192. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Розглядаючи систему законодавства, що регулює зов­нішньоекономічну діяльність і становить її правову основу, слід зауважити, що вона об'єднує закони та інші нормативно-правові акти, які безпосередньо розглядають питання щодо регулювання у цій сфері, а також ті юридичні акти, які регулюють відносини в інших сферах, але містять і правові норми, що стосуються зовні­шньоекономічної діяльності. Наприклад, спеціальним законом, який заклав основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність». Питанням міжна­родних відносин присвячені також закони «Про операції з да­вальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 р., «Про регулювання товарообмінних (бар терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. та ряд інших. До законів, які стосуються, крімзовнішньоекономічної діяльності, інших сфер, можна віднести Митний кодекс України від 11 липня 2002 p., Закони України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 p., «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квіт­ня 1999 р., «Про Міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лю­того 1994 р. та ін.

Відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної ді­яльності між її суб'єктами, регулюються не лише законодав­чими актами України, а й іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Насамперед, це постанови Кабінету Мініс­трів України, зокрема «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» від 14 квітня 1999 р. У ряді випадків Кабінет Міні­стрів України приймає окремі постанови спільно з іншими державними органами. Як приклад наведемо такі постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України: від 26 грудня 1995 р. «Про заходи щодо забезпечення контро­лю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контро­лю» та від 12 грудня 1998 р. «Про посилення контролю за про­веденням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньо­економічними операціями».

Ряд нормативно-правових актів у сфері зовнішньоекономічної діяльності затверджується відповідними указами Президента України. До таких можна віднести, наприклад, Положення про державний експортний контроль в Україні, яке було затверджене Указом Президента України від 13 лютого 1998 р., та «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» — 7 листопада 1994 р. та ін.

Окремі нормативно-правові акти приймаються іншими дер­жавними органами, приміром Положення про форму зовніш­ньоекономічних договорів (контрактів) затверджене наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 p., а положення «Про порядок реєстрації та об­лік зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» — наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 20 червня 2000 р.

193. Укладення зовнішньоекономічних контрактів у відповідності до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Велике значення у Законі надається питанням, пов'язаним з укладанням договорів (контрактів) суб'єктами зовнішньоекономіч­ної діяльності. Насамперед він містить положення про те, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (конт­ракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів Украї­ни з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовні­шньоекономічної діяльності, складаючи текст зовнішньоекономіч­ного договору (контракту), мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організа­цій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єк­том зовнішньоекономічної діяльності або його представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним дого­вором України чи законом. Повноваження представника на укла­дення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випли­вати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зед суб’єктом зед України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта зед.

194. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року (загальна характеристика)

Основним нормативним актом, що регулює зовнішню економічну діяльність, як уже зазначалося, є Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Украї­ні є:

фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

юридичні особи, котрі зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України утому числі юридичні особи, майно та (або! капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які мають постійне місце­знаходження на території України;

спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, котрі зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;інші суб 'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління

До видів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать: 1)експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили,2)надання суб'єктами овнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності,3)наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів ; міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами , 4)кредитні та розрахункові операції ,створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України та на території України. 5)спільна підприємницька діяльність 6)підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, "ноу-хау", торговельних 7)товарообмінні (бартерні) операції ,орендні, в тому числі лізингові, 8)інші види зовнішньоекономічної діяль ності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-яхі її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономі­чну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених Законом, , є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав. Іноземні суб’єкти , мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), як зазначено у ст. 6 Закону, мають бути здатними до укладання договору (контракту).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.