Сторони спору

Угорщина

Словачинна

Предмет спору

Правовідносини, що виникли між учасниками Договору 1977р. між Угорською Демократичною Республікою та Чехословацькою Соціалістичною Республікою (правонаступнецею Словаччиною) про будівництво та експлуатацію системи дамб “Габчіково-Надьмарош”.

Розгляд справи

Заявою про порушення справи Словаччина та Угорщина передбачалося встановлення:

1) чи мала право Угорщина тимчасово, а потім і повністю в 1989 р. припинити роботи за проектом, відповідальність за які на Угорщину були покладені Договорому 1977р.?

2) чи мала право Чехословаччина приступити в листопаді 1991 р. до реалізації “тимчасового рішення” та ввести в дію систему в жовтні 1992 р.?

3) чи правомірним було в світлі норм міжнародного права одностороннє анулювання Угорщиною Договору 1977 р. в травні 1992 р. і яким був статус Договору 1977 р. на момент розгляду справи;

4) які наслідки (включно з визначенням прав і обов’язків сторін) рішення, яке буде винесено Судом.

Аргументи Угорщини

- Дії Угорщини були продиктовані “станом екологічної необхідності”, тому їх не можна розглядати виключно в рамках Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. (яка була ратифікована обома сторонами пізніше дати укладення Договору 1977 р.). На її думку, стан екологічної необхідності виник в результаті екологічної експертизи: реалізація проекту могла б істотно змінити історично сформовану частину Дунаю, з якою був пов’язаний проект. Робота гідроелектростанції Габчіково в змінному режимі викликала б постійні коливання рівня води, флора і фауна берегів були б підірвані, погіршилась би якість води, були б просякнуті водою тисячі гектарів грунту, що призвело б до руйнування його структури. Реалізація проекту завдала б серйозної шкоди якості питної води в Будапешті, яка береться з Дунаю тощо. Ці екологічні проблеми змусили Угорщину тимчасово призупинити частину робіт, а від інших повністю відмовитись.

- В Суді Угорщина представила п’ять аргументів на користь правомірності анулювання нею Договору 1977: стан необхідності; неможливість виконання договору; докорінна зміна обставин; істотне порушення договору Чехословаччиною; поява нових норм міжнародного екологічного права.

Аргументи Словаччини

- Щодо стану екологічної необхідності, Словаччина наголошувала, що Угорщина представила надто песимістичну та відповідно не правдиву екологічну картину наслідків реалізації проекту. Крім того, вона зазначила, що ніщо не заважало з урахуванням цих побоювань внести зміни в початковий проект. Словаччина також заперечувала наявність будь-яких інших правових підстав для зупинення та припинення дії Договору, крім Віденської конвенції 1969 р. (Вона визнала, що ця Конвенція не могла бути застосовна до Договору 1977 р., проте воназауважувала, що багато її положень кодифікують звичаєві загальноприйняті норми міжнародного права). Тому стан екологічної необхідності не міг бути підставою ані для припинення дії договору, ані для звільнення Угорщини від відповідальності.

- Угорщина своєю відмовою завершити будівництво дамби Дунакіліті зробила неможливим для Словаччини продовження своєї частини робіт відповідно до Договору 1977 р., отже, вона мала право своїми силами приступити до реалізації рішення найближеного до первинного проекту. Це було названо “принципом наближеного застосування”.

- Реалізація “Варіанту С” було єдиною можливістю не тільки досягнути цілей Договору 1977 р., але й неухильно дотримуватись зобов’язання добросовісно його виконувати.

- Наголошувала, що сторона, що стикається з невиконанням зобов’язань за договором іншою стороною, має право зменшити свої втрати.

- Всі висунуті аргументи Угорщини не змінили природу зобов’язань за Договором 1977 р., тому не було підстав для його припинення.