4. Формування місії та цілей організації

Місія компанії визначає її статус, декларує принципи її функціонування, заяви, дійсні наміри її керівників. Це найбільш загальна мета підприємства, що виражає причину її існування.

Зміст місії звичайно містить у собі наступні елементи:

1. опис продуктів (послуг), пропонованих організацією;

2. визначення основних споживачів, клієнтів, користувачів;

3. цілі організації – виживання, ріст, прибутковість та ін.;

4. технологія: характеристика устаткування, технологічних процесів, інновацій в області технології;

5. філософія: базові погляди і цінності організації, внутрішня концепція, у рамках якої описуються власна думка компанії про себе, джерела її сили, фактори виживання;

6. зовнішній образ фірми, її імідж, що підкреслює економічну і соціальну відповідальність компанії перед партнерами, споживачами, суспільством в цілому.

"Місія" і "мета" дають відповідь на запитання, чого ми хочемо досягти, а завдання і план дій – в який спосіб; по-друге, місія має відкривати достатньо великий ринок, щоб бізнес мав можливості зростати і реалізувати свій потенціал.

Якщо початок стратегічного планування – вибір місії, то друге місце приділяється встановленню цілей. Вони встановлюються в рамках місії і визначають окремі конкретні напрями діяльності організації, лежать в основі прийняття будь-якого ділового рішення; служать керівництвом для формування конкретних планових показників.

Цілі повинні відповідати вимогам:

• конкретність і вимірність, цілі повинні відображати конкретні ключові аспекти виробництва і мати конкретне цифрове вираження;

• орієнтація в часі, усі цілі повинні бути розписані по рубежах;

• досяжність: цілі повинні бути реалістичними;

• сумісність цілей фірми в цілому і цілей її підрозділів.

Усю сукупність цілей організації можна розділити на чотири види чи блоки: економічні, науково-технічні, виробничо-комерційні і соціальні.

2.3. Функція організації діяльності (1 год.)

1. Зміст організаційної функції менеджменту.

2. Поняття структури управління організації та фактори, які її визначають.

3. Основні типи та принципи формування організаційних структур управління.

Рекомендована література: С.І.Михайлов «Менеджмент» - ст.136-164

1. Зміст організаційної функції менеджменту

Якщо функція планування відповідає на запитання – ЩО? (що включити в план? що почати? що необхідно передбачати тощо), то функція організації ставить питання – ХТО? і ЯК? (хто і як буде реалізовувати план дій?).

Функція організації в менеджменті – це процес створення такої структури підприємства, яка дає можливість працівникам ефективно працювати для досягнення визначеної мети.

Термін організація в менеджменті вживається в двох значеннях. Перше значення відноситься до упорядкування діяльності людей, друге – до розкриття структури підприємства.

Організація – це багатозначне поняття, що означає внутрішню упорядкованість, узгодженість взаємозалежних елементів, сукупність процесів або дій, що забезпечують досягнення цілей систем об’єднань людей, спільна діяльність яких спрямована на реалізацію встановлених програм на підставі певних правил і процедур. Отже, це поняття може означати об’єкт, властивість об’єкта та діяльність.

Формальну (офіційну) структуру становлять ділові зв'язки і відносини, що виникають між працівниками при виконанні службових функцій і мають офіційний характер.

Неформальна (неофіційна) структура виникає спонтанно, в результаті об’єднання працівників за певними позаслужбовими уподобаннями, встановленням різних неформальних статусів. Такі неформальні об’єднання створюються у всіх сферах, вони доповнюють і розвивають офіційну структуру. Іноді неформальні відносини ґрунтуються на егоїстичних прагненнях, протиставленні окремих осіб чи груп керівництву або більшості колективу, в результаті чого виникають конфліктні ситуації, панує атмосфера недовіри, антипатії тощо.

Характерними особливостями неформальних груп є здатність до самоорганізації, саморегулювання внутрішніх відносин під впливом лідерства, престижу, симпатії.

В організації менеджменту важливе значення має ієрархія.

Ієрархія – це тип структурних відносин у складних багаторівневих системах, що характеризуються впорядкованістю, організованістю взаємодії між окремими рівнями по вертикалі. Ієрархія характеризується рівнями управління і відображає підлеглість органів управління і керівників зверху до низу.

Сутність ієрархічних відносин становлять відносини між вищою службовою особою або підрозділом та підлеглими. Слід зазначити, що власне ієрархічний рівень ще не визначає ранг або статус усіх посад, чи особисте звання людей, що обіймають певні посади. Кожен з рівнів складається переважно з цілої низки посад і звань. Тому помічник або секретар вищого керівника корпорації значно нижчий за рангом чи званням порівняно з керівником нижчого рівня в лінії влади.