7.3. Державна підтримка розвитку бізнесу в Україні

Малі підприємства за своєю природою об'єктивні, на особ­ливо на перших етапах становлення, знаходяться в багато гірших умовах на ринку порівняно з великим бізнесом і вима­гають певної підтримки. Найбільша ефективність системи та­кої підтримки може бути досягнута тільки на основі комплекс­ної державної програми розвитку малого бізнесу в різних сфе­рах народного господарства.

У будь-якій країні ринок має регулюватися державою. Це зумовлено тим, що не всі функції та дії, необхідні для ефектив­ного функціонування системи господарювання, можуть бути реалізовані через механізм ринкових відносин. У зв'язку з цим ринкові відносини не певною мірою доповнюються держав­ним регулюванням підприємництва. Зміст і форми практичної реалізації державного регулювання економіки в цілому, зокре­ма підприємницької діяльності, знаходять своє відображення в певній низці економічних функцій, які виконує держава. Однією з них є індикативне макроекономічне планування з системою державних контрактів.

Змістом індикативного макроекономічного планування є наукове обґрунтування і розробка множинних цілей, пріори­тетів і пропорцій соціально-економічного розвитку країни на певний перспективний період. Індикативні плани розвитку народного господарства та його окремих галузей, на відміну від директивних, є орієнтовними: вони за своїм змістом охоп­люють певну сукупність кількісних і якісних показників, які мають необов'язковий для суб'єктів господарювання характер, а також узгоджених засобів опосередкованого і прямого впли­ву на певні сфери господарської діяльності через систему еко­номічних важелів та стимулів і за допомогою державного підприємництва.

Розробка індикативного плану на макроекономічному рівні здійснюється за притаманною тільки йому методологією. З ог­ляду на ступінь обгрунтованості одні блоки такого плану можуть реально відображати кількісну характеристику соціальних і еко­номічних явищ у динаміці, інші - мають характеризувати лише певні тенденції тих процесів, які важко передбачити з достатнь­ою вірогідністю або уявити кількісно.

Накопичений вітчизняний досвід свідчить, що індикатив­ний план має таку структуру (типові розділи):

• природні та економічні особливості країни та окремих регіонів (галузей): поточний і перспективний стан

• структурні зміни в економіці, найважливіші пропорції і пріоритети

» основні напрями соціального розвитку суспільства та соціального захисту окремих верств населення

• перелік загальнодержавних, галузевих і регіональних цільових програм Із зазначенням необхідних для їх ре­ алізації ресурсів

• розвиток окремих видів ринків (за ознаками їхньої структуризації), характер їх кон'юнктури

• особливості формування та загальна характеристика фінансового плану і державного бюджету, застосовані економічні регулятори

Для того, щоб розробка державної системи була спрямова­на на регулювання, підвищення злагодженості і системності в діяльності підприємців, необхідно виходити із структурно-логічної схеми індикативного плану, який має стати своєрідним алгоритмом, методологічною базою організації і управління підприємницькою діяльністю.

Як показав проведений порівняльний аналіз, результатом впливу економічної ситуації в країні на діяльність приватизо­ваних підприємств є тенденція до короткочасного планування своєї діяльності або відсутність навіть короткочасних планів на майбутнє. Керівники підприємств, що займаються підприємницькою діяльністю, при плануванні розвитку фірми орієнтуються в основному на власні засоби.

Однак, незважаючи на всі труднощі, тільки 4% респон­дентів заявили про свій намір залишити бізнес у найближчі декілька років.

Ключовими умовами для активізації підприємницької діяльності в нашій країні є збалансованість, сталий еко­номічний розвиток і програми підтримки підприємництва в більш широкому контексті політичних і економічних змін. Згодом підприємництво стане головним чинником еко­номічних перетворень, і не потрібно буде доводити, що підтримка малого бізнесу вигідна не тільки малим підприємствам, а й економіці та суспільству в цілому. Але поки що малий бізнес дуже малий для того, щоб його сприйма­ли серйозно в країнах із перерваною традицією приватного підприємництва, а тому вимагає підтримки з боку держави. В Україні формування державної політики підтримки малого бізнесу було ініційоване було ще в 1991 році, коли був сфор­мований Державний комітет України для створення сприят­ливих умов розвитку малих підприємств і підприємництва.

Однак у 1995 році його ліквідували, а його функції спеціальним відділам у Міністерстві економіки України. У 1993 році була розроблена і схвалена Кабміном Програма дер­жавної підтримки підприємництва в Україні. Пізніше були розроблені і прийняті інші важливі державні документи, спрямовані па створення сприятливих умов для розвитку підприємництва в Україні, у тому числі Концепція державної політики розвитку малого підприємництва.

Розширення сфери діяльності малого бізнесу та збільшення його внеску в соціальне-економічну стабільність потребує створення системи адресної державної підтримки малого підприємництва на всіх рівнях: державному, регіональному та місцевому.

Національна програма сприяння розвитку малого під­приємництва, ухвалена в 2001роцї - це ціла система взаємо- Іюв язаних, хронологічно узгоджених кроків, які в разі їх запровадження дадуть змогу вперше системно і відчутно для самих підприємців реалізувати нині державну політику роз­витку малого бізнесу. Згідно із Законом України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприєм­ництва в Україні", її заходи затверджуються Кабінетом Міністрів, а обсяги бюджетного фінансування - Парламентом під час затвердження бюджету на наступний рік.

Але, як довела практика регіонального фінансування, ме­ханізми виділення й надходження коштів досить складні. По­ки що не вдається налагодити їх лише за допомогою коштів державного бюджету, хоча відповідна законодавча база для цього існує. Відповідно до Указу Президента "Про державну підтримку малого підприємництва", всі місцеві бюджети, по­чинаючи з 2001 року, повинні передбачати фінансову підтрим­ку розвитку підприємництва. Однак, незважаючи на законо­давчу вимогу, в них ще й досі не закладено відповідної графи про виділення коштів. Тому фінансова підтримка в регіонах відбувається фактично з власної ініціативи губернаторів.

Ключовими завданнями стратегії державної підтримки ма­лого підприємництва на період 2004-2015років мають стати:

• упорядкування та вдосконалення законодавчої та нор­ мативної бази, що регламентує діяльність малого підприємства та законодавче врегулювання діяльності органів відповідного контролю;

• поглиблення регуляторної реформи, спрямованої на спрощення процедур реєстрації, ліцензування та запо­ чаткує ання бізнесу;

• зміцнення фінансово-кредитного забезпечення розвитку малого підприємництва;

• удосконалення податкової політики щодо малого підприємництва;

підвищення мотивації для місцевих органів влади у створенні сприятливого клімату для малого підприєм- ництва шляхом збільшення частки податкових надход­жень, яка залишається в місцевих бюджетах;

• розбудова ефективної інфраструктури підтримки під­ приємництва, яка забезпечуватиме інформаційні, кон­ сультативні, науково-технологічні та навчальні послуги для малих підприємств;

• поглиблення інноваційної спрямованості розвитку підприємництва, стимулювання венчурного бізнесу;

• запровадження системи організаційно-освітніх заходів, спрямованих на підвищення фахового рівня, знань, па­ вичок учасників підприємницької діяльності у питаннях ведення бізнесу;

• забезпечення надійної захищеності державою малих підприємств від кримінального рекету та бюрократично­ го тиску;

• забезпечення дієвості та комплексності регіональної політики стосовно розвитку підприємництва шляхом за­ провадження регіональних програм сприяння розвитку підприємництва.

Починаючи з квітня 1996 року в Донецькому регіоні поча­лася розробка регіональної програми сприяння підприєм­ництву, було визначено зони особливої уваги і турботи. Ос­новний принцип, покладений у систему дій, спрямованих на підтримку малого підприємництва в регіонах, передбачає ор­ганізацію цілеспрямованої взаємодії місцевих органів влади і консорціуму, що перебуває в різних структурах і сформовано­го навколо Ради розвитку малого підприємництва. Діяльність з надання допомоги для створення нових малих підприємств передбачає наступне:

• виявлення людей, здатних до створення свого бізнесу; формування в них знань для успішної орієнтації й ефек­ тивної діяльності в ринковому середовищі;

• забезпечення стартовими інвестиціями;

• підтримка консалтинговим, рекламним, маркетинговим,

юридичним та іншим забезпеченням.

Якщо порівнювати ступінь ризику і ступінь певності ре­зультатів діяльності в підприємництві, доцільно буде зверну­ти увагу на те, що це положення повинно розглядатися з по­зицій врахування ситуації дії в економіці закону великих чи­сел. Це означає, що в кожному конкретному випадку запрогра­мований фірмою результат може зіткнутися з такими пере­шкодами з боку зовнішнього ринку, які негативно вплинуть на рівень його впевненості. І навпаки, якщо йдеться про бізнес як макроекономічний процес, то рівень впевненості його сукуп­ного результату істотно підвищується б той час як вплив чин­ника непевності, обумовлений обставинами зовнішнього рин­кового середовища, нівелюється. Звідси практичне здійснення ефективного і соціальне орієнтованого підприємництва мож­ливе за умови існування підприємницького середовища.

Основною метою державної підтримки бізнесу є створення однакових умов для всіх суб'єктів бізнесу, а також вирівню­вання підприємницьких структур порівняно з іншими сфера­ми суспільного виробництва.

Особливо потребує такої підтримки дрібний та середній бізнес, тому що ці форми виступають фактором, який створює структуру нової економіки. Великі підприємства, які є стриж­нем будь-якої галузі, завжди втілюють результати структур­них змін й уособлюють стабільний, "консервативний" початок економіки.

Малі та середні підприємства, готуючи ґрунт для станов­лення нових видів виробництва і ринків нових виробів, просу­вають інноваційні процеси відповідно у поєднанні із.заповзят­ливістю ділових людей.

Структурні економічні зміни відбуваються тим швидше та ефективніше, чим вищий ступінь їх соціальної безконфлік­тності. І тут також значну роль відіграють підприємці малого та середнього бізнесу, які здатні мобільно забезпечити нові ро­бочі місця, звільнювані при перепрофілюванні чи закритті ве- ликих підприємств. Крім того, підприємства малого та серед­нього бізнесу значно підвищують життєздатність великих Підприємств, їх конкурентоспроможність.

Україна як самостійна, суверенна держава гарантує нині всім підприємцям, незалежно від обраних ними форм підприємницької діяльності, однаково рівні права й створює умови для функціонування, доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Підтримка підприємництва в Україні здійснюється на підставі Закону "Господарський кодекс України", згідно з яким держава:

• на умовах, передбачених законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно, необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

• сприяє організації матеріально-технічного забезпечення підприємців, підготовці кадрів;

« стимулює за допомогою економічних важелів мо­дернізацію технологій, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції.

Підтримку підприємництва, малого й середнього бізнесу здійснюють державні органи управління, які мають спеціальні служби, органи регіонального та місцевого управління й дер­жавної адміністрації.

Спеціальним органом державної підтримки бізнесу в Україні є Державний комітет у сприянні малим підприємствам і підприємництву (Держпідприємниитво України),

Держпідприємництво України організовує розробку про­ектів законів, які сприяють розвитку бізнесу, готує й реалізує програми підтримки підприємництва.

Разом з тим сьогодні в Україні немає дієвого механізму розвитку й захисту бізнесу. Свідченням цього с недоліки й труднощі, які зустрічаються у процесі функціонування підприємницького бізнесу.

Основною організаційною формою державної підтримки бізнесу повинні бути довгострокові та поточні програми, які здійснюються на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Проекти цих програм розробляються Держпідприєм-ництвом України із залученням інших міністерств та відомств, представників підприємницьких структур, вчених, фахівців, у тому числі іноземних.

Усі витрати, пов'язані з розробкою та експертизою про­грам підтримки бізнесу, фінансуються з державного та місце­вого бюджетів.

Створена система підтримки бізнесу стане для підприєм­ницьких структур стимулом для розвитку й удосконалення виробництва товарів та послуг.

Запитання для контролю засвоєння знань

1. Чим зумовлена необхідність державного регулювання підприємницькою діяльністю?

2. Які критерії усунення негативних впливів використову­ ються для державного регулювання підприємницької діяльності?

3. У чому полягає механізм державного регулювання бізнесу?

4. У чому особливості адміністративних та економічних важелів державного регулювання?

5. На основі яких законодавчих актів відбувається підтримка підприємництва в Україні?

6. Які, на Ваш погляд, заходи з боку держави будуть спри­ яти розвитку підприємництва в Україні?