Тема 8. Контроль за виконанням бюджету

План вивчення теми

8.1. Сутність і призначення бюджетного контролю.

8.2. Органи державного бюджетного контролю в Україні.

8.3. Методи бюджетного контролю. Класифікація ревізій.

8.4. Порядок проведення ревізій державною контрольно-ревізійною службою.

8.5. Оформлення результатів ревізії і їхня реалізація.

Бюджетний контроль є складовій фінансового контролю, об'єктивною основою в цьому процесі виступає контрольна функція фінансів.

Бюджетний контроль - це сукупність заходів, які проводять державні органи з метою перевірок законності, доцільності й ефективності утворення, розподіли й використання грошових фондів держави й місцевих органів самоврядування.

Основні завдання бюджетного контролю:

• дотримання процедури складання, розгляди й затвердження бюджету, а також його виконання;

• дотримання бюджетного й податкового законодавства;

• контроль за правильністю формування дохідної частини бюджету;

• перевірка ефективності й цільового використання бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів;

• контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку й звітності;

• виявлення резервів збільшення дохідної бази бюджету держави;

• контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин.

Система бюджетного контролю складається з наступних елементів:

• суб'єкта контролю;

• об'єкта контролю;

• предмета контролю;

• методів контролю;

• процесів контролю;

• узагальнення й реалізація результатів контролю.

Безпосереднім предметом бюджетного контролю виступають всі стадії бюджетного процесу.

Об'єкт бюджетного контролю - це грошові, розподільні процеси при формуванні й використанні грошових фондів держави й місцевих органів самоврядування. Формально об'єктом бюджетного контролю є конкретні показники.

Залежно від суб'єкта (хто здійснює) бюджетний контроль його розділяють на:

• державний бюджетний контроль, що здійснюють органи державної влади;

• відомчий контроль, що проводять контрольно-ревізійні керування міністерств і відомств;

• внутрішньогосподарський контроль, що здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ;

• незалежний контроль, що проводять спеціалізовані аудиторські фірми й служби.

Бюджетний контроль залежно від часу проведення розподіляється на попередній, поточний і наступний.

Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляди й затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки й прийняття бюджетного й податкового законодавства. Він носить попереджувальний характер.

Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Поточний бюджетний контроль здійснюється на основі первинних документів оперативного й бюджетно-бухгалтерського обліку й звітності.

Наступний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду. При даному контролі на основі звітних бухгалтерських документів з'ясовують причини відхилень даних від планових, повноту й своєчасність надходження передбачених бюджетом коштів, цільове використання коштів і ін. Наступний бюджетний контроль тісно пов'язаний з попереднім.

Контроль за використанням бюджетних асигнувань – одна зі складових бюджетного контролю.

До спеціальних служб державного контролю в Україні, які здійснюють бюджетний контроль, ставляться: Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові керування й відділи, центральний апарат), Податкова адміністрація. Контроль за витратою бюджетних коштів здійснюють: Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, фінансові керування й відділи.

Державна контрольно-ревізійна служба:

• організує роботу органів середньої й базової ланок по проведенню ревізій і перевірок, узагальнює підсумки документальних ревізій і перевірок, повідомляє про їх органам законодавчої й виконавчої влади;

• проводить ревізії й перевірки фінансової діяльності, стан схоронності коштів і матеріальних цінностей, вірогідність обліку й звітності в міністерствах, відомствах, інших органах виконавчої влади, організаціях, підприємствах, установах, які дістають кошти з бюджету й з державних валютних фондів;

• проводить ревізії й перевірки правильності витрати державних коштів по втримуванню органів державної виконавчої влади, установ і організацій, які діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету;

• здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями й перевірками;

• розробляє інструктивні та інші нормативні акти об проведення ревізій і перевірок;

• здійснюють методичне керівництво й контроль за діяльністю підлеглих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнює досвід проведення ревізій і перевірок і поширює його серед контрольно-ревізійних служб, розробляє пропозиції щодо вдосконалювання контролю.

Завдання Контрольно-ревізійної служби в сфері бюджетного контролю перетинаються із завданням Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. При цьому Рахункова палата веде контроль переважно на рівні центральних органів керування державою, а Контрольно-ревізійна служба  здійснює контроль, починаючи з бюджетних установ розташованих на території сільських Радах аж до міністерств і відомств включно.

Фінансові керування і його відділи здійснюють контроль за цільовим використанням коштів, виділюваних з місцевих бюджетів.

До методів бюджетного контролю відносять документальну й камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження.

Ревізія – найпоширеніший метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які спрямовані на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання й виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку й правил організації обліку, вірогідності звітності.

В економічній літературі існує кілька концепцій і ознак, по яких класифікуються ревізії. Можна виділити наступні з них:

• повнота охопленню діяльності об'єкта, що ревізується;

• ступінь охоплення даних фінансово-господарських операцій;

• залежно від їхньої організації;

• залежно від джерела даних, які є базовими.

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.

Часткові – перевіряються тільки окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, установи, організації.

Тематичні – це перевірка однотипних установ, організацій по окремих спеціальних питаннях.

Комплексні ревізії дають можливість глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усе ланки й сторони господарської діяльності підприємства, організації й установи.

Що стосується класифікації ревізій те при суцільній ревізії перевіряють всі документи, які характеризують фінансово-господарську діяльність, починаючи від останньої ревізії.

При вибірковій перевіряються лише деякі документи або всі документи, але за певний проміжок часу. Якщо в процесі вибіркової ревізії виявляються порушення фінансової дисципліни, то проводиться суцільна перевірка всіх документів, які ставляться до фінансової діяльності об'єктів, які ревізуються.

Планові ревізії проводять відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.

Позапланові – це ревізії, які проводять по спеціальних завданнях вищестоящих організацій або на вимогу органів суду й прокуратури.

Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю встановлені факти порушень фінансово-господарської діяльності.

Повторні ревізії проводять після планової, для того, щоб перевірити, як підприємство або установа усуває недоліки, відзначені в акті ревізії.

Порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні визначений Інструкцією Головного контрольно-ревізійного керування України № 121 від жовтня 1997 року.

Ревізії проводять безпосередньо в організаціях і установах, не частіше 1 рази в рік.

Основними завданнями ревізій (перевірок) виконання бюджетів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства є:

• дотримання діючих нормативних актів щодо виконання бюджетів відповідних рівнів;

• ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, позабюджетних і валютних коштів органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

• правильність витрати коштів по втриманню фінансових органів, органів Державного казначейства, апарата відповідних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.

Основними завданнями ревізії (перевірок) бюджетних установ є:

• дотримання бюджетної дисципліни;

• перевірка правильності планування й використання бюджетних коштів;

• схоронність коштів і матеріальних цінностей;

• правильність ведення обліку й звітності;

• законність утворення й ефективність використання позабюджетних коштів.

Ревізії й перевірки проводяться на основі піврічних планів:

• Головного контрольно-ревізійного керування, затвердженого його Колегією;

• Контрольно-ревізійних керувань в АРК, областях, містах Києві й Севастополі, затверджених Головним контрольно-ревізійним керуванням України;

• Контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах, затверджених Контрольно-ревізійними керуваннями в АРК, областях, містах Києві й Севастополі.

. Контрольно-ревізійний процес має чотири умовно самостійних етапи:

1) підготовка до проведення ревізії;

2) проведення ревізії;

3) оформлення матеріалів ревізії;

4) реалізація матеріалів ревізії.

За результатами документальної ревізії ревізором складається акт - двосторонній документ, у якому знаходить відображення наслідку ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання й виконання бюджету; наведений перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів і скорочення витрат.

Розрізняють два види актів - проміжні й загальні.

Проміжні акти становлять за результатами інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків з дебіторами й кредиторами, контрольного запуску сировини у виробництво, ревізії кас. Проміжні акти підписуються ревізорами й посадовими особами, які відповідають за ту ділянку, де здійснюється перевірка.

Загальний акт становлять після закінчення ревізії. Акт підписується керівником ревізійної групи, керівником і головним бухгалтером підприємства, установи, організації, де була проведена ревізія. Факти, наведені в проміжних актах, знаходять своє відображення в загальному акті.

Умовно акт можна поділити на 3 частині.

У першій, загальній частині, відзначаються:

• підстава для проведення ревізії, склад ревізійної групи й тема ревізії;

• повне найменування підприємства, установи, організації й т.п. і його підпорядкованість;

• період діяльності даного підприємства, установи, організації проведення ревізії, дата початку й закінчення ревізії;

• ким і коли проводилася попередня ревізія.

Друга частина, а саме, виробничо-фінансова діяльність, виконання кошторисів, передбачає відображення:

• перелік основних показників виробничої програми протягом одного-двох років і їхнє виконання;

• аналіз фінансових результатів або виконання кошторисів;

• факти порушень або зловживань, підтверджених документально;

• ревізія кас і касових операцій;

• ревізія операцій по рахунках у банках;

• ревізія розрахунків по оплаті праці й соціального страхування;

• ревізія збереження й руху матеріальних цінностей.

Третя частина, бухгалтерський облік і аудит, передбачає аналіз стану бухгалтерського обліку й вірогідність наданих звітів.

Загальний акт підписується особами, які брали участь у проведенні ревізії, а також керівником і головним бухгалтером об'єкта, що ревізується. Акт ревізії складається в 3-х екземплярах і направляється органу або установі, у якому проводилася ревізія; а також вищому органу (установі).

Після підписання акту ревізії ревізор в 15-денний строк готовить проект обов'язкових вимог щодо усунення виявлених порушень. Матеріали кожної ревізії протягом 15 днів після її завершення розглядаються й приймається від ревізорів керівниками контрольно-ревізійних керувань або їхніх заступників, начальниками відділів цих керувань, начальниками відділів у районах і містах або їхніх заступниках. За результатами ревізії готовлять наказ або інше рішення.