Макросередовище

– це головний елемент зовнішнього середовища, відображає напрями процесів, що відбуваються у суспільстві.

Фактори непрямого впливу (макросередовища):

1. Науково-технічні (технологічні) фактори є частиною основного середовища, що відображає нинішній стан науки про виробництво продукції та його обслуговування.

2. Економічні фактори є частиною основного середовища і включають оточуючі системи виробництва, розподілу і споживання валового внутрішнього продукту.

3. Політико-правовий фактор – частина основного середовища, що включає правову та урядову системи, в межах яких організація повинна функціонувати.

4. Соціально-культурний фактор – це фактор основного середовища, який включає відносини, цінності, норми (зразки), переконання (вірування), поведінку і загальні демографічні тенденції, котрі характерні для регіону.

5. Міжнародні фактори – це фактор основного середовища, важливість якого постійно зростає. Він включає розвиток за межами країн перебування різних організацій і процесів, що мають іноді визначальний вплив на організацію. До них слід відносити курс національних грошей та іноземної валюти, появу нових конкурентів тощо.

6. Природні й екологічні, які можуть сприяти виживанню одних організацій, а інших вести до банкрутства.

2.2. Планування як функція менеджменту (1 год.)

1. Суть планування як функції менеджменту та його види.

2. Стратегічне планування. Бізнес-план.

3. Формування місії та цілей організації.

Рекомендована література: С.І.Михайлов «Менеджмент» - ст.104-135

1. Суть планування як функції менеджменту та його види

Серед основних функцій управління провідна роль належить плануванню.

Починаючи будь-яку справу, потрібно думати, що саме, до якого терміну, за допомогою яких засобів можна це зробить. Тому важливою стадією управління будь-яким видом доцільної діяльності завжди є процес постановки межи і віднаходження способів її досягнення. Цю проблему і вирішує функція планування.

Планування в управлінні – це конкретизація цілей управління в системі показників господарської діяльності підприємства (фірми); розробка стратегії і тактики діяльності, яка орієнтована на досягнення цілей менеджменту.

Чому ми плануємо? Тому, що хочемо передбачити майбутнє, уникнути помилок, використовувати наявні можливості. Планування дозволяє усунути невизначеність або ж зменшити її ступінь, впливає на поведінку працівника на підприємстві.

Планування як важлива функція управління підприємством (фірмою) – об’єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період, а також засобів, способів та умов їх досягнення.

Планування є першим і найвизначнішим етапом процесу менеджменту

Види планування та їх взаємозв’язок

Види планування в залежності від часу дії (за класифікацією Р.Л. Акоффа):

• реактивне (минуле);

• інактивне (теперішнє);

• преактивне (майбутнє);

• інтерактивне (взаємодія посередніх).

В американському менеджменті виділяють два види планування:

• стратегічне;

• планування реалізації стратегії.

У країнах з розвинутою економікою:

• ринкове(маркетингове);

• ділове (планування бізнесу).

У вітчизняній практиці склалася певна система планування:

Так, з погляду обов’язковості планових завдань розрізняють директивне та індикативне планування:

1. Директивне планування – процес прийняття рішень, які мають характер обов’язків для об’єктів планування, як правило, директивні плани мають адресний характер і надмірну деталізацію.

2. Індикативне планування не носить обов’язковий для виконання характер. Основний зміст цього виду планування складає розробка і наукове обґрунтування цілей, орієнтирів, пріоритетів, пропозицій соціально-економічного розвитку країни на заданий перспективний період.