно-запалювальнi захворювання.

2. Гнiйно-септичнi захворювання.

3. Системнi захворювання сполучної тканини.

4. Гострий лейкоз.

5. Порушення гiдроiонного балансу.

6. Порушення терморегуляцiї центрального походження.

7. Перегрiвання дитини.

АЛГОРИТМ НАДАННЯ НЕВIДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ

1. Лiквiдация причини, що викликала гiпертермiчний синдром.

2. Парацетамол 10-15 мг/кг усередину; або панадол, ефералган та iншi- усередину (дозування як у парацетамолу);

3. Аналгiн 50% розчин - 10 мг/кг в/м.

4. При наявностi ознак порушень периферичного кровообiгу (холоднi кiнцiвки на тлi загальної гiпертермiї, остуда) з метою їх лiквiдацiї, а також фармакологiчної блокади теплопродукцiї, нервововегетативних реакцiй, антипiретики (аналгiн 50% розчин - 10 мг/кг в/м) призначаються разом з

- но-шпою, папаверином 2% - 0,4 мг/кг в/м, в/в або дібазолом 0,1 мг/кг; або нiкотиновою кислотою 1% - 0,6 мг/кг в/м, в/в, нікотинамідом 1 мг/кг; або

- дроперiдолом 0,25% - 0,1 - 0,25 мг/кг в/м, в/в.

5. При вiдсутностi або пiсля ліквiдацiї мiкроциркуляторних порушень:

- фiзичнi засоби охолодження: розтирання шкiри 40ºрозчином спирту або 3% розчином оцету; холод на магiстральнi судини та до голови, промивання шлунку та кишок охолодженими розчинами.

Судомний синдром

Судоми - це несподiванi частi мимовiльнi скорочення м'язiв, що викликано патологiчною iмпульсацiєю з ЦНС та супроводжуються, як правило, втратою свiдомостi.

Причини розвитку судомного синдрому у дитини:

1. Запалювальнi захворювання ЦНС.

2. Нейротоксикоз, гiпертермiя.

3. Травми ЦНС (у т.ч. пологовi).

4. Гiпоксичне ураження ЦНС.

5. Обмiннi порушення (ексiкоз, гіпокальцiемiя, гіпоглiкемiя, гіпохлоремiя).

6. Дегенеративнi змiни ЦНС (пухлини, кiсти).

7. Епiлепсiя.

8. Гідроцефалiя.

АЛГОРИТМ НАДАННЯ НЕВIДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ

1. Розгорнути дитину, визволити вiд заважаючої одежi.

2. Забезпечити прохiднiсть дихальних шляхiв.

3. Надати доступ повiтря, кисню.

4. Протисудомнi засоби та нейролептики:

а) натрiю оксибутират (ГОМК) -100 – 150 мг/кг в/в, в/м, або

- седуксен (реланiум) в/в або в/м 0,2-0,3 мг/кг,

б) дроперiдол 0,25% 0,05-0,1 мг/кг в/в, в/м, або

- амiназин 2,5% 1-2 мг/кг в/в, в/м;

5. Дегiдратацiйна терапiя (при некупованих судорогах на фоні набряку головного мозку):

- фуросемiд 1-2 мг/кг в/м, в/в;

- маннiтол 20-30% 1,0-2,0 г/кг в/в.

- сульфат магнiю 25% 10 мг/кг в/в;

- глiцерiн 0,5-2,0 мл/кг iнтрагастрально;

6. Жарознижуючі при наявності гіпертермічного синдрому (див. вище).

7. Корекція рівня глюкози в випадку гіпо- або гіперглікемії (в/в введення глюкози 20% або інсуліну 0,1 ОД/кг в/в).

8. В/в введення р-ну кальцію глюконату 50 мг/кг (при наявності гіпокальціемії).