Львівський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при Президентові України

Кафедра державного управління

та місцевого самоврядування

Індивідуальне навчально-практичне завдання

з модуля «Теорія та історія державного управління»

Завдання № 28

Виконав

слухач гр. ДУД-11

Шеретюк В.С.

Перевірив:

Дробот І.О.

доктор наук з державного управління, професор

Львів – 2013

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………3

Теоретична складова.

1. Розподіл та регламентування управлінської праці ……....................4

2. Особливості формування державного ладу країн Західної Європи у новітній час ………..……………………………………………………………...8

Практична складова.

3. Структурно-логічна схема формування та прийняття управлінського рішення з вирішення характерної проблеми зі сфери діяльності органу виконавчої влади – управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації…………...14

Висновки……………………………………………………………………21

4. Список використаних джерел та літератури…………………..……….22

Вступ

Поділ управлінської праці за вертикаллю та горизонталлю є передумовою формування ефективної організаційної структури управління. Цей процес забезпечує чітку ієрархію, спеціалізацію управлінської праці, функціональний розподіл, що сприяє зростанню ефективності системи управління організації.

Одним з основних напрямів організації праці в установі є удосконалення розподілу праці, тобто поліпшення технологічного, функціонального і кваліфікаційного розподілу праці.

Організація праці в апараті управління грунтується на розробці комплексу регламентів, які визначають місце і роль кожного структурного підрозділу в апараті управління та кожного працівника в системі управління: порядок взаємозв'язків між ними; норми взаємовідносин усередині апарату управління; форми впливу на діяльність об'єкта управління; способи контактів з навколишнім середовищем.

Індивідуально-практичне завдання присвячене дослідженню питання держави, що ж саме є "держава", які має характеристики й ознаки. Держава визначається як організація публічної влади в суспільстві, яка характеризується наявністю своєї території, суверенітетом, видає закони, стягує податки, виступає як суб'єкт міжнародних відносин і виражає інтереси і волю всього народу чи пануючої в ньому частини населення (зокрема, певного класу), здійснює управління суспільними процесами за допомогою системи загальнообов'язкових норм (правил) поведінки і механізму їхнього впровадження у життя.

Для розуміння витоків сучасного державотворення в цій роботі буде висвітлено Особливості формування державного ладу країн Західної Європи у новітній час.

Теоретична складова.

1. Розподіл та регламентування управлінської праці.

Спеціалізація і розподіл праці значно підвищують продуктивність. Якщо не будуть враховані, визначені і скоординовані відносини між окремими працівниками й організаційними підрозділами - ефективність організації буде втрачена.

Розподіл управлінської праці - це об'єктивний процес виокремлення певних її видів у самостійні сфери діяльності різних груп управлінського персоналу.

Збільшення масштабів промислового виробництва об'єктивно привело до відокремлення окремих видів управлінської праці в самостійні сфери трудової діяльності різних груп працівників керування. Спеціалізація в сфері керування сприяла підвищенню якості роботи апарата керування великих підприємств. У теорії й практиці менеджменту виділяють кілька видів поділу управлінської праці.

Функціональний поділ праці являє собою виділення функцій, об'єктивно необхідних для ефективного керування виробництвом, виконання яких закріплюється за певними працівниками або підрозділами апарата керування.

Ієрархічний - поділ комплексів робіт з реалізації функцій і рівням ієрархії керування, закріплення їх за певними управлінськими працівниками й формування на цій основі повноважень останніх.

Технологічний - диференціація процесу керування на операції по зборі, передачі, зберіганню й перетворенню інформації, виконувані певними категоріями працівників.

Професійне керування пов'язане з розподілом управлінських працівників відповідно до їхньої професійної підготовки.

Кваліфікаційний припускає розподіл робіт з функцій керування й закріплення їх за управлінськими працівниками відповідно до кваліфікації, стажем роботи й особистих здатностей останніх.

Посадовий відбиває розподіл управлінських працівників у системі керування організацією відповідно до їх компетенції (компетенція - сукупність прав, обов'язків і відповідно управлінського працівника по реалізації якої-небудь функції керування).

Провідне місце серед різних видів поділу управлінської праці займає функціональний поділ, що багато в чому визначає поява інших.

Провідне місце серед них займає функціональний розподіл, оскільки він визначає появу інших видів. Разом вони можуть виступати базою для класифікації працівників, що займаються управлінською працею. ' Послідовність етапів розподілу праці в апараті управління повинна бути такою: • розподіл праці за функціями управління і створення раціональної структури апарату управління; • розмежування посадових обов'язків працівників в межах підрозділу. Розподіл праці передбачає його кооперацію.

Кооперація управлінської праці - це об'єднання, взаємодія групи працівників у процесі спільного виконання взаємопов'язаних трудових процесів.

В організації існують дві внутрішні форми розподілу праці: 1) горизонтальна: розподіл праці на компоненти, що становлять частини загальної діяльності; 2) вертикальна: відокремлення роботи з координування дій від самих дій. Діяльність з координування роботи інших людей і складає сутність управління.

Вертикальний розподіл управлінської праці здійснюється за такими напрямками: 3) загальне керівництво — розробкам реалізація головних, перспективних напрямків діяльності установи; 2) технологічне керівництво — розробка і впровадження прогресивних технологій : 3) економічне керівництво — стратегічне і тактичне планування, аналіз економічної діяльності організації; 4) оперативне управління — складання і доведення до робочих груп і окремих виконавців оперативних планів, розставлення виконавців за робочими місцями, їх інструктування, організація систематичного контролю; 5) управління персоналом — підбір, розставлення і розвиток трудових ресурсів організації.

Адміністративний регламент є нормативно-правовим актом, що встановлює адміністративну процедуру (адміністративні процедури).Адміністративна процедура — порядок здійснення адміністративного процесу (адміністративних процесів), що встановлений законом і (або) адміністративним регламентом. У свою чергу адміністративний процес — дія або сукупність дій (рішень) органу місцевого самоврядування, його структурних підрозділів і посадових осіб, спрямованих на здійснення їхніх повноважень, встановлених законом, іншими нормативними актами.

Як зазначалось раніше, повноваження органу місцевого самоврядування — функція органу місцевого самоврядування, що встановлена законом, іншим нормативно-правовим актом. У межах функції органу місцевого самоврядування надається певна публічна послуга.Публічна послуга — діяльність органу місцевого самоврядування, що знаходить вираження у здійсненні дій і (або) прийнятті рішень, що викликають виникнення, зміну або припинення правовідносин чи виникнення документованої інформації (документу) у зв’язку зі зверненням громадянина або організації з метою реалізації їх прав, законних інтересів або виконання покладених на них нормативно-правовими актами обов’язків.

Стандарт публічної послуги — обов’язкові для виконання правила, які встановлюють в інтересах одержувача послуги вимоги до надання послуги, що включають характеристики процесу, форму, зміст і результат надання даної послуги.

Процедура прийняття і виконання рішень, складають головний нерв діяльності органу влади, системи державного управління в цілому. Часто не так важливо, якім статусом наділений орган або посадова особа, як те, яким чином вони виконують покладені на них завдання. Отже — раціональна діяльність є основною, головною характеристикою адміністративного апарату, бюрократії у широкому розумінні. Цей висновок, зроблений Максом Вебером, який ще у 1921 році в своїй роботі „Господарство та суспільство” визначив, що чітке розділення функцій, формально встановлена та чітко зафіксована система правил, яка забезпечує однаковість управлінської діяльності та застосування загальних інструкцій до конкретних випадків, безликість адміністративної діяльності та її емоційна нейтральність і є передумовою забезпечення ефективності адміністративного апарату.

Дійсно, якщо внутрішньо організаційна система прийняття рішень не є чіткою, раціональною та зрозумілою, то орган місцевого самоврядування буде діяти неефективно. Додамо, що нераціональна й внаслідок цього заплутана процедура перетворює бюрократію на бюрократизм, що є за своїм змістом корупційним діянням. Внаслідок поганої регламентації можливим стає суб’єктивізм й упередженість при наданні адміністративних послуг та прийнятті рішень, їх організація залишалася значною мірою непрозорою та закритою для широкої громадськості. Це в свою чергу посилює недовіру до органів влади з боку громадян і разом з тим створює додаткові можливості для зловживань, корупції, хабарництва та безвідповідальності службовців. Таким чином, основним інструментом раціоналізації діяльності органів влади є адміністративна регламентація.