Лекція № 26.

Тема:Постембріональний розвиток.

1. Особливості постембріонального розвитку у тварин.

2. Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму.  

3. Діагностування вад розвитку людини та їх корекція.

Постембріональний (післязародковий) розвиток — це період, що триває від народження або виходу з оболонок, які вкривають зародок, до смерті. У цей період відбуваються зростання організму і диференціювання деяких органів (наприклад статевих залоз).

(рептилії, птахи, ссавці) (черви, комахи, амфібії)

Прямий розвиток — розвиток, при якому організм, що народився, є ідентичним за будовою дорослому організмові, але має менші розміри і не досяг статевої зрілості. Подальший розвиток пов’язаний зі збільшенням розмірів і набуттям статевої зрілості.

Непрямий розвиток, або розвиток із метаморфозами,— розвиток, за якого організм, що народився, відрізняється за будовою від дорослого організму, зазвичай улаштований простіше, може мати специфічні органи; такий зародок називається личинкою. Личинка живиться, росте, і з часом її органи замінюються органами, що властиві дорослому організмові (імаго).

Основні періоди постембріонального розвитку:

народження → період росту → ювенальний → → пубертатний → зрілість → старість → смерть.

(Ювенальний (підлітковий), пубертатний (юність))

Розвиток організмів тісно пов’язаний із ростом.

Народження

Народження — процес, характерний для живородних тварин (у тому числі людини), у результаті якого нащадок виходить із тіла його матері та починає окреме від неї існування.

У більш широкому сенсі термін «народження» може означати момент початку життя організму, незалежно від його типу розмноження.

Живородіння (від латин. vivus — живий та pario — народжую),— спосіб відтворення потомства у тварин, при якому зародок розвивається в материнському організмі, живиться безпосередньо від нього (зазвичай через плаценту) і народжується у стані більш або менш розвиненого дитинчати, вільного від яйцевих оболонок.

Дитинчата живородних тварин живуть незалежно і вимагають постачання поживних речовин із зовнішнього середовища з моменту народження. Цей термін також використовується щодо рослин. Живородні рослини виробляють насіння, яке проростає до відділення від материнської рослини. Це явище трапляється, наприклад, серед мангрових дерев. Живородні рослини можуть також формувати повітряні цибулини або нові рослини замість насіння, як це трапляється у тигрової лілії.

Яйценародження (від латин. ovum — яйце та pario — народжую), — розмноження, за якого зародок розвивається в яйці поза материнським організмом.

Яйцеживонародження — вид розмноження, за якого зародок розвивається в організмі матері за рахунок поживних речовин яйця, звільняється від яйцевих оболонок у статевих ходах самки і виводиться назовні як сформований організм.

Н епрямий розвиток

(сарана, дибка) (колорадський жук, метелики)

Значення непрямого розвитку

Непрямий тип розвитку забезпечує кілька важливих біологічних функцій, які сприяють існуванню виду:

Живильна функція. На певній фазі розвитку тварина отримує найбільше поживних речовин, потрібних для завершення розвитку. У комах цю функцію здійснює личинка (так, гусінь метеликів за час свого розвитку може збільшувати масу тіла в 10 000 разів і більше). Дорослі комахи, як вам відомо, не ростуть і живляться тільки для підтримання обміну речовин чи розвитку статевих продуктів, а деякі не живляться взагалі, використовуючи запаси поживних речовин, накопичені личинкою (наприклад, одноденки, шовковичний шовкопряд, оводи).

Раціональне використання ресурсів. Різні фази розвитку часто розділені просторово, як за способом, так і об'єктами живлення. Так удається уникнути надмірного зростання густоти популяції, що могло б призвести до виснаження ресурсів, необхідних для існування виду. Це явище спостерігають у комах, які розвиваються з повним перетворенням, прохідних риб, паразитичних організмів, цикл розвитку яких пов'язаний зі зміною хазяїв, земноводних тощо.

Функція розселення. Личинки багатьох тварин, які ведуть малорухомий чи прикріплений спосіб життя (губки, коралові поліпи, двостулкові молюски, ланцетники, вусоногі ракоподібні тощо), здатні активно чи пасивно (за допомогою течій, вітру, інших організмів) розселюватись, забезпечуючи поширення виду.

Забезпечення зараження хазяїв. Личинки паразитичних видів потрапляють різними шляхами в організм хазяїна. Так, з їжею потрапляють в організм людини личинки котячого сисуна, ціп'яків, стьожака широкого, трихінели; з водою - печінкового сисуна; через шкіру - анкілостоми тощо. В організмі хазяїна вони мігрують до певних тканин чи органів, де завершується їхній розвиток.