Тема 2. Функції менеджменту

2.1. Поняття і сутність функцій менеджменту (1 год.)

1. Поняття, класифікація функцій менеджменту.

2. Загальні та специфічні функції менеджменту.

3. Зовнішнє та внутрішнє середовище менеджменту.

4. Мікросередовище та макросередовище менеджменту.

Рекомендована література: С.І.Михайлов «Менеджмент» - ст.24-35

1. Поняття та класифікація функцій менеджменту

Функція (від лат. function) – обов’язок, коло діяльності, призначення, роль.

Функції менеджменту – це види управлінської діяльності, що дозволяють впливати на об’єкт керування для досягнення поставлених цілей.

Функції менеджменту впер­ше класифікував французький учений Анрі Файоль. Розглядаючи підприємство як складний функціональний організм, А.Файоль розділив його на частини, виділивши конкретні види діяльності, типові для всіх підприємств:

• технічні (виробництво, переробка, обробка),

• комерційні (купівля, продаж, обмін),

• фінансові (залучення коштів, розпорядження ними),

• страхові (страхування і охорона майна, осіб),

• облікові (бухгалтерський облік, калькуляція, статистика),

• адміністративні (передбачення, організація, розпорядництво, координація і контроль).

Функції менеджменту в залежності від задач дослідження поділяють за наступними ознаками:

1. змістом процесу управління;

2. приналежності до сфер виробничо-господарської діяльності;

3. змістом виконуваних робіт і операцій всередині функції управління (загальне керівництво, спеціалізована діяльність, технічне обслуговування);

4. приналежності до різних видів управлінської праці (виробничої, економічної, технологічної, організаційної тощо).

2. Загальні та специфічні функції менеджменту

Функцій менеджменту розрізняють загальні та специфічні.

Загальні (універсальні) функції – придатні для різних процесів управління, тому що виражають сутність управління (є життєво важливими для організації):

1. Планування – головна функція менеджменту, це стадія процесу керування, на якій визначається мета діяльності і необхідні для цього засоби дії. Плануванням прокладається курс, яким організація буде йти, щоб досягти мети.

2. Організація – за її допомогою втілюються плани в життя. Вона припускає формування структури організації, чи визначення того, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання і також забезпечення всім необхідним для нормальної роботи – персоналом, устаткуванням, завданнями, коштами й ін.

3. Регулювання – це вид управлінської праці, ціллю якої є подолання протиріччя між організацією і дезорганізацією, порядком і факторами, які порушують цей порядок.

4. Координація – процес, спрямований на забезпечення пропорційного і гармонійного розвитку різних сторін (технічної, виробничої, фінансової та ін.) об’єкта за оптимальних для даних умов трудових, грошових і матеріальних витрат.

5. Мотивація – це процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності для задоволення своїх потреб і досягнення цілей організації.

6. Контроль – це управлінська діяльність, що полягає в перевірці і зіставленні фактичних результатів із заданими. Ця функція здійснюється через спостереження, перевірку всіх сторін діяльності, облік і аналіз.

Специфічні (конкретні, спеціальні) функції передають зміст управління:

1. Загальне лінійне керівництво – визначення головного напряму розвитку підприємства (підрозділу), здійснення організації, координації і контролю діяльності апарату управління, визначення структури управління тощо. Цю функцію виконують керівники підприємств і установ (їх заступники), начальники структурних підрозділів, бригадири, майстри та ін.

2. Технічна підготовка виробництва передбачає контроль за технічним станом та експлуатацією техніки, здійснення ремонтів і технічного обслуговування, організацію ефективної роботи машинно-тракторного й автомобільного парку. Відповідає за все інженерна служба.

3. Технологічна підготовка виробництва – розробка й удосконалювання технології виробництва, матеріально-технічне забезпечення виконання технологічних процесів, контроль за дотриманням вимог до технологічних процесів та ін. Цю функцію виконують технологи та ін.

4. Економічна підготовка виробництва – проведення аналізу господарської діяльності, виявлення шляхів і резервів підвищення ефективності виробництва, планування економічного і соціального розвитку господарства, здійснення бухгалтерського обліку. Виконує зазначену функцію фінансово-економічна служба підприємства.

5. Маркетингова діяльність – це вивчення ринку, планування маркетингових заходів, розробка й удосконалювання товарів, визначення цінової політики, організація постачання і збуту, розробка реклами тощо. Вирішує усі ці питання маркетингова служба підприємства.

6. Охорона праці і техніка безпеки – планування заходів, навчання й інструктаж виконавців, забезпечення дотримання вимог безпеки при експлуатації техніки, установка устаткування і проведення заходів щодо поліпшення умов праці. Ці питання вирішують всі керівники та фахівці, у великих підприємствах – інженер з охорони праці і техніки безпеки.

7. Керування кадрами – планування потреби у кадрах, добір та розставлення кадрів, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів, атестація, їх просування по службі тощо. Здійснюють управління кадрами лінійні керівники, а також відділ кадрів (інспектор з кадрів) підприємств.

8. Оперативне управління пов'язане з оперативним плануванням, обліком і регулюванням ходу виробництва. Функцію оперативного управління виконують диспетчерська служба підприємства, а також усі керівники і фахівці.

9. Управління матеріально-технічним забезпеченням і збутом передбачає складання заявок на матеріали і вироби, розміщення замовлень на вироби, контроль за виконанням заявок, складання лімітно-забірних карт, проведення децентралізованої заготівлі і забезпечення постачання за оперативними заявками, контроль за надходженням матеріалів, організація складського господарства, розробка графіків реалізації продукції, здійснення взаємозв’язків з постачальницькими, заготівельними і торговельними організаціями.

10. Управління фінансовими ресурсами і обліком здійснюють керівники підприємства, бухгалтери, обліковці, табельники, касири. Основними видами їх діяльності є: своєчасний облік матеріальних цінностей, виходу продукції і виробничих витрат; здійснення режиму економії; складання фінансового плану і розрахунок потреби в коштах; ведення статистичної звітності; управління основними фондами і оборотним капіталом; аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності і ліквідності; контроль за правильним витрачанням фінансових коштів і виробничих ресурсів, дебіторською і кредиторською заборгованістю; проведення оптимальної дивідендної політики; підготовка пропозицій по підвищенню фінансової стійкості підприємства.

Через взаємодію, єдність, якісне і своєчасне виконання усіх функцій забезпечується високий рівень організації управління.