3. Законодавчі механізми охорони біорізноманіття в Україні

Основними завданнями діяльності в цій сфері є:

• збереження, покращання стану та відновлення природних і порушених екосистем, середовищ існування окремих біологічних видів та компонентів ландшафтів;

• сприяння переходу до збалансованого використання природних ресурсів;

• мінімізація прямого та непрямого негативного впливу на екосистеми, їх компоненти та комплекси;

• підвищення рівня інформованості населення з питань біологічного різноманіття, а також активізація участі громадян у діяльності щодо його збереження;

• посилення відповідальності підприємств, організацій, установ і громадян, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан довкілля, за збереження біологічного різноманіття.

У зазначених цілях передбачається застосовувати і розвивати відповідні правові, фінансові, організаційні, науково-методичні та інформаційно-освітні засоби. При цьому основними напрямами діяльності щодо збереження біологічного різноманіття є:

• збереження та відновлення прибережно-морських та морських, річкових і заплавних, озерних та болотних, лучних і степових, лісових та гірських екосистем ;

• збереження видів та популяцій;

• екологічне оздоровлення урболандшафтів та інших територій інтенсивного ведення господарської діяльності;

• екологізація агроландшафтів та агротехнологій, методів діяльності в лісовому, рибному, мисливському, водному та земельному господарствах;

• створення національної екологічної мережі (системи "зелених" коридорів) як складової частини європейської екологічної мережі.

Загальні правові підходи до збереження біологічного різноманіття. Важливим кроком до зміцнення природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, в якій стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66).

Окремого закону про збереження і збалансоване використання біологічного різноманіття в Україні немає, але ці питання регулюються чинними законами держави. Так, згідно з базовим Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 рік) всі об’єкти рослинного і тваринного світу підлягають державній охороні, а їх спеціальне використання є платним на основі відповідних дозволів. Спеціальні питання щодо охорони, використання і відтворення об’єктів тваринного світу регулюються Законом України “Про тваринний світ”, а щодо охорони і регулювання використання рослин підготовлено проект аналогічного закону про рослинний світ, який зараз знаходиться на розгляді Верховної Ради України. Питання збереження біологічного різноманіття в межах територій природно-заповідного фонду регулюються Законом “Про природно-заповідний фонд України” (1992 р.), щодо рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин - Положенням “Про Червону книгу України” (1992 р.), а щодо рослинних угруповань - Положенням про Зелену книгу України (1997 р.) (додаток 1).

Формування правової системи збереження біорізноманіття в Україні здійснюється з урахуванням положень міжнародних природоохоронних конвенцій та інших міжнародно-правових актів (додаток 2).

Україна також керується вимогами схваленої в 1995 році у м.Софії Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Низка положень цієї стратегії покладена в основу Концепції збереження біологічного різноманіття України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 12 травня 1997 року. На основі цієї концепції до кінця 1997 року має бути розроблена Національна програма збереження біологічного різноманіття до 2015 року.

Правове забезпечення збереження біологічного різноманіття в галузях природокористування. Ряд питань охорони природних середовищ існування регулюється Земельним, Лісовим (1994 рік) і Водним (1995 рік) кодексами та Кодексом про надра (1994 рік). Так, відповідно до статей 78 Земельного та 4 Водного кодексів навколо водних об’єктів передбачені прибережні захисні смуги і водоохоронні зони, а згідно з Лісовим кодексом (стаття 36) особливому регулюванню підлягає велика група лісів, що здійснюють переважно природоохоронні, захисні та рекреаційні функції (ліси I групи).

На виконання цих законів і кодексів розроблено цілу низку підзаконних актів (додаток 1). Зокрема, на виконання Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища” та “Про тваринний світ” Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки і Міністерством рибного господарства розроблено і прийнято в 1995 році Інструкцію про порядок установлення лімітів використання живих об’єктів рибного господарства загальнодержавного значення і видачу дозволів на їх спеціальне використання, а в 1996 році Кабінетом Міністрів України затверджено постанову “Про порядок справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і тимчасових нормативів плати за їх спеціальне використання” тощо. На жаль, ще не всі положення законів і кодексів України знайшли своє відображення у відповідних підзаконних (нормативних) актах. Так, ще не розроблено інструктивні матеріали щодо ботанічних і зоологічних колекцій, ведення обліку та кадастру об’єктів рослинного і тваринного світу та ін.

Щодо законодавства у сфері біотехнологій та використання генетично змінених організмів.

Спеціального закону у цій сфері в Україні ще не прийнято, в даний час розроблено проект Закону України про державне регулювання в галузі генно-інженерної діяльності. Певним чином транскордонне переміщення живих модифікованих організмів регулюється чинним законодавством, зокрема Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" (статті 53, 57, 58, 71, 72), "Про тваринний світ" (статті 45, 46, 48, 52, 53, 58, 59), "Про екологічну експертизу" (статті 1, 5, 7, 14, 51).

Законодавство про природно-заповідний фонд.

Збереження природного біологічного різноманіття в Україні, різноманіття ландшафтів шляхом створення заповідних територій - одне з найважливіших завдань природоохоронної діяльності держави.

Закон "Про природно-заповідний фонд України" (1992 рік) у статті 3 дає класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду, окремо виділяючи природні території та об'єкти і штучно створені комплекси. До першої групи належать такі категорії територій та об’єктів цього фонду: природний заповідник, біосферний заповідник, національний природний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, пам'ятка природи, заповідне урочище, а до другої групи - ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк і парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва. Ця класифікація природно-заповідного фонду загалом відповідає міжнародним розробкам з питань природоохоронної справи.

Червона книга України.

29 жовтня 1992 року постановою Верховної Ради України затверджено Положення про Червону книгу України, що видана у двох томах. В першому томі (“Червона книга. Тваринний світ”, 1994 р.) - 382 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), черви круглі (2) та черви кільчасті (7), ракоподібні (26), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), комахи (173), молюски (12), круглороті (2) та риби (32), земноводні (5), плазуни (8), птахи (67), ссавці (41) (діаграма 3а).

Другий том “Червона книга. Рослинний світ”(1996 р.) дає короткий опис 541 виду (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів, серед яких: судинні рослини (439 видів), мохоподібні (28), водорості (17), лишайники (27), гриби (30) (діаграма 3б).

Серед занесених до Червоної книги такі відомі види рослин, як тис ягідний, дуб австрійський, берези дніпровська, низька, темна і Клокова, півонії кримська і тонколиста, фіалки біла, кримська і Джоя, верби трав’яна, чорнична, сітчаста, туполиста та Старке, журавлина дрібноплода, вовчі ягоди пахучі, Софії і кримські, росички англійська і середня, водяний горіх плаваючий, беладона звичайна, 13 видів волошок, 8 - шафрану, 26 - ковили, 6 - осоки, а також такі тварини, як пелікани рожевий і кучерявий, колпиця, коровайка, лелека чорний, лебідь малий, змієїд, беркут, орлан-білохвост, стерв’ятник, гриф чорний, глухар, журавлі сірий і степовий, хохітва, дрофа, очеретянка прудка, три види кроншнепів (тонкодзьобий, великий і середній), 12 видів кажанів, всі три види дельфінів Чорного і Азовського морів (афаліна чорноморська, азовка, білобочка чорноморська), горностай, тхір степовий, норка європейська, борсук, видра річкова, рись звичайна, тюлень-монах середземноморський та зубр.

Це вже друге, значно доповнене на основі експертного аналізу видання Червоної книги України. Попереднє видання 1980 року містило всього 151 вид судинних рослин і 85 видів тварин (29 ссавців, 28 птахів, 6 плазунів, 4 земноводних і 18 комах). Охорона видів, занесених до Червоної книги України, здійснюється шляхом заборони або суттєвого обмеження їх використання, посилення відповідальності за їх незаконне добування або знищення, створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду в місцях, які мають важливе значення для виживання цих видів.

Охорона рослинних угруповань (Зелена книга України).

Зелена книга України, яка була розроблена спеціалістами Інституту ботаніки Національної академії наук у 1987 році, після відповідних урядових рішень набула в 1997 році нормативного характеру. В результаті з’явилися правові підстави для розробки заходів щодо збереження занесених у цю книгу рідкісних рослинних угруповань, насамперед шляхом встановлення відповідного режиму їх використання.

Дана розробка є унікальною у світовій практиці через те, що використано новий концептуальний підхід до збереження біологічного різноманіття з наголосом на його ценотичному аспекті. В ній представлено 126 рідкісних і типових рослинних угруповань, що склалися в процесі еволюції і потребують охорони. У ценотичному відношенні серед цих угруповань: лісових - 51, степових - 26, лучних - 16, водних - 16, болотних - 12 та чагарникових - 5. Наведені цифри корелюють з ценотичним різноманіттям та ступенем змін в основних типах рослинності України. Готується друге, більш повне, видання цієї книги.