Лінійно-штабна структура управління організацією

У лінійно-штабній структурі при лінійних керівниках створюються штаби (служби), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій. Вони не мають права прийма­ти управлінські рішення, а сприяють розробці необхідних положень у межах конкретної функції управління, які забезпечать підготовку якісних рішень. Ці рішення у результаті прийматиме лінійний менеджер і передавати їх для виконання. Не слід забу­вати, що лінійно-штабна структура має тенденцію до збіль­шення штабних служб.

Дивізіональна структура керування

Ключовими фігурами в керуванні організаціями з диві­зіональною структурою стають не керівники функціональних під­систем, а керуючі виробничими відділеннями. Структурування організації за відділами відбувається, як правило, по одному з трьох критеріїв: за видами продукції, що випускається, чи на­даних послуг (продуктова спеціалізація), за орієнтацією на ті чи інші групи споживачів (споживча спеціалізація). Такий підхід забезпечує більш тісний зв’язок зі споживачами і ринком, істотно прискорюючи реакцію організації на зміни, що відбу­ваються у зовнішньому середовищі.

У дивізіональних структурах кожне відділення з виробництва продукції має функціональні особливості у таких галузях, як маркетинг, виробництво, персонал.

Р Рада директорів ізновиди дивізіональної структури

Продуктовий тип передбачає створення в структурі фірми самостійних господарських підрозділів — виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень у головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочір­німи компаніями, розташованими у своїй країні та за кордоном.

При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за всю діяль­ність компанії на внутрішньому і зовнішньому ринках розподі­ляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом і характером діяльності мо­жуть бути як виробничі відділення і центри прибутку, а можуть організовуватися у формі дочірніх компаній і бути центрами прибутку та центрами відповідальності.

Холдингова використовується в дуже великих і диверсифікованих фірмах. Відділення мають практично необмежену свобо­ду діяльності і власну назву. Але вони фінансово залежать від цент­ру, бо контрольний пакет акцій належить головній фірмі.

Різновидами структур є проектні і матричні форми орга­нізації керування.

Проектні структури формуються при розробці організа­цією проектів, що охоплюють будь-які процеси цілеспрямова­них змін у системі (наприклад, модернізацію виробництва, освоєння нових виробів, технологій, будівництво складних об’єктів). Керування проектом включає визначення його цілей, формування структури, планування й організацію виконання робіт, координацію дій виконавців.

Регіональний тип організаційної структури управління

Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління

Перевага та недоліки продуктових організаційних структур управління

Матрична організаційна структура керування

Матрична структура керування може бути охарактеризо­вана як "ґратчаста" організація, побудована на підставі принци­пу подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку, без­посередньому керівникові функціонального підрозділу, що надає персонал й інші ресурси керівнику проекту (чи цільової програми), з іншого — керівникові тимчасової групи, який на­ділений необхідними повноваженнями і несе відповідальність за терміни, якість і ресурси.

За такої організації керівник проекту взаємодіє з двома групами підлеглих, що підкоряються йому тимчасово і за обме­женим колом питань (причому зберігається їхнє підпорядку­вання безпосереднім керівникам підрозділів – відділів, служб).