4. Форми і види кредиту

Форми кредиту – це зовнішні прояви кредитних відносин, що визначаються об’єктом, тобто матеріальною основою тих позичених цінностей, які передаються від кредитора до позичальника.

Основними формами кредиту є:

1. Товарна форма кредиту передбачає передачу кредитором позичальнику товарно-матеріальних цінностей у тимчасове користування. Погашення кредиту наданого в товарній формі може здійснюватися як у вигляді товарів так і у вигляді грошей.

Практичне застосування товарної форми кредиту може передбачати такі способи як:

• реалізація товарів і послуг з відстроченням платежу;

• розміщення державних позик, що погашаються у товарній формі;

• прокат речей;

• оренда нерухомого майна;

• лізинг обладнання.

2. Грошова форма кредиту передбачає, що передача вартості у тимчасове користування і її повернення кредиторові відбувається виключно через рух грошових коштів у готівковій чи безготівковій формі.

Дана форма є найбільш поширеною і використовується усіма суб’єктами кредитних відносин.

Це пов’язано із тим, що:

1. Саме гроші є загальним еквівалентом при обміні товарних цінностей;

2. Гроші є найбільш ліквідним активом та універсальним засобом платежу при здійсненні будь-яких кредитних операцій.

Види кредиту – це організаційно – економічні способи побудови кредитних відносин в залежності від того хто є їхнім суб’єктом.

Залежно від суб’єктів кредитних відносин усі види кредиту поділяються на 5 наступних:

1. Банківський кредит – це форма організації кредитних відносин одним із учасників яких виступає банк. При цьому банк може бути як позичальником так і кредитором, відповідно залучаючи кошти на вклади та надаючи їх у позику.

Банківський кредит надається як правило тільки у грошові формі.

Особливістю банківського кредиту є продуктивне використання позичальником отриманих коштів з тим, щоб отримати прибуток та сплатити належні банку проценти.

За термінами користування:

- короткострокові (до1 року);

- довгострокові (більше 3 років).

За забезпеченням:

- забезпечені заставою (майном, цінними паперами);

- гарантовані (банками, чи майном третьої особи);

- іншим забезпеченням (поручительством чи свідоцтвом страхової компанії);

- незабезпечені (бланкові – кредит, який надається без забезпечення – лише під зобов’язання повернути кредит і як правило надійним позичальникам).

За методами надання:

• у разовому порядку ( видаються на підставі документів які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позиці. Банки надають такі кредити клієнтам, поточні рахунки яких відкриті в іншому банку);

• відповідно до відкритої кредитної лінії ( надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. Тобто, з позичкового рахунку оплачуються розрахункові документи в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позики і без оформлення її документами);

• гарантійні (надається тоді, коли банк узяв на себе зобов’язання надати клієнту в разі потреби позику протягом певного періоду у визначеному розмірі).

За терміном повернення:

- строкові – кредити, які надані на визначений у договорі термін;

- до запитання – кредити, що видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у термін, визначений ним самостійно;

- пролонговані – це кредити, в яких продовжено термін погашення позики через фінансову неспроможність позичальника. Пролонгація позики оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої процентної ставки;

- прострочені – кредити, які не погашені позичальником у передбачений кредитним договором термін. Такі кредити

обліковуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну ставку.

2. Комерційний кредит – характеризує відносини між підприємством із приводу продажу товарно-матеріальних цінностей з відстрочкою платежу. При цьому підприємство постачальник товарів є кредитором, а підприємство покупець – позичальником.

Значення комерційного кредиту для економіки полягає у стимулюванні збуту, прискорення реалізації товарів та кругообороту капіталів підприємств.

Даний вид кредиту включає:

По-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари і оформляється векселем, що сплачується через комерційний банк;

По-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб’єктами діяльності і не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їхнього бажання; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

По-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Перевагами використання комерційного кредиту є:

• оперативність надання коштів у товарній формі;

• технічна простота оформлення;

• активізація механізмів мобілізації вільних товарних ресурсів;

• широкі можливості маневрування обіговими коштами;

• взаємна фінансова підтримка;

• економія обігових коштів;

• розвиток позичкового ринку.

3. Державний кредит відображає таку організацію кредитування одним із суб’єктів якого виступає держава.

Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки

Зазвичай держава у кредитних відносинах є позичальником мобілізуючи кошти для покриття бюджетного дефіциту, що здійснюється шляхом випуску цінних паперів.

Метою державного кредиту – погашення дефіциту державного бюджету.

Основною формою державного кредиту є грошова.