17.8. Телекомунікаційна система казначейства або засоби телекомунікації системи казначейства

Розвиток автоматизованої інформаційної системи органів казна­чейства неможливий без створення дієвої телекомунікаційної системи. Органі­зація телекомунікаційної системи дозволяє:

• сформувати єдину інформаційно-технологічну систему документообігу в органах, які приймають участь у процесі формування та виконання бюджетів;

• значно скоротити строки підготовки та узгодження проектів бюджетів та внесення поправок до них, формування розпису бюджету, підготовки звіт­ності тощо;

• централізувати облік та оптимізувати процес формування доходів бюджетів і рух інформації про надходження та повернення доходів;

• упорядкувати потік фінансових ресурсів, що направляються з бюджетів на фінансування видатків;

• оперативно надавати інформацію про стан державних фінансів для прийняття оперативних та оптимальних управлінських рішень.

Складність функціонування цієї системи пояснюється тим, що вона розгор­нута на значній території та охоплює велику кількість учасників з розвинути­ми зв’язками не тільки між ієрархічними рівнями органів казначейства, але й з банківською платіжною системою, органами податкової служби, фінансовими органами, розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів, платниками податків тощо. Для передачі платіжної інформації необхідна розвинута мережа каналів телекомунікацій.

Відповідно до ст.1 закону “Про телекомунікації” №1280-IV від 18.11.2003 р., телекомунікаційна мережа – це комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Засоби передачі даних включають апаратуру зв’язку та програмне забезпе­чення, що служать для обміну інформацією про платежі та іншими повідомлен­нями між відправником, обробником та отримувачем інформації. Мережі пере­дачі даних можуть використовувати різні технології, відрізнятися розмірами та рівнем складності. Це залежить від обсягів інформації, що передається, від­стані, на яку передаються дані, кількості користувачів телекомунікаційної системи.

Апаратними засобами телекомунікаційної системи є: мости, комутатори, маршрутизатори, модеми, шлюзи. Ці комунікаційні пристрої використовуються для логічної структуризації мережі.

Мости з’єднують за допомогою аналогової або цифрової лінії зв’язку локаль­ні мережі, розміщені в різних місцях. Міст ізолює трафік однієї підмережі від трафіка іншої, підвищуючи загальну продуктивність передачі даних у мережі. Локалізація трафіка не тільки заощаджує пропускну здатність, але й зменшує можливість несанкціонованого доступу до даних.

Комутатор за принципом обробки кадрів нічим не відрізняється від моста. Основна відмінність полягає в тому, що він є свого роду комунікаційним мульти­процесором, оскільки кожен його порт оснащений спеціалізованим процесором, що обробляє кадри за алгоритмом моста незалежно від процесорів інших портів. За рахунок цього загальна продуктивність комутатора набагато вища від продук­тивності традиційного моста, який має один процесорний блок.

Маршрутизатори також є пристроями, які більш надійно й ефективно, ніж мости, ізолюють трафік окремих частин мережі поєднуючи локальні мережі. Але на відміну від моста, маршрутизатор може з’єднувати в єдину мережу під­мережі, побудовані з використанням різних мережних технологій, формуючи інтермережу.

Слід зазначити, що маршрутизатор може представляти собою як апаратний засіб, так і окремий комп’ютер. Якщо з’єднуються два віддалених комп’ютери за допомогою модему, причому один із цих комп’ютерів надає доступ до власних ресурсів, то такий комп’ютер виступає в якості маршрутизатора.

Модем виконує функцію засобу безпосереднього з’єднання двох локальних мереж за допомогою звичайної телефонної лінії чи виділених каналів зв’язку. А мости і маршрутизатори забезпечують контроль трафіку інформації, що пере­дається мережею.

Для об’єднання мереж з різними типами системного і прикладного прог­рамного забезпечення використовують спеціальні пристрої сполучення – шлюзи. Зважаючи на те, що локальні і глобальні мережі використовують різні прото­коли передачі інформації, основною функцією шлюзів є узгодження відповідних протоколів. Шлюзи можуть використовуватись також для підключення окремих робочих станцій до глобальних мереж. Проте ефективним є використання спеціальних пристроїв – серверів доступу. За наявності декількох шлюзів, віддалених один від одного на значні відстані, формується певна сполучна ланка з єдиним міжмережевим протоколом – інтермережа. До цієї мережі підклю­чаються різні глобальні і локальні комп’ютерні мережі та окремі абоненти.

Технічними засобами телекомунікаційної системи в основному виступають поштові сервери, які у поєднанні з програмним забезпеченням здійснюють обмін інформацією між двома віддаленими локальними мережами за допомогою апаратних засобів та ліній зв’язку.

В якості програмного забезпечення виступають телекомунікаційні програми, що здійснюють обмін поштовими файлами між локальними мережами. А також самі операційні системи, які містять WEB-оглядачі, розраховані на роботу з WEB-додатками. Казначейство при автоматизації своїх інформаційних систем використовує загальносистемні ліцензійні програмні продукти корпорації Microsoft. Ці системні програми характеризуються великою продуктивністю, надійністю та зручністю в експлуатації.

Управління роботою апаратних та прикладних програмних ресурсів комп’ю­тера, захист інформації, а також виконання різноманітних сервісних функцій по запитах користувача і програм забезпечує операційна система. Від правиль­ного вибору системних програм великою мірою залежать витрати і час на роз­робку прикладних програм, ефективність експлуатації самої обчислювальної системи, її зв’язок з обчислювальними мережами.

У казначейській системі найбільшого поширення набула мережна операційна система Windows NT, Windows 2000 Server, Windows 2003 Server корпорації Microsoft фірми Microsoft . Для забезпечення функціонування робочих місць органи казначейства як базову опе­раційну систему використовують MS Windows XP. Відповідно до вимог між­народних стандартів разом з тим запроваджується нове мережне середовище Windows 2008 Server Windows 2003 Server корпорації Microsoft фірми Microsoft. Використання у казначейській практиці вищезазначених мережних операційних систем дозволить розв’язувати основні функціональні задачі, забезпечувати їх інформаційну сумісність і комунікацій­ний обмін даними, підтримувати оптимальні режими роботи при організації різних топологій (схем розміщення вузлів) обчислювальних мереж.

Весь обсяг роботи щодо касового виконання бюджетів, починаючи від реєстрації й організації маршруту обробки даних до фіксації прийняття рішення, в системі казначейства виконують автоматизовані робочі місця. В основі комплек­тування автоматизованих робочих місць лежить принцип комплектації конкрет­ного робочого місця типовими поопераційними функціональними програмами з використанням можливостей стандартного інтерфейсу системи⁵.

Такий підхід дозволяє гнучко формувати кожне автоматизоване робоче місце і своєчасно його модифікувати до змінного середовища, адаптуючи офісну систему до реальних потреб конкретного робочого місця казначея.

Разом з тим через великий обсяг інформації багато баз даних не можливо реалізувати на автоматизованих робочих місцях. Це вимагає організації авто­матизованого сховища даних для колективного використання корпоративних ресурсів за допомогою комунікаційної системи.

Для обміну повідомленнями і розподілу ресурсів по каналах передачі даних операційні системи окремих автоматизованих робочих місць об’єднуються у мережну систему.

Мережна система – це комплекс програм, призначених для централізованого управління обчислювальною мережею, планування задач, розподілу ресурсів, організації доступу до мережної файлової системи, захисту інформації тощо.

Мережна технологія обробки інформації виявилась надзвичайно ефективною, оскільки надає користувачам необхідний сервіс для колективного розв’язання поставлених завдань, суттєво збільшує ступінь використання наявних у мережі інформаційних, обчислювальних і комунікаційних ресурсів, забезпечує до них доступ віддалених користувачів.

Технічною основою реалізації комплексної автоматизованої інформаційної системи є багатомашинна обчислювальна мережа конкретної топології, яку за необхідності можна підключити до зовнішніх мереж. За територіальної роз­киданості мережі, наявності великої кількості користувачів у мережі та різно­манітних функцій, що виконуються мережею, доцільно поділити мережу на окремі частини. Кожна частина виконує однорідні функції і має свій сервер. Користувач може мати доступ до будь-якого сервера. З’єднувальною ланкою, яка об’єднує кілька мереж в єдину мережу, є локальна мережа організацій.

Локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) – це набір апаратних засобів і алгоритмів, які забезпечують з’єднання комп’ютерів, розташованих на порівняно невеликій території, і дозволяють їм спільно користуватися загальною дисковою пам’яттю, периферійними пристроями, обмінюватися даними. Їх використову­ють для формування спільного інформаційного простору у системі казначейства.

Створення локальної обчислювальної мережі у системі казначейства доз­воляє: об’єднати автономно розподілені процеси обробки даних і сформувати інформаційні ресурси в єдину структуру; мінімізувати фінансові витрати на обробку інформації та оптимізувати функціонування програмних комплексів тощо. Саме в умовах локальних обчислювальних мереж найефективніше здійс­ню­ються інформаційні зв’язки між користувачами.

Структурно локальну мережу можна уявити у вигляді множини робочих станцій і серверів, об’єднаних високошвидкісними каналами передачі даних (рис. 17.11).

Локальні мережі можуть бути побудовані за різними топологіями. Топологія мережі – це її геометрична форма або фізичне розташування комп’ютерів по відношенню один до одного.

Залежно від конфігурації, розрізняють такі базові мережеві топології:

• зіркоподібна мережа характеризується наявністю центрального вузла кому­тації – мережевого сервера, до якого надсилаються всі повідомлення з вузлів (робочих станцій);

• кільцева мережа має замкнений канал передачі даних в одному напрямку. Інформація передається послідовно між адаптерами робочих станцій доти, доки не буде прийнята отримувачем і вилучена з мережі;

• мережа із шинною топологією, де всі робочі станції за допомогою мере­жевих адаптерів підключаються до загальної магістралі (шини). Передаваль­ним середовищем найчастіше є коаксіальний кабель (двопровідна лінію зв’язку, у якій центральний провідник знаходиться всередині іншого);

• д еревоподібна мережа, при якій у ролі вузлів найчастіше виступають високошвидкісні комутатори (хаби). Мережі із деревоподібною топологією найчастіше використовуються, тому що їх структура найбільшою мірою відповідає структуру інформаційних потоків між абонентами мережі.

Залежно від способу організації опрацювання даних і взаємодії комп’ютерів у локальній мережі, який підтримується конкретною мережною операційною системою, виділяють два типи інформаційних систем: ієрархічні мережі і мережі “клієнт-сервер”.

В ієрархічних мережах центральний комп’ютер виконує всі задачі, пов’язані зі зберіганням й опрацюванням даних, їх наданням користувачеві.

У системах “клієнт-сервер” навантаження з опрацювання даних розподі­лене між клієнтом і сервером. Клієнт – це робоча станція, користувач. Він може сформувати запит для сервера: відкрити файл, здійснити пошук запису тощо. Сервер – пристрій або комп’ютер, що виконує опрацювання запиту. Він забез­пе­чує зберігання даних, організацію доступу до цих даних і передачу даних клієнтові.

При реалізації у локальній мережі технології “клієнт-сервер” зростають вимоги до характеристик персонального комп’ютера-сервера. Оскільки інформа­ційне навантаження концентрується на серверах, вдалий вибір його моделі має велике значення для ефективного функціонування мережі. Клієнти і робочі станції використовуються менш потужні персональні комп’ютери.

За організацією взаємодії персональних комп’ютерів у мережі прийнято виділяти два типи систем, що використовують технологію “клієнт-сервер”: рівно­правна мережа, і мережа з виділеним сервером.

У рівноправній мережі немає єдиного центру управління взаємодією робо­чих станцій, єдиного пристрою зберігання даних. Кожна робоча станція одно­часно може виконувати функції як сервера, так і клієнта.

У мережі з виділеним сервером інформаційно-обчислювальні ресурси (про­це­сори, файлова система, поштова служба, база даних тощо) закріплені за одним комп’ютером. Такий комп’ютер називають сервер мережі (або мере­жевий сервер). Він є спеціалізованим комп’ютером, на який покладається вико­нання основного обсягу обчислювальних робіт: зберігання даних загального користу­вання, організації взаємодії між робочими станціями, виконання сервісних послуг. Цей сервер містить ядро мережевої операційної системи, під керуванням якої здійснюється робота всієї локальної мережі. Решта комп’ютерів користуються ресурсами сервера (головного комп’ютера), тому є його клієнтами та взаємо­діють через сервер. Тому логічну організацію такої мережі можна подати топологією “зірка”.

Залежно від того, яким інформаційно-обчислювальним ресурсом володіє сервер розрізняють:

• сервер бази даних, призначений для обслуговування запитів клієнтів, пов’я­заних з опрацюванням даних;

• файловий сервер – комп’ютер мережі, основною функцією якого є зберігання, керування, обмін і передача файлових даних іншим вузлам мережі;

• сервер друку (принт-сервер) – друкувальний пристрій (принтери), який за допомогою мережевого адаптера підключається до передавального середовища;

• поштові сервери, за допомогою яких опрацьовуються повідомлення елект­ронної пошти.

Для ефективної взаємодії з мережею Internet можуть використовуватися Web-сервери.

У системі казначейства велику ефективність автоматизованої інформаційної системи забезпечує зосередження інформаційного навантаження на серверах. Сервер являє собою комп’ютер з мережною операційною системою (наприклад, Windows 2000 Server). Сервер служить основним засобом задоволення мережних запитів користувачів.

Сервер спроектований як багатофункціональна операційна система і розрахо­ваний на динамічну зміну навантаження на різні надані ресурси. Система є адаптивною, її поводження визначається набором стратегічних параметрів, що визначають швидкість і граничні значення ресурсів, що розподіляються, і тактичних параметрів, що впливають на швидкість і діапазон відпрацювання сплесків наван­та­ження. Разом з тим концентрація системи навколо єдиного сервера не завжди ефективна. Це пояснюється тим, що існують жорсткі обмеження щодо кількості клієнтів, підключених до серверів. Кількість користувачів, одночасно підклю­чених до сервера, обмежується його ліцензійним параметром.

Тому, зосереджувати весь спектр різнохарактерних функціональних задач на одному комп’ютері з обмеженим підключенням до серверів не є доцільним. Оптимальною вважається ієрархічна модель АІС, побудована відповідно до організаційної структури підприємства (органу, установи), в основу якої по­кладено вимоги щодо скорочення експлуатаційних ресурсів при збільшенні масштабності системи і розширення кола її функціональних обов’язків:

• центральний сервер (який знаходиться у центральному офісі);

• локальні сервери (зосереджені у структурних підрозділах);

• станції-клієнти (робочі станції) (які обслуговуються працівниками органу).

Структурною основою АІС казначейства є мережа масштабу органу (струк­тур­ного підрозділу), що об’єднує локальні станції клієнтів у єдине сере­до­вище за допомогою базових апаратних, програмних засобів і методів організації бізнес-додатків. При цьому спостерігається стійка тенденція до під­вищення ефективності пакету прикладних програм управління бюджетними коштами та коштами державних цільових фондів, що реалізується в архітек­турі “клієнт-сервер”.

Локальні обчислювальні центри за допомогою телекомунікаційної системи об’єднуються в єдину корпоративну систему, на основі якої формується корпо­ративна обчислювальна мережа казначейської системи.

Корпоративна обчислювальна мережа об’єднує локальні обчислювальні мережі органів казначейства та інших учасників інформаційного обміну з казна­чейством на правах абонентів корпоративної телекомунікаційної системи. Її створення зумовлене необхідністю об’єднання в єдину мережу автономно розподілених процесів обробки та передачі даних, організації автоматизованого сховища даних для колективного використання корпоративних ресурсів за допомогою комунікаційної системи.

Віддалена взаємодія між локальними мережами різних рівнів казначейської системи проводиться телекомунікаційними пристроями шляхом модемного зв’язку з використанням комуніка­ційного протоколу TCP/IP. Даний протокол є стеком протоколів, які використо­вуються в Інтернеті. До складу стеку TCP/IP входить багато протоколів, але тільки деякі з них використовуються комп’ютерами в складі мережі.

Протокол ІР (Internet протокол) є первинним транспортним протоколом для всього набору ICP/IP. По суті, протокол ІР являє собою “конверт”, в сере­дині якого переносяться практично всі повідомлення, які створюються іншими протоколами стеку ТСР/IP. Серед функцій, що реалізуються цим протоколом, можна виділити декілька основних:

• адресація – ідентифікація системи, яка буде кінцевим отримувачем пакету інформації;

• упаковка – перетворення інформації на дейтаграми для передачі за при­значенням;

• фрагментація – розподіл дейтаграм на фрагменти, розмір яких досить малий для успішної передачі мережею;

• маршрутизація – визначення напрямку руху пакету інформації через інтер­мережу до місця призначення.

Протокол ТСР (протокол управління передачею даних) є надійним про­токолом зі встановленням з’єднання та відповідає за більшість руху інформації користувачів всередині мережі. Даний протокол також включає отримання пакетів інформації, відслідковування помилок та їх виправлення, а також управління потоком інформації, що передається. ТСР призначений для пере­дачі відносно великих обсягів інформації, яка не може бути відправлена даним пакетом даних.

Отже, протокол ІР забезпечує транспортування інформації по мережі, а ТСР управляє потоком інформації, що транспортується від одного користувача до іншого.

Корпоративна мережа системи казначейства побудована також з вико­ристанням стеку протоколів ТСР/IP, який використовується в межах Інтернет.

Така організація дієвої корпоративної мережі з чітко організованими інфор­маційними зв’язками між структурними підрозділами казначейства суттєво підвищує рівень управління виконанням бюджетів та цільових фондів, дозволяє сформувати цілісну та повну картину діяльності органу казначейства.

Разом з тим, протягом останнього десятиліття із зростанням потреби в засобах структурування, накопичення, збереження, пошуку і передачі інформа­ції дедалі ширший розвиток отримують глобальні обчислювальні й інфор­маційні системи.

Глобальні мережі – це телекомунікаційні структури, що об’єднують локальні інформаційні мережі, які мають загальний протокол зв’язку, методи підклю­чення і протоколи обміну даними.

Підключення локальних мереж до глобальних надає нові можливості у спіль­ному використанні інформаційних ресурсів. Сучасні глобальні мережі надають своїм користувачам широкий спектр послуг у сфері інформаційних технологій з високим рівнем сервісу.

Найбільшими глобальними інформаційними мережами є: INTERNET, BITNET, DECNET, кожна з яких організовується для певних цілей і в подаль­шому розширюється через підключення локальних мереж, що користуються її послугами і ресурсами.

На відміну від локальних, глобальні мережі характеризуються складною, нерегулярною топологією. Основу передавального середовища глобальних мереж складають вузли комутації, які пов’язані між собою каналами передачі даних. Вузли комутації – це процесори, що виконують проміжну обробку пакетів та їх подальшу маршрутизацію.

У глобальних мережах використовується декілька виділених серверів. Управ­ляє роботою в мережі спеціальний комп’ютер – мережевий сервер. У великих мережах може бути декілька файл-серверів, які використовуються для збері­гання великих обсягів інформації та організації доступу до робочих станцій.

Нині для обміну інформацією між Казначейством України та його територіальними управліннями використовують глобальну телекомунікаційну мережу Укртелеком – віртуальну приватну мережу за технологією MPLS.

Послуги побудови віртуальної приватної мережі (ВПМ) за технологією MPLS забезпечують транспортування в пакетному вигляді інформації між офісами споживача, що знаходяться під одним адміністративним підпорядкуванням, через мережу MPLS ВАТ ‘Укртелеком’.

Основними перевагами організації ВПМ за допомогою MPLS є:

• гнучкість при зміні смуги пропускання – до ВПМ можна підключитися на швидкостях від 56 Кбіт/c до 100 Мбіт/c;

• керованість послуги – споживач може самостійно змінювати швидкість підключення (для DSL – з’єднань), в on-line режимі отримувати статистику використання послуги;

• широкий вибір технологій доступу – до ВПМ можна підключитися з використанням комутованих та постійних з’єднань;

• зв’язок «кожний-з кожним» - обмін інформацією може здійснюватися безпосередньо між будь-якими підключеними до ВПМ офісами;

• резервування – для з’єднань ВПМ як на магістральному рівні, так і на рівні доступу можуть бути організовані альтернативні маршрути;

• мобільність – будь-яке підключення до ВПМ може бути перенесено в іншу географічну зону, при комутованому доступі таке перенесення здійснюється споживачем самостійно;

• диференційоване обслуговування – мережа товариства може транспортувати трафік відповідно до пріоритетів, визначених споживачем;

• безпека – маршрутні таблиці будь-якої ВПМ ізольовані від таблиць інших ВПМ та Інтернет.

При цьому обмін повідомленнями здійснюється через елект­ронні поштові системи – Exchange (Ексчендж).

Для передачі та прийому інформації й документів між головними управліннями та відповідними управліннями казначейства, а також з іншими установами органи казначейства можуть користуватися послугами міс­цевих телекомунікаційних мереж. До того ж такий зв’язок можливий лише за умови розвинутих комунікацій і якісних каналів зв’язку. Для налагодження зв’язку з віддаленими регіонами, які мають слабо розвинуту інфраструктуру зв’язку органи казначейства послугуються мережею абонентського телеграфу і системою супутникового зв’язку. Але найбільш простим і відносно дешевим способом передачі інформації на рівні головне управління – управління казначейства є власні телекомунікаційні ресурси органів казначейства (чи гол. Управлінь) (електронна пошта, електронні конференції, системи миттєвого обміну повідомленями тощо).

Автоматизовані робочі місця системи електронних платежів обмінюються між собою файлами за допомогою електронної пошти НБУ (NBUMAIL).

Електронна пошта (ЕП) являє собою програмно-технічну та адміністра­тивно-технологічну систему (сукупність електронних поштових скриньок; прог­рамних засобів опрацювання, збереження і передачі повідомлень; термінальних станцій для підготовки і введення повідомлень), яка забезпечує надійне та якісне приймання й передавання електронних повідомлень через модем або мережеве з’єднання.

Усяке повідомлення електронною поштою повинно мати свою електронну поштову адресу, яка включає: ідентифікатор абонента (кінцевого користувача) і поштові координати, які визначають його місцезнаходження.

Електронна пошта складається з вузлів-комп’ютерів, які мають змогу встанов­лювати один з одним з’єднання для передавання електронних повідомлень (листів) своїх абонентів. Вузли поділяються на абонентські пункти 1-го типу (АП-1) та абонентські пункти 2-го типу (АП-2) (так звані поштамти).

Кожний АП-1 передає в інші вузли лише ті повідомлення, які були підго­товлені його абонентами, і приймає від решти АП лише адресовані його абонен­там повідомлення. АП-2, на відміну від АП-1, передає на інший поштамт або на АП-1 будь-які повідомлення.

У системі казначейства на різних ієрархічних рівнях створюються: Цент­ральний, регіональні та абонентські вузли. Організаційно вузли є структурними підрозділами системи казначейства: Центральний вузол – це підрозділ Цент­рального апарату Державного казначейства України, регіональні вузли – підроз­діли відповідних управлінь державного казначейства. Центральний і регіональні вузли є абонентськими пунктами 2-го типу. В силу своєї організаційної оформ­леності вони керуються у своїй діяльності чинним законодавством України, наказами Національного банку та Державного казначейства України, відповідни­ми положеннями про ці підрозділи та положеннями про електронну пошту НБУ.

Абонентські вузли розміщені у відділеннях казначейства, а також в інших органах і установах, які взаємодіють з казначейською системою. Вони є або­нентськими пунктами 1-го типу. Абонентський вузол може входити до складу будь-якої установи, яка бере участь у роботі системи, і виконує всі умови, що ставляться в разі під’єднання абонентів до електронної пошти.

Вузли можуть бути зв’язані між собою за допомогою аналогової телефонної лінії, виділених каналів зв’язку, радіо та супутникові системи передавання даних та ін. Органи казначейства найбільш широко використовують виділені аналогові або цифрові канали зв’язку, оскільки цифрові технології мають меншу вірогід­ність спотворень сигналу, ніж аналогові технології.

Промислово розвинені регіони мають можливість встановлювати радіє техно­логію зв’язку, яка не вимагає прокладення кабелю, тому більш захищена від пошкоджень. Але обладнання радіо зв’язку має високу вартість, тому на сьогодні є недоступною для всіх органів казначейства.

За допомогою електронної пошти, кожний користувач робочої станції – локальної обчислювальної мережі її вузла може відправити повідомлення у вигляді текстового файла, підготовленого з використанням довільного тексто­вого редактора; графічного файла, що містить графічні конструкції будь-якого вигляду; файла табличного процесора. Інший абонент, який перебуває в іншому регіоні і є користувачем локальної обчислювальної мережі свого вузла, може приймати ці повідомлення на свою робочу станцію.

Таким чином, обмін даними у казначейській системі через систему електрон­ної пошти значно підвищує швидкість, надійність і якість доставляння повідом­лень, створюється можливість автоматизувати в установі процес обробки доку­ментації, починаючи з моменту її отримання.

На вищому і середньому рівнях казначейської системи широкого поширен­ня набули телеконференції чи та аудіо-відео конференції – загальнодоступна мережа користувачів, у межах яких фахівці зі спільними інтересами можуть обмінюватися знаннями, проб­лемами тощо. Кожна телеконференція має свою тематику, т.з. групу новин. В Internet є більше 20 тисяч різних груп новин, учасники яких обговорюють поточні події, програмне забезпечення комп’ютерів тощо. Для доступу до новин, необхідне спеціальне програмне забезпечення. Через систему телеконференцій фахівці з казначейської справи мають можливість піднімати важливі актуальні питання і в режимі реального часу отримувати/надавати повідомлення прак­тично з будь-якого робочого місця.

Ефективність роботи територіальних органів казначейства залежить від якості засобів зв’язку “район-область”. Саме цей фактор спричиняє безліч не­зручностей, затримок у роботі органів казначейства та незадоволення розпо­рядників коштів, особливо місцевого бюджету.

Оптимальним рішенням для цих потреб є перехід до швидкісних безлімітних каналів MPLS-зв’язку (з використанням безоплатного програмного забезпечення Openmetings), що дозволить запровадити відеоконференції на рівні “область-район”.

Доступ до відеоконференції здійснюється шляхом відкриття http-сторінки з кімнатою конференції. При цьому Flash-модуль надсилає запит на доступ до веб-камери та мікрофона клієнта. Потрібно також передбачити можливість участі у конференції користувачів, які не володіють відео обладнанням, а забезпечені лише пристроями для аудіозв’язку.

Перевагами такого відеозв'язку є: сумісність з різноманітними операційними системами; відсутність стороннього программного забезпечення для спілкування у конференції – потрібен лише браузер з підтримкою Flash; невисокі апаратні вимоги до сервера конференцій; можливість планування відео конференцій тощо.

На сьогодні Казначейство орендує виділені ВАТ “Укртелеком”?? телефонні канали зв’язку тональної частоти. Швидкість обміну даними зале­жить від пропускної здатності каналу зв’язку та потужності модему. На каналах тональної частоти можна досягти середню швидкість обміну даними близько 33-60 Кбіт/с. Така швидкість передачі даних забезпечує відносно комфортну роботу районних відділень з кількістю робочих місць 10-15 і кількістю платіж­них документів близько 250-300 штук. Але такої швидкості можна досягти при наявності модему з відповідною потужністю.

Низька пропускна здатність каналів зв’язку між головними управ­ліннями та управліннями казначейства є проблемою для всіх регіонів України. Цей недолік має об’єктивний характер і його усунення пов’язане з розвитком технічних можливостей постачальників послуг зв’язку та відповід­ними фінансовими витратами органів казначейства.

Найкращим вирішенням проблеми покращення якості зв’язку є запроваджен­ня в експлуатацію цифрових технологій зв’язку. Про ефективність використання цифрових технологій свідчить позитивний досвід Донецької області. У 2003 році було вирішено проблему якості зв’язку обласного управління з районними від­діленнями шляхом вибору технічних рішень, заснованих на технологіях циф­рового зв’язку Radio Ethernet (безпровідні радіо технології) та HDSL (високо­швидкісні цифрові абонентські лінії).

Робота щодо запровадження Radio Ethernet у Донецькій області була ініційо­вана органами казначейства області і підтримана місцевими орга­нами влади. Зацікавленість останніх у функціонуванні Radio Ethernet обумовлена можливістю прискорення проведення платежів по виплаті заробітної плати, розрахунках за енергоносії та інших виплатах на користь суб’єктів господарсь­кої діяльності за виконані роботи та надані послуги, а також уникнення нети­пових, проблемних ситуацій з рухом грошових коштів на місцевому рівні. ?? Це вже реалії???

Створення на території Донецької області корпоративної мережі за допомо­гою Radio Ethernet було здійснено власними силами кожної територіальної одиниці області без відповідної допомоги та фінансування з боку Державного казначейства. Почуття відповідальності за своєчасне проведення видатків місцевих бюджетів стало основною причиною, яка підштовхнула до створення надійної телекомунікаційної інфраструктури з метою недопущення соціальної напруженості у регіоні.

Результатом проведеної роботи було забезпечення відділень надійним ста­біль­ним цифровим зв’язком із швидкостями передачі даних від 64 до 128 Кбіт/с, залежно від обсягів робіт, які виконуються певним відділенням у програмному комплексі АС “Казна”.

Доцільність запровадження зв’язку за технологією Radio Ethernet обумовлена не тільки показником швидкості передачі даних, а й використанням власне без­провідної технології передачі даних. Зв’язок з використанням такої технології відбувається за схемою, наведеною на рис. 17.12.

П ри використанні радіо технологій обмін даними здійснюється з викорис­танням радіосигналу без використання ліній зв’язку. Для підсилення радіо­сигналу при передачі віддаленим районним органам казначейства використовується ретранслятор сигналу.

Незважаючи на високу надійність та швидкість передачі даних, радіо техно­логія має суттєвий недолік – високу вартість обладнання. У промисловій До­нецькій області можна знайти кошти для запровадження такого виду зв’язку, що не під силу дотаційним областям західного регіону держави. Тому, поки що, запровадження радіо технології зв’язку в цих регіонах є нереальним.??? Позитивною ознакою даного виду зв’язку є відносно менший термін організації налагоджувальних робіт, що також має досить велике значення з огляду на сам процес обслугову­вання бюджетів за видатками. Отже, в перспективі треба враховувати пріори­тетність запровадження безпровідної технології зв’язку.

Альтернативою радіо технології може стати використання виділених каналів зв’язку на базі цифрових технологій. Як показує світова практика, найбільшого поширення набули лінії Т1, які є цифровим каналом зв’язку. Це пояснюється тим, що розробка такого виду з’єднання на заході була орієнтована саме на діловий світ, тобто передбачає велике коло користувачів, які одночасно працю­ють із різними WEB-додатками.

Лінія Т1, яка працює зі швидкістю 1,544 Мбіт/с, представляє собою цифровий канал зв’язку, який може використовуватися як окремий канал передачі даних або розбиватись на 24 канали по 64 Кбіт/с кожен. Кожен такий канал може незалежно передавати дані.

Вирішальну роль у наданні певної пропускної здатності лінії Т1 відіграє обсяг робіт, що виконується певним органом державного казначейства.

Що стосується вартості встановлення цифрової виділеної лінії зв’язку Т1, то вартість безпосередньо самої лінії залежить від відстані між двома вузлами, які з’єднує така лінія. Раніше лінія Т1 вимагала встановлення повторювачів передавання сигналу на відстані близько 915 метрів від кожної з кінцевих точок з’єднання та через 1828 метрів між точками з’єднання. А це вимагало додат­кових фінансових витрат. Однак сьогодні використання схеми кодування сиг­налів HDSL, що дозволяє передавати цифрові сигнали лініями даного типу на більші відстані без використання ретрансляторів.

Слід також відмітити, що використання HDSL, яка є достатньо новою техно­логією, з часом замінить використання ліній Т1. Причиною цього є той факт, що високошвидкісні цифрові абонентські лінії мають таку саму пропускну здат­ність, як лінії Т1 – 1,544 Мбіт/с. Крім того для їх роботи необхідна стандартна телефонна лінія та стандартна комутаційна апаратура до з’єднання двох вузлів. Тобто меншою є вартість обладнання для встановлення зв’язку за такою техно­логією. Але треба звернути увагу на такий недолік – чим вища швидкість передачі даних, тим меншою має бути відстань між вузлами зв’язку.

Постає питання, чи є доцільним використання технології Frame relay на цифрових каналах зв’язку, яка не зарекомендувала себе як ефективна мережа при використанні каналів тональної частоти. Як показав досвід вітчизняних підприємств зв’язку саме на основі цифрових каналів є найбільш доцільним побудова мережі за технологією Frame relay.

Перевагою технології Frame relay є той факт, що її використання дозволяє оплачувати тільки ту частину пропускної здатності каналу, яка дійсно викорис­товується. Коли лінія Т1 встановлюється для зв’язку в корпоративній мережі, то оплачується її повна пропускна здатність, навіть тоді, коли лінія не вико­ристо­вується. А технологія Frame relay використовує виділену лінію для з’єд­нання з регіональним підприємством зв’язку, що маршрутизує потік інфор­мації через свою мережу для передачі іншому підприємству зв’язку. Це підприємство, у свою чергу, з’єднується з вузлом, для якого призначений потік інформації, використовуючи іншу виділену лінію. У такому випадку оплачуються послуги підприємства зв’язку, вартість яких є нижчою за вартість самої виділеної лінії.

Обмін інформацією між відділеннями та управліннями державного казна­чейства використанням цифрових каналів та технології Frame relay здійснюється за схемою, наведеною на рис.17. 13.

З і схеми видно, що технологія з’єднання з використанням цифрових каналів зв’язку по організаційній структурі не відрізняється від такого самого з’єднання з використанням виділених каналів тональної частоти. Відмінність полягає у пропускній здатності каналу.

Отже, запровадження цифрових виділених каналів зв’язку в даний час є більш реальним зважаючи на фінансові можливості органів казначейства. Такий підхід є більш прийнятним і для технічних можливостей територіаль­ного підрозділу ВАТ “Укртелеком”. ??

Удосконалення системи телекомунікацій казначейських органів не обмежу­ється лише напрямком “обласне головне управління – районне управління”.

Для забезпечення ефективного управління бюджетними коштами треба враховувати необхідність системи обміну даними із зовнішніми користувачами казначейської системи. Адже повна і своєчасно отримана інформація дозволяє здійснювати оперативне управління фінансовими ресурсами як окремого регіо­ну, так держави в цілому.

На регіональному рівні створено автоматизовану систему “Казна-зовнішні користувачі-доступ”, яка призначена для віддаленого доступу органів держав­ної влади, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, комунальних підприємств.

З переходом місцевих бюджетів на повно функціональне казначейське об­слуговування виникла необхідність обміну даними органів казна­чейства з фінансовими органами. Така необхідність викликана насамперед по­требою забезпечення фінансових органів інформацією про стан виконання місцевих бюджетів за доходами, видатками та станом фінансування.

Електронний зв’язок можна встановити на рівні звичайного аналогового з’єднання, яке не потребує значних витрат. До того ж самі витрати для встановлення електронного зв’язку та придбання необхідної апаратури криптозахисту може взяти на себе банківська установа.

Подальший розвиток комунікаційної системи казначейства ґрунтується на застосуванні новітніх автоматизованих систем. Це має привести до створення єдиної телекомунікаційної системи, спроможної забезпечити надійний голосовий, модемний та факсимільний зв’язок між структурними органами казначейст­ва, а також їх зв’язок з іншими системами та установами.

Розвиток та вдосконалення телекомунікаційних мереж системи казначейства здійснюється відповідно до Концепції розвитку телекомунікацій України із засто­­­суванням новітніх технологій у сфері телекомунікацій, які відповідають між­­на­­родним стандартам, з урахуванням технологічної цілісності всіх мереж та засо­бів телекомунікацій, підвищення ефективності та сталості функціонування.

Побудова концептуальної моделі телекомунікаційної системи передачі даних казначейських органів має здійснюватися за такими напрямками:

• інтеграція різних апаратно-програмних комплексів казначейства, починаючи від підключення до інформаційних серверів окремих терміналів з передачею даних по комутованих або виділених каналах і телефонних лініях, до об’єд­нання віддалених локальних обислювальних систем через високошвидкісні канали зв’язку;

• створення підсистеми електронного документообороту, яка включає не тільки передачу електронних документів від одного користувача до іншого, але й автоматизацію їх обробки;

• використання високопродуктивних технічних і програмних засобів, розробка додатків на основі впровадження сучасної архітектури “клієнт-сервер”;

• забезпечення безпеки та криптографічного захисту даних при обробці і пере­дачі інформації;

• створення в рамках автоматизованої системи казначейства єдиного внутріш­нього інформаційного середовища на основі побудови корпоративної обчис­лювальної мережі.