Тема 7. Міжнародні науково-технічні відносини

1. Міжнародна передача технологій: поняття та економічна роль у міжнародній економіці.

2. Теоретичні основи аналізу міжнародної передачі технологій.

3. Міжнародний ринок технологій.

4. Форми міжнародної передачі технологій.

5. Економічна оцінка міжнародної передачі технологій.

6. Міжнародне технічне сприяння та регулювання міжнародної передачі технологій.

1. Міжнародна передача технологій: поняття та економічна роль у міжнародній економіці

Технологія — це спосіб, метод виробництва продуктів чи послуг, спосіб поєднання факторів виробництва, спосіб організації процесу, спосіб та метод управління і т. п., що базується на застосуванні науково-технічних знань. Залежно від об'єкта виділяють технології продуктів, процесів та управління.

Технологія в світовій економіці — це фактор виробництва та економічного розвитку, що характеризується високою міжнародною мобільністю. Комплекс процесів та відносин у міжнародній економіці з приводу вивозу та ввозу технології іменується науковою категорією міжнародна передача технологій. Ця частина міжнародних економічних відносин є широкою сферою обміну, кінцева мета якого, з одного боку, — підвищення технічного та технологічного рівня виробництва, а з іншого, — отримання прибутку.

Для сучасної НТР характерна інтернаціоналізація використання результатів науково-технічної діяльності. Високі темпи розвитку продуктивних сил, зростання спеціалізації та кооперування виробництва викликають, у свою чергу, розширення і прискорення процесу міжнародного розповсюдження науково-технічного досвіду і знань.

Матеріальною основою виникнення міжнародного технологічного ринку та відносин з приводу передачі технологій є міжнародний поділ праці в цій сфері, що ґрунтований на технологічних відмінностях та перевагах країн. Ці відмінності склалися історично або набуті у процесі розвитку. В сучасних умовах технологічні досягнення країн найменше зумовлені вигідними природно-географічними умовами, а все більше — факторами науково-технічної, кадрової та фінансової бази. З одного боку, нерівномірність розвитку різних ланок світової економіки постійно вносить корективи в систему міжнародної технологічної спеціалізації та кооперації. З іншого — міжнародний трансфер технологій дає змогу зменшити технологічні відмінності між країнами та рівень їхнього розвитку.

За визначенням експертів ЮНКТАД, що працювали над Кодексом передачі технології, до міжнародного обміну технологією належать "угоди між сторонами незалежно від їхньої правової форми, що переслідують як мету або одну зі своїх цілей уступку стосовно ліцензій чи передачу прав на промислову власність, продаж або будь-який інший вид передачі технічних послуг". До подібних угод належать: продаж ліцензій на різноманітні види промислової власності; продаж ліцензій на незахищені патентом ноу-хау; надання інженерно-консультаційних послуг; управлінські контракти про надання послуг з управління і збуту; контракти на передачу торговельної марки тощо.

Міжнародна передача технологій може здійснюватися як в "чистому" вигляді (торгівля патентами, ліцензіями, ноу-хау тощо), так і у вигляді технологічномістких товарів.

Одна з ключових характеристик технології — це її новизна. Технологія може мати національну, регіональну або світову новизну, а також бути унікальною, прогресивною, традиційною або морально застарілою (згідно з етапами життєвого циклу), від чого залежать мотиви та масштаби її експорту/ імпорту в міжнародній економіці.

Міжнародна передача технологій посідає особливе місце в світовій економіці. Це зумовлено такими факторами:

• в епоху постіндустріальної цивілізації технологія та інформація стали головним фактором економічного розвитку;

• відбуваються якісні зміни в міжнародному поділі праці, що характеризуються виділенням наукомісткої спеціалізації та прискореним розвитком науково-технічної кооперації;

• ринковий характер розвитку міжнародної економіки, що постійно вимагає інновацій;

• загострюється міжнародна конкуренція за науково-технічні ресурси та продукти;

• настала нова стадія міжнародної конкурентоспроможності країн, на якій ключовим фактором є інновації.

Загальна тенденція до глобалізації в міжнародній економіці виявляється також у науково-технічній сфері:

• сучасні завдання, які стоять перед науково-технічною сферою і які ставить перед нею виробництво та ринок, вимагають для свого вирішення пошуку науково-технічних ресурсів у світових масштабах;

• збільшуються масштаби міграції висококваліфікованих спеціалістів;

• до процесу міжнародного поділу праці в цій сфері залучається все більше ланок світової економіки, поглиблюється спеціалізація, розширюється сфера науково-технічної кооперації;

• збільшується залежність національних економік від міжнародної науково-технічної сфери (все більша частка інноваційного товару, що виробляється в національній економіці, експортується та все більша частка інновацій, що застосовуються в національній економіці, залучаються ззовні);

• ринок інноваційних товарів (техніка, технологія, секрети виробництва та управління, науково-технічна інформація тощо) набуває все більше міжнародного масштабу та характеру;

• зростає частка науково-технічних товарів у міжнародній торгівлі (експорті та імпорті).

Взаємообмін, кооперація та спеціалізація на всіх етапах створення технології та інновацій дає змогу економити кошти для багатьох суб'єктів світової економіки. Ефективність створення технологій залежить від використання в цьому процесі найновішої інформації, знань, винаходів, факторів виробництва. Тому розвиток науково-технічної сфери в одній країні не може не торкатися досягнутого в міжнародних масштабах. Тому, можна говорити про виникнення міжнародної науково-технічної сфери діяльності або системи, яка складається з суб'єктів, об'єктів, форм взаємозв'язків, ринкових механізмів функціонування, регулювання з міжнародного та державного рівнів.

У країнах з перехідною економікою можливість виходу на міжнародний ринок з пропозицією науково-технічних знань та технології є часто єдиною мотивацією для розвитку самої технології. В умовах обмеженості фінансування розвитку науки і техніки, її комерціалізації, а також за низької платоспроможності попиту єдиним способом розвитку національної науково-технічної сфери є отримання замовлень та фінансування від іноземних агентів, держав, організацій. Інша тенденція — висококваліфіковані науково-технічні кадри, не отримавши таких замовлень, мігрують до інших країн, де знаходять застосування своїм знанням та вмінням. Для будь-якої країни аналіз стану та перспектив її розвитку вже буде недостатній без врахування її місця та взаємозв'язків з міжнародною науково-технічною сферою.