2.3. Підприємство як основна організаційна структура підприємницької діяльності

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки - підприємства. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству про­дукція, надаються необхідні послуги. Тут вирішуються питання економного витрачання ресурсів, застосування високопродук­тивної техніки, технології. На підприємстві досягають зниження до мінімуму витрат виробництва та реалізації продукції. Розроб­ляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне управління.

Усе це вимагає глибоких економічних знань. В умовах рин­кової економіки виживе лише той, хто найбільш грамотно та

компетентно визначить вимоги ринку, створить й організує виробництво продукції, на яку є попит, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.

Підприємство є конституюючим (створюючим) осередком економічного комплексу країни, окремого регіону чи галузі. Ви­ступаючи економічно та юридичне відокремленим утворенням, підприємство е суб'єктом, тобто учасником ринкових відносин, що виявляється у його функції купівлі-продажу. Придаючи на ринку засоби виробництва, робочу силу й гроші для здійснення спланованої діяльності, підприємство виступає по­купцем, а реалізуючи вироблені блага - продавцем.

Підприємство як суб'єкт ринкових відносин повинне бути:

• конкурентоспроможним щодо аналогічних підприємств,

які функціонують на ринку;

• взаємодіяти з підприємствами інших галузей, інфраструктурою.

Підприємство може виступати й об'єктом ринкових відносин через те, що має вартість і в певний момент може бути продане, тобто стає товаром, у результаті чого змінюється його власник.

Таким чином, підприємство в ринкових умовах є суб'єктом і об'єктом ринкових відносин.

Підприємство - це самостійно господарюючий суб'єкт, створений підприємцем або об'єднання підприємців для ви­робництва продукції, виконання робіт та надання послуг з ме­тою задоволення суспільних потреб й отримання прибутку.

Підприємство як суб'єкт і об'єкт ринку має свій еко­номічний механізм функціонування. Економічний механізм функціонування підприємства - це цілісна функціонуюча си­стема організації економічної діяльності підприємства, засно­вана на певній формі власності, яка використовує відповідні методи та важелі підприємницької діяльності.

Економічний механізм функціонування:

в формується одночасно з їхнім утворенням і розвивається

на основі відповідних законодавчих актів;

• закріплюється у статуті підприємства та колективному

договорі;

• формується на основі економічних законів, характерних

для даного суспільства;

• будується на комерційному розрахунку;

» залежить від форми власності на засоби виробництва та результатів праці, від розмірів капіталу, вартості підприємства.

Функціонування підприємства як господарюючого суб'єкта пов'язане з певними обмеженнями, які визначають межі його діяльності.

До таких обмежень належать:

• Обмеження, зумовлені ресурсами, тобто задіяні ресурси

повинні бути меншими чи однаковими з тими, які є в на­явності.

» Обмеження, зумовлені попитом, тобто обсяг реалізації завжди менший або однаковий з обсягом купівельного попиту.

• Бюджетні (фінансові) обмеження, тобто грошові витрати

підприємства повинні бути меншими чи однаковими з грошовими ресурсами (з сумою грошових фондів та гро­шових доходів підприємства).

• Тимчасові обмеження, пов'язані з інфляцією. Цей вид об-

межень викликає необхідність максимально скоротити терміни оборотності готівки підприємства з метою за­побігання її знецінюванню.

Мета й напрями діяльності підприємства

Для ефек­тивного господарювання суттєвим є визначення мети створен­ня й функціонування підприємства. Головною метою (або ге­неральною) підприємства, тобто чітко сформованою причи­ною його існування, можна вважати виробництво товарів та послуг для задоволення потреб ринку і отримання максималь­но можливого прибутку.

Напрями діяльності підприємства:

• вивчення ринку товарів;

• виробнича діяльність;

• комерційна діяльність;

• економічна діяльність;

• соціальна діяльність;

• матеріально-технічне забезпечення виробництва на

підприємстві;

• після продажний сервіс. Економічна діяльність передбачає:

• стратегічне та поточне планування; в облік та звітність;

• ціноутворення;

• систему оплати праці;

• ресурсне забезпечення виробництва;

• зовнішньоекономічну діяльність;

• фінансову діяльність (цей вид визначальний). Найважливішими завданнями підприємства є:

1. Отримання прибутку власниками підприємства.

2. Забезпечення споживачів продукцією підприємства.

3. Забезпечення персоналу підприємства заробітною пла­тою, нормальними умовами праці та можливістю про­фесійного росту.

4. Охорона навколишнього середовища: землі, повітряного й водного басейнів тощо.

Завдання підприємства визначаються:

• інтересами власника;

• розмірами капіталу;

» ситуацією всередині підприємства (внутрішнє середовище);

• зовнішнім середовищем.

Внутрішнє середовище підприємства - це люди, засоби виробництва, інформація та гроші. Результатами взаємодії компонентів внутрішнього середовища є готова продукція.

Зовнішнє середовище, яке безпосередньо визначає ефективність роботи підприємства, - це насамперед споживачі продукції, постачальники виробничих компонентів, а також державні органи та населення.

Державний устрій. Право постановки завдання перед персоналом залишається за власником незалежно від його ста­тусу - приватна особа, державні органи чи акціонери.

Підприємство вважають юридичною особою після його державної реєстрації у встановленому порядку й повинне ма­ти певні ознаки:

• наявність відокремленого майна;

• спроможність відповідати майном за своїми зобов'язаннями;

• наявність самостійного балансу;

• наявність закінченої системи обліку та звітності; « наявність розрахункового рахунку в банку;

• наявність печатки з власною назвою; в наявність засновницьких документів;

• право бути позивачем та відповідачем.

Види підприємств

Для діяльності підприємств у ринкових умовах виключно важливою є їх чітка й повна класифікація.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної влас­ ності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

• комунальне підприємство, що діє па основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної влас­ності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (па базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, пе­редбачені законом.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше як десять відсотків, воно виз­нається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприєм­ство, в статутному фонді якого Іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формуван­ня статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обся­гу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працю­ючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного бан­ку України щодо гривні.

Великими визнаються підприємства, в яких середньо-облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 мли євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Всі інші підприємства визнаються середніми.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затвер­джуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питан­ня про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установле­ному законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкрива­ти рахунки в установах банків відповідно до закону.

Закон України "Господарський кодекс України" створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності й організаційної форми підприємства.