1. Статутний фонд.

Статутний фонд – сукупність коштів і майна, необхідний для початку і ведення діяльності підприємства. У нього входять вартість основних і оборотних коштів. Він створюється за рахунок установчих паїв (внесків), виторги від продажу акцій (якщо підприємство – акціонерне), державних засобів, приватних вкладень, частини прибутків підприємства.

Розмір статутного фонду закріплюється в Статуті й Установчому договорі. Підтримка визначеного співвідношення між обсягами статутного фонду і загального обсягу виробничо-господарської діяльності є ознакою фінансової усталеності підприємства.

3. Реєстрація приватного підприємця.

Будь-яка фізична особа отримує право законно займатися підприєм­ницькою діяльністю тільки після проходження нею державної реєстрації. Державна реєстрація - це засвідчення факту набуття фізичною особою ста­тусу підприємця.

Порядок державної реєстрації фізичних осіб-підприємців аналогіч­ний порядку, визначеному для реєстрації суб'єктів підприємницької діяль-ності-юридичних осіб.

Державна реєстрація фізичних осіб-підприємців проводиться виклю­чно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній державній адміністрації за місцем постійного проживання фізич­ної особи. Державна реєстрація фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором.

Всі фізичні особи-підприємці, які пройшли державну реєстрацію, заносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр). В Єдиному держав­ному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи-підприємця: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи; ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків; місце проживання; основні види діяльності; дата та номер запису про проведення державної реєстрації, міс­цезнаходження реєстраційної справи; інші відомості, пов'язані з діяльніс­тю підприємця.

Для проведення державної реєстрації фізична особа повинна особис­то подати державному реєстратору (або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

• реєстраційну картку установленої форми (форма 10);

• копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фі­ зичних осіб-платників податків;

• документ про сплату реєстраційного збору. З 1 липня 2004 року цей збір складає 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Документи, які подаються державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою. При поданні цих документів заявник пови­нен особисто пред'явити свій паспорт.

Ідентифікаційний номер видається всім фізичним особам податко­вою інспекцією за місцем їх проживання згідно з Законом України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язко­вих платежів» від 22 грудня 1994 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 року «Про заходи з впровадження ідентифі­каційних номерів фізичних осіб».

Для отримання ідентифікаційного номера фізична особа повинна за­повнити та подати в податкову інспекцію спеціальну облікову картку з за­значенням свого прізвища, імені та по батькові, статі, дати та місця наро­дження, місця проживання, місця роботи, номера телефону тощо.

На основі цієї облікової картки людині видається її ідентифікацій­ний номер, який є обов'язковим для використання всіма суб'єктами при ук­ладенні договорів, виплаті заробітної плати, дивідендів, відкритті рахунків в установах комерційних банків тощо.

Ідентифікаційний номер складається з 10-ти цифр і несе певну інфор­мацію. Так, перші 5 цифр дорівнюють числу днів від 1 січня 1900 року до дня народження людини (1 січня 1900 року має код 00001), наступні 4 ци­фри - це порядковий номер народжених в один день, які подали інформа­цію в податкову інспекцію для отримання ідентифікаційного номера. Ці цифри підраховуються в міру надходження такої інформації до Державно­го реєстру. Остання з цих чотирьох цифр характеризує стать людини: не­парна - чоловіка, парна - жінку. Остання цифра ідентифікаційного номера є державною таємницею.

В майбутньому ідентифікаційний номер буде проставлятись в нових пластикових паспортах громадян України.

Отримавши документи про проведення державної реєстрації, дер­жавний реєстратор повинен перевірити їх комплектність, повноту відомос­тей, що вказані в них, а також перевірити документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Це здійснюється шляхом перевірки відповідності поданих документів чин­ному законодавству, а також на основі відомостей Єдиного державного реєстру.

Примітка. Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця особи є:

• невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці, відо­ мостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

• наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлені законом щодо фізичної особи, яка має намір стати підприєм­ цем;

• наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник вже є підприємцем.

За відсутності підстав для відмови державний реєстратор повинен:

• внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення дер­ жавної реєстрації фізичної особи-підприємця;

• оформити та видати заявнику (не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації) свідоцтво про державну реєстрацію.

Строк державної реєстрації фізичної особи-підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів.

Після внесення до Єдиного державного реєстру запису про прове­дення державної реєстрації фізичної особи-підприємця державний реєст­ратор повинен сформувати реєстраційну справу, в якій зберігається інфо­рмація щодо реєстрації фізичної особи-підприємця. Реєстраційна справа має реєстраційний номер, який присвоюється при внесенні запису про про­ведення державної реєстрації до Єдиного державного реєстру. Реєстрацій­на справа повинна зберігатись в державній архівній установі протягом 75 років з дати її передачі до державної архівної установи.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця зобов'язаний передати

відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійно­го фонду України, фондів соціального страхування спеціальні повідомлен­ня про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця. На підставі цих повідомлень зазначені органи беруть дану фізичну особу-під-приємця на облік.

Інформація про проведення державної реєстрації фізичної особи-під­приємця підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друко­ваному засобі масової інформації, який видає уповноважений державний орган з питань державної реєстрації.

Відмову в проведенні державної реєстрації фізична особа може оска­ржити в суді.

Документи для реєстрації в податковій інспекції

- заява, що заповнюється громадянином особисто по установленій формі (ф. № 5-ОПП додаток 5 до Інструкції ДНІ № 80);

- копія Посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи;

- документ, що засвідчує особистість (паспорт);

- довідка про присвоєння ідентифікаціонного номера;

- Книга про рахування прибутків і витрат (пронумеровану, прошнуровану)

Реєстрація в обовязкових фондах

Реєстрація в Пенсійному фонді

У органах Пенсійного фонду реєструються всі приватні підприємці незалежно від обраної системи оподатковування - що мають і не мають найманих робітників. Документи, надані для реєстрації в органи Пенсійного фонду:

- заява по установленій формі;

- Посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- довідка про присвоєння ідентифікаціонного номера з Державного реєстру

фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів;

- договори про прийом на роботу фізичних осіб (для підприємців, що використовують працю найманих робітників).

Після реєстрації в органах Пенсійного фонду приватному підприємцю видаються:

- повідомлення в тому, що він узятий на зарахування в якості платника збору. Таке повідомлення повинно містити дані про реєстраційний номер платника, що необхідно вказувати на платіжних документах при здійсненні розрахунків із Пенсійним фондом; про терміни перерахування збору і дати заявлення звітності, а також номер рахунку, на який перераховуються кошти;

- довідка для пред'явлення в банк при відкритті рахунків.

Реєстрація у Фонді соціального страхування (ФСС) по тимчасовій утраті працездатності

Приватний підприємець зобов'язаний зареєструватися платником у ФСС по тимчасовій утраті працездатності в термін не пізніше, чим через десять днів з моменту висновку трудового договору з першим з найманних робітників.

Приватні підприємці, що працюють самостійно, можуть здійснити таку реєстрацію за власним бажанням.

Документи, надані для реєстрації у ФСС по тимчасовій утраті працездатності (гаданий список, порядок реєстрації правлінням Фонду ще не затверджений):

- заява установленої форми;

- посвідчення про державну реєстрацію (засвідчена копія);

- довідка про присвоєння ідентифікаціонного коду;

- договори про прийом на роботу фізичних осіб.

Реєстрація у Фонді соціального страхування на випадок безробіття

Приватні підприємці, що працюють самостійно, можуть зареєструватися у ФСС по тимчасовій непрацездатності і ФСС на випадок безробіття за власною ініціативою і (при появі страхового випадку) одержувати матеріальне забезпечення за умови сплати страхових внесків.

Приватний підприємець зобов'язаний зареєструватися у ФСС на випадок безробіття з моменту висновку трудового договору з першим із найманих робітників.

Для реєстрації приватний підприємець подає заяву.

До заяви додаються завірені відповідальною особою центру зайнятості копії таких документів:

- Посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- Довідка про присвоєння ідентифікаціонного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів.

Приватні підприємці, що реєструються на добровільних початках, подають зазначені документи і подають заяву, у якому вказуються прізвище, ім'я і по батькові підприємця, місце проживання, дані паспорту, номер Свідчення про державну реєстрацію та ідентифікаційний номер.

Реєстрація у Фонді соціального страхування від нещасних випадків

Якщо приватний підприємець використовує працю найманих робітників, він має зареєструватися у відділеннях виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків.

Реєстрацію необхідно здійснити в десятиденний термін після висновку трудового договору з першим із найманих робітників.

Підприємці, що працюють самостійно, можуть зареєструватися добровільно.

Для реєстрації у відділенні виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків приватний підприємець подає заяву у встановленій формі.

Крім того, необхідно подати завірені нотаріально або відповідальною особою виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків копії таких документів:

- посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- довідка про присвоєння ідентифікаціонного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів;

- трудові договори з найманими робітниками.

При добровільній реєстрації приватний підприємець повинний подати той же пакет документів, крім договорів із найманими робітниками.