3. Справа про проект «Габчіково-Надьмарош», 1997р. Короткий виклад історії спору
- В 1977 р. Угорська Демократична Республіка та Чехословацька Соціалістична Республіка уклали Договір про будівництво та експлуатацію системи дамб “Габчіково-Надьмарош”, який набув чинності 30 червня 1978 року. Даним Договором передбачалося використання природних ресурсів ділянки річки Дунай між Братиславою та Будапештом з метою розвитку водних ресурсів, енергетики, транспорту, сільського господарства тощо. Спільне фінансування передбачалось для виробництва гідроелектроенергії, покращення умов судноплавства та захисту прибережних районів від повіней.
- Відповідно до Договору всі основні споруди проекту (гребля Дунакіліті, обвідний канал і система шлюзів в Габчіково і Надьмароші) були єдиним цілим, їх будівництво, фінансування та експлуатація мали здійснюватись спільно за рівної участі сторін. Угорщина мала контролювати шлюзи в Дунакіліті та об’єкти в Надьмароші, а Чехословаччина в Габчіково. Всі економічні вигоди від роботи системи мали розподілятися між двома державами.
- За початковим планом роботи з реалізації проекту мали завершитись в 1991 р. Проте в жовтні 1983 р. за ініціативою Угорщини темпи робіт були уповільнені, а терміни введення в дію гідроелектростанцій відсунуті. Втім, в лютому 1989 р. Угорщина просила прискорити виконання робіт, з тим щоб весь комплекс ввести в експлуатацію вже в 1994 р.
- Чехословаччина витратила на будівництво близько 2,5 млрд. дол. США, так як на початок 1989 р. будівництво комплексу гідротехнічних споруд, передбачених в Надьмароші, за виконання якого відповідала Угорщина, фактично тільки починалось, а роботи на об’єкті в Габчіково вже наближались до завершення.
- Екологічні наслідки від реалізації проекту змушували хвилюватися громадскість, під тиском якої, уряд Угорщини в травні 1989 р. призупинив роботи в Надьмароші. Чехословаччина заявила протест.
- В ході подальших переговорів Чехословаччина пропонувала внести в Договір доповнення та зміни, а Угорщина запропонувала анулювати його. і підписати нову угоду про врегулювання питань, пов’язаних із компенсацією сторонам за збитки.
- Чехословаччина запропонувала сім варіантів зміни початкового плану з тим, щоб максимально врахувати інтереси Угорщини (один з варіантів взагалі не передбачав участі Угорщини - “Варіант С”). Угорщина відмовилась від усіх варіантів і наполягала тільки на скасуванні Договору 1977 р.
- В листопаді 1991 р. Чехословаччина в односторонньому порядку приступила до реалізації проекту “Варіант С”, за яким передбачалося будівництво нової дамби, нового водосховища та інших допоміжних споруд в містечку Чуново, розташованому в 10 км від Дунакіліті вгору за течією Дунаю, на ділянці, де річка не була прикордонною і протікала тільки територією Чехословаччини.
- Реалізація “Вріанту С” стала, на думку Угорщини, безпрецедентним порушенням її територіальної цілісності та міжнародного права щодо режиму використання міжнародних річок. Зі свого боку Чехословаччина заявила, що якщо Угорщина запропонує інше рішення, яке сприятиме завершенню та введенню в дію об’єктів відповідно до Договору 1977 р., вона відмовиться від свого одностороннього плану.
- 19 травня 1992 р. Угорщина анулювала в односторонньому порядку Договір 1977 р., направивши уряду Чехословаччини вербальну ноту, а Чехословаччина, продовжуючи вважати договір чинним, 15 жовтня 1992 р. розпочала роботи по перекриттю Дунаю, а 23 жовтня розпочала будівництво дамби.
- В ході Оксамитової революції в 1992 р. Чехословаччина розділилась на дві самостійні держави: Чехію і Словаччину. Словаччина оголосила себе правонаступницею Договору 1977 р., але Угорщина цього не визнала.
- 7 квітня 1993 р. Угорщина та Словаччина підписали спеціальну угоду про передачу спору між ними до Міжнародного Суду ООН.
- Словаччина подала 3 вересня 1998 р. до Секретаріату Суду клопотання про ухвалення нового рішення у справі у зв’язку з небажанням Угорщини виконувати винесене Судом рішення. Але пізніше сторони відновили переговори та регулярно інформували Суд про їх хід.
- Справа і досі залишається в провадженні.