Термінологічний словник

Депутат — виборний член представницького державного органу. В Україні — повноважний представник волі виборців у радах народних депутатів.

Депутатський запит — це вимога депутата, поставлена на сесії до органів та посадових осіб, дати офіційне роз’яснення з питань, що мають суспільне значення і належать до відання Ради.

Депутатська недоторканність — одна з гарантій депутатської діяльності. Відповідно до ст. 80 Конституції України депутатська недоторканність означає, що народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

Державні органи — система органів держави, що наділені державно-владними повноваженнями і покликані здійснювати від імені держави управлінські функції.

Гарантії депутатської діяльності — засоби й способи, що забезпечують сприятливі умови для виконання депутатами своїх повноважень.

Законодавчий процес — юридично регламентований порядок законодавчої діяльності Верховної Ради України.

Імпічмент — спеціальна процедура усунення з посади вищих посадових осіб держави.

Парламент — виборний законодавчий орган у ряді зарубіжних країн. Таким представницьким вищим органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України.

Президент — (від лат. praesidens — той, хто сидить спереду). У країнах з республіканською формою правління — глава держави. В Україні Президент України є главою держави і виступає від її імені, обирається громадянами України строком на п’ять років.

Уряд — найвищий орган виконавчої влади, який здійснює безпосереднє управління країною. В Україні таким вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Правосуддя — в Україні діяльність спеціальних державних органів — судів, яка здійснюється ними в судових засіданнях у формі конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства.

Тема 6. Територіальний устрій України

Під час вивчення цієї теми слід з’ясувати поняття та основні засади адміністративно-територіального устрою нашої держави, види адміністративно-територіальних одиниць, порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою країни.

Для належної організації держави й управління її територією важливе значення має форма державного устрою країни. Слід розрізняти поняття «державний устрій» і «територіальний устрій».

Під державним устроєм розуміється політико-територіальна організація держави, характер взаємовідносин держави в цілому та її складових.

Відповідно до ст. 2 Конституції Україна за формою державного устрою є унітарною державою. Це означає, що Україна — єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Особливість державного устрою України в тому, що до її складу як невід’ємна складова входить адміністративна автономія — Автономна Республіка Крим.

Важливим елементом державної організації є адміністративно-територіальний устрій держави (розд. ІХ Конституції України).

Адміністративно-територіальний устрій України — це обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на адміністративно-територіальні одиниці.

Конституцією України визначено такі основні засади територіального устрою нашої держави:

• єдність та цілісність державної території;

• поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, що означає розподіл компетенції між вищими органами державної влади та органами місцевого самовряду- вання;

• збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, культурних та інших особливостей.

Слід зазначити, що адміністративно-територіальний устрій відіграє важливу роль у державі:

1. з урахуванням його особливостей побудована система державних органів і місцевого самоврядування;

2. він сприяє ефективному управлінню економікою і соціально-культурним будівництвом на певній території та забезпеченню збалансованості соціально-економічного розвитку об­ластей;

3. дає змогу враховувати побажання населення в розв’язанні питань територіального поділу та здійснення управління на місцях.

У ст. 133 Конституції України визначено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, 24 області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Розгляд питань, пов’язаних з адміністративно-територіальним устроєм в Україні, віднесено до компетенції Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування і визначається Конституцією України та Законом України «Про адміністративно-територіальний устрій України».