6. Основні алгоритми паралельної роботи (записзчитування).

Паралельні алгоритми зчитування даних дозволяють одночасно звертатися до одної і тої ж області даних без псування (спотворення) даних. Виключні алго­рит­ми зчитування даних використовуються у випадку, коли необхідна гарантія, що ніякі два процеси не будуть зчитувати дані з одної і тої ж області пам’яті одночасно. PRAM-модель також володіє паралельними і виключними алгорит­мами запису даних. Паралельні алгоритми дозволяють декільком процесам од­ночасно записувати дані в одну і ту ж область пам’яті, в той час як виключні алгоритми гарантують, що ніякі два процеси не будуть записувати дані в одну і ту ж область пам’яті одночасно.

Таблиця 1. Чотири базових алгоритми зчитування і запису даних
Опис
Виключне зчитуваннявиключний запис
Паралельне зчитуваннявиключний запис
Виключне зчитуванняпаралельний запис
Паралельне зчитування паралельний запис

7. Класифікація схем паралелізму.

Спрощена класифікація схем функціонування пара­ле­ль­них комп’ютерів має наступний вигляд: SIMD (Single-Instruction, Multiple-Data – архітектура з одним потоком команд і багатьма потоками даних), MIMD (Multiple-Instruction, Multiple-Data – з множиною потоків команд і множиною потоків даних), SPMD (Single-Program, Multiple-Data – одна програма, декілька потоків даних) та MPMD (Multiple- Program, Multiple-Data – множина програм, множина потоків даних). Схема SPMD (SIMD)дозволяє працювати декільком процесорам, причому всі вони виконують різні програми або інструкції і корис­туються власними даними

8. Проста модель розподіленого програмування.

Не дивлячись на те що модель клієнтсервер - сама поширена модель розподіленого програмування, але вона не єдина. Використовуються також агенти – раціональні компоненти ПЗ, які характеризуються самонаведенням і автономністю та можуть постійно знаходитися в стані виконання. Агенти мо­жуть як створювати запити до інших програмних компонент, так і відповідати на запити, отримані від інших програмних компонент. Агенти співпрацюють в межах групи для колективного виконання певних задач. В такій моделі не існує конкретного клієнта або сервера. Це – модель мережі з рівноправними вузлами (peer-to-peer), і при цьому у кожного компонента є що запропонувати іншому. Наприклад, агент, який визначає ціни на відновлення раритетних спортивних автомобілів, може працювати разом з іншими агентами. Один агент може спе­ціалізуватися за моторами, інший – за кузовами, а третій віддає перевагу праці дизайнера за інтер’єром. Ці агенти разом можуть оцінити вартість робіт по рес­таврації автомобіля. Агенти є розподіленими, оскільки всі вони розміщені на різних серверах в Internet. Для зв’язку вони використовують узгоджений Internet-протокол. Для одних типів розподіленого програмування краще вико­ри­стовувати модель типу клієнтсервер, а для інших – модель рівноправних агентів. Дані моделі задовольняють більшість вимог поставлених до розподіле­ного програмування.