44. Розвиток гостинності у середньовічній Європі.

Торгівля зі Сходом, розвиток ремесел призвели до зростання середньовічних європейських міст. Ще у дев’ятому столітті починають реанімуватися римські міста, зруйновані у свій час варварськими завойовниками. Неаполь і Генуя, Флоренція і Мілан - ці та інші міста, розташовані на італійському півострові, міста в басейнах річок Рейн і Дунай, міста Франції і Англії притягують більші маси народу, змінюючи напрямок міграційних потоків на території Європи.

Життя середньовічних міст регламентувалося міською владою. Для іноземців в містах стали відкривати спеціальні готелі. Утримувачі цих готелів зобов’язані були здійснювати нагляд за відвідувачами. Взагалі ставлення до іноземних гостей у той час було не найкращим. Збереглися історичні свідчення того, що, наприклад, іноземці, що приїхали в Лондон в першій половині п’ятнадцятого століття, були надзвичайно обмежені у правах. Крім того, обмежувались переміщення по країні іноземних купців, терміни їх торгівлі.

Разом з тим, поява великої кількості купців, паломників, мандрівників на дорогах середньовічної Європи сприяло подальшому розвиткові культури гостинності. Паломники перебували під особливим покровительством церкви і влади. В восьмому столітті, задовго до хрестових походів, Карл Великий заснував будинки для відпочинку пілігримів. Саме тут бідні мандрівники і пілігрими могли отримати безплатний кусок хліба і влаштуватися на нічліг. При монастирях і рицарських орденах стали відкривати спеціальні заклади, госпіції, де не лише приймали, але і лікували пілігримів.

Процес секуляризації фактично призвів до руйнування створеної у Європі системи гостинності на базі монастирів. Коли в 1538 р. Генріх восьмий спробував заборонити монастирі, він, не прагнучи цього зробити, фактично загальмував розвиток готельної справи, що посилило потребу у розвитку системи розміщення в містах.

Стали з’являтися постоялі подвір’я і таверни, які приймали мандрівників, надаючи їм скромні умови для проживання. В такому постоялому подвір’ї мандрівники влаштовувалися на нічліг на матрацах на підлозі, харчуватися їм доводилося принесеними з собою харчами чи купувати її у господаря. Частіше всього це був хліб і мясо, риба чи курча. Головними напоями були вода і вино. Постоялі подвір’я не відрізнялися чистотою, бо у ті часи мало що знали про гігієну. Проте вони зажили слави притонів за п’янство і грабежі.

Через те що постоялі подвір’я давали їх власникам непоганий прибуток, вони були зацікавлені у привабленні у свої заклади відвідувачів, тому і умови обслуговування там постійно покращувалися. Письменник Джефрі Чосер у своїх "Кентерберійських оповіданнях" розповідає про традиції, що склалися у чотирнадцятому столітті у знаменитій лондонській таверну Табарад. Паломники, що спрямовувалися в Кентербері, до святих мощів Томаса Бекета, нагороджувалися господарем таверни Гаррі Бейлі безкоштовним обідом за найкраще оповідання про свою подорож.

Поступово утримання готелів в містах, що відроджувалися, на півдні Європи стає солідним квітнучим бізнесом, створювані спілки власників готелів започатковують загальні правила для себе і своїх гостей.

Одним з наслідків знайомства з східними товарами і продуктами стало поширення в Європі такого напою як кава. Вперше у Венеції в шістнадцятому столітті з’явились заклади, де можна було випити чашку кави. Власне слово, що позначає цей ароматний напій, з’явилось у французькій мові в 1575 р. і спочатку звучало як кахуін, змінене від арабського гафва.

Лише за Климента восьмого кава отримала статус християнського напою. Говорять, що Папа, спробувавши його, зазначив, що сатанинський напій настільки добрий, щоб залишати його язичникам.

В 1652 р. на вулиці Сен Майкл Аллей в Лондоні відкрили першу англійську кав’ярню. Пізніше їх кількість стрімко зростало. В одній лише Венеції їх нараховувалось кілька десятків, включаючи знамените Кафе Флоріан на площі Сан Марко, що діє і сьогодні.

Європейці придумали багато способів приготування цього напою. Так, у Відні каву підсолоджували медом і розбавляли молоком. У той час кав’ярні викликали бурні суперечки у суспільстві, одні бачили в них засіб від всезагального п’янства, інші - цетнри поширення усіх смертних гріхів. Пізніше такі напої як кава і чай стали звичними для європейців.

45. Розвиток готельного і ресторанного бізнесу в першій половині ХХ століття.

46. Розвиток туризму в Європі XVII-XVIII століть. Перші туристські організації.

В сімнадцятому - вісімнадцятому столітті вже існували певні як місцеві, так міжнародні маршрути, за якими курсували значні маси людей. Важко припустити, що всі вони керувались лише прагненням наживи і не відвідували курортів чи не знайомились з історичними пам’ятками тих держав, де вони вели торгівлю.

Для крупномасштабної міжконтинентальної торгівлі були потрібні готелі і постоялі подвір’я, де купці могли б жити у безпеці під час переїздів чи ярмарків, котрі були незвично популярними в Європі у той час. Саме тому торгівля сприяла становленню туризму, розвиваючи готельне господарство. Цілі квартали, які виділяли в східних містах для іноземних купців, послужили праобразом Німецьких подвір’їв у Європі.

Більш докладного аналізу вимагає проблема, пов’язана з Ярмарками. Вони були не лише місцем торгівлі, але й місцем народних розваг. На італійських ярмарках, таких як у Прато (передмістя Флоренції) чи в Карпантро, в переддень приходили музиканти, які на наступний день поблизу всіх міських воріт зустрічали людей, що йшли на ярмарок, звуками бравурної музики. Беззупинно дзвонили церковні дзвони. Ввечері влаштовували феєрверки і ілюмінацію, нічні факельну ходу. На площах свою майстерність демонстрували канатоходці, жонглери, фокусники, бродячі музиканти і співаки. Усі постоялі двори були битком набиті відвідувачами.

На сен-жерменському ярмарку у Франції почали влаштовувати театралізовані вистави уже на початку шістнадцятого століття. Саме звідси поширився такий театральний жарн як водевіль. Італійська комедія розквітла саме на ярмарках.

Найрізноманітніші костюмовані проходи паради можна було зустріти і на вулицях міст. Вони були звичним явищем і в Німеччині, і у Франції, і в Голандії. Ярмарки завжди відвідували короновані особи, що вражали величчю і красою свого вбрання. Це було частиною загальнонародного видовища.

У період Нового часу триває розвиток лікувального туризму. Тоді і виникла новинка - морські курорти. Після того як була доведена користь і розрекламована польза морської води для здоров’я англійським лікарем Річардом Расселом у середині вісімнадцятого століття, аристократія Європи починає освоювати південне узбережжя Англії, Лазуровий берег Франції, реанімуються і деякі курортні місцевості вздовж узбережжя Апенінського півострова.

Але бум, пов’язаний з морськими курортами, виникає всюди і мода на їх відвідання переважно з’являється тоді, коли ці місця для лікування вже відвідали короновані особи. Так було у Великобританії, коли після перебування принца Вельського у Брайтоні з’явилися десятки курортних містечок поблизу нього. Коли Наполеон третій пройшов курс лікування в Біаріці, це місце на десятиліття перетворилося на туристську мекку. У Росії модними курортами стала Ялта і весь Крим після того, як Лівадія стала літньою резиденцією царської родини.

Поступово більшою популярністю для відпочинку і для підняття освітнього цензу, зокрема вивчення французької мови, стає користуватися Швейцарія. Цьому сприяла і Велика французька революція (1789 р.). Ті ж туристи, які хотіли здійснити культурно-пізнавальну подорож, традиційно вирушали в Італію.

В сімнадцятому - вісімнадцятому століттях масштаб подорожей збільшується. Звичайними стають кругосвітні подорожі. Сотні суден щорічно долають акваторії Тихого, Атлантичного і Індійського океанів.

47. Система керування персоналом туристичної організації.

48. Спортивний напрям роботи туристської організації. Його характеристика.

49. Спортивно-оздоровчий туризм як суспільне явище. Класифікація видів активного туризму.

50. Стан і передумови розвитку міжнародного туризму в першій половині ХХ століття.

51. Сучасні тенденції розвитку готельної індустрії.

До тенденцій розвитку підприємств готельної індустрії, що отримали розвиток в останні десятиліття, варто віднести:

1. Поглиблення спеціалізації готельних і ресторанних закладів.

2. Утворення міжнародних готельних і ресторанних ланцюгів.

3. Розвиток мережі малих підприємств.

4. Впровадження в індустрію гостинності комп’ютерних технологій.

Останнім часом поряд із традиційними повносервісними готелями і ресторанами усе більше стали з’являтися спеціалізовані підприємства зі скороченим набором пропонованих послуг. Спеціалізація підприємств буває найрізноманітнішою. Готелі можуть орієнтуватися на обслуговування представників визначеного сегмента туристського ринку: наприклад, на клієнтів, що присвячують свою відпустку грі в гольф, катанню на лижах, кінним турам, на туристів, що виїжджають на конгреси, виставки, ярмарки і т.п.

Поглиблення спеціалізації підприємств гостинності взаємозалежне з такою найважливішою тенденцією, як утворення міжнародних ланцюгів, що відіграють величезну роль у розробці і просуванні високих стандартів обслуговування. Більшість з того, що зараз вважається „стандартом у виробництві”, отримало початок в готельних ланцюгах.

Готельний ланцюг передбачає об’єднання декількох готельних підприємств у колективний бізнес, здійснюваний під єдиним управлінням, у рамках загальної концепції просування продукту і під єдиною торговою маркою. Готелі в ланцюзі можуть бути об’єднані в результаті будівництва і покупки підприємств готельною компанією; договором з відомою готельною компанією-франчайзером завдяки договору франчайзингу; підписанням контракту на управління. У зв’язку з цим у складі ланцюга, крім повноправних членів, у більшості випадків є асоційовані члени, що приймають участь у бізнесі на основі договору франчайзингу. У цих випадках ланцюг не несе відповідальності за втрати по франчайзингових операціях і не має прав на доходи, за винятком належної їй суми виплат за договором франчайзингу.

В міру розвитку готельні ланцюги перетерпіли значні зміни, що виражаються в розходженнях розмірів ланцюгів і складності їхніх структур. Крім того, відбувається змішування форм, типів, методів використання власності і функціонування, що приводить до появи подальших різновидів ланцюгів.

Міжнародна готельна асоціація (МГА) поділяє готельні ланцюги на три категорії: - корпоративні ланцюги – готельні корпорації, що володіють численними підприємствами; - ланцюги незалежних підприємств, що поєднуються для використання загальної системи бронювання, концепції маркетингу, реклами й інших дорогих заходів для окремих підприємств; - ланцюги, що надають управлінські послуги [46; 70].

Існує багато точок зору на те, що послужило причиною успіху ланцюгів. Однак безперечними причинами є: якість продукту, ідентичність послуг на різних підприємствах, а також доступність цін.

Кожен тип готелю, що входить у готельний ланцюг, має відому марку Перевагою тих компаній, що дотримуються своїх фірмових найменувань, є те, що споживачі, що користаються послугами одного готельного ланцюга, досить чітко представляють якість обслуговування і розміщення на підприємстві, що належить саме цьому ланцюгу, незалежно від його місця розташування. Це дозволяє готельним ланцюгам задовго до відкриття нового готелю проводити їх рекламу і бронювання, будучи упевненим, що постійні клієнти віддадуть перевагу новому готелю відомої марки випадковому вибору. Практика показує, що готельний ланцюг ще задовго до відкриття готелю починає проводити бронювання місць. З цього ж часу назва готелю і всього її реквізитів включаються в національний перелік готелів, а також у всілякі спеціальні довідники.

Готельні ланцюги володіють перевагами, основними серед яких є:

1. Можливість придбання великих партій товарів і послуг за гуртовими цінами. У силу того, що власник ланцюга керує декількома об’єктами, він може робити крупногуртові закупівлі і пропонувати іншим підприємствам – членам ланцюга устаткування для номерів, білизну, миючі засоби, предмети санітарно-гігієнічного призначення тощо за низькими цінами.

2. Економія витрат на підготовку персоналу. Як правило, ланцюг здійснює централізовану підготовку кадрів, що значно скорочує витрати кожного члена ланцюга окремо. Крім того, участь у ланцюзі робить доступними для його членів послуги високооплачуваних фахівців-експертів у визначених областях, оплата вартості яких кожному готелю окремо було б проблематично.

3. Ефективне просування готельних послуг на ринок і економія на рекламних заходах. Проведення організованої рекламної кампанії завжди вимагає значних витрат, що дуже відчутно для бюджету окремих незалежних готелів. Готельні ланцюги дозволяють своїм членам розподіляти між собою витрати на рекламу і просування, так що усі можуть скористатися результатами рекламної кампанії. Крім того, рекламну функцію виконує торгова марка ланцюга.

4. Використання централізованої системи бронювання, що дозволяє підвищити завантаження номерного фонду всіх підприємств — членів ланцюга.

5. Використання централізованої системи бухгалтерського обліку, проведення загальних маркетингових досліджень, будівництво, здійснення операцій з нерухомістю. Переваги полягають в тому, що фахівці, зайняті в цьому, можуть обслуговувати всі готелі, що входять у ланцюг, що істотно скорочує відповідні витрати кожного члена ланцюга окремо.

6. Інвестування. Групі готелів, що здійснюють колективний бізнес, легше обґрунтувати одержання інвестицій, мобілізувати капітал і направити його на розширення і підвищення ефективності своєї діяльності.

Питаннями координації функціонування готельних ланцюгів і асоціацій незалежних готелів і ресторанів у Європі займається Комітет готельної і ресторанної індустрії Європейського співтовариства (англ. Committee of the Hotel and Restaurant Industry in the European Community).

Малі готелі – це в основному незалежні готелі, які знаходяться у вільному володінні, розпорядженні і користуванні власника. Наявність договірних зобов’язань з іншими компаніями в питаннях управління чи використання чужого знака обслуговування не спричиняє зміни статусу підприємства як незалежного стосовно інших суб’єктів ринкових відносин.

За останні десятиліття інформаційні технології стади домінуючими в готельній індустрії. За допомогою інформаційних технологій вирішуються управлінські задачі, до числа яких відносяться:

- одержання достовірної управлінської інформації про роботу всього готельного комплексу в цілому і його кожнім підрозділі окремо;

- оптимізація бізнесів-процесів;

- зниження паперового документообігу;

- підвищення ефективності контролю за діяльністю готельних служб і персоналу;

- оптимізація операційних витрат;

- виконання статистичних і аналітичних функцій.

В даний час існує велика кількість прогресивних професійних розробок, на яких можуть зупиняти свій вибір підприємства гостинності щодо автоматизованих систем управління. Для автоматизації функцій прийому і розміщення гостей застосовується система „Fidelio Front Office” – FFO [26; 122]. До переваг FFO слід віднести легкість в експлуатації, зручність інтерфейсу; високий рівень безпеки, суворе розмежування доступу користувачів; гнучкість настроювання: FFO може успішно використовуватися як у готелях, що належать міжнародним ланцюгам з власними стандартами роботи, так і в незалежних готелях і пансіонатах із різною технологією роботи.

У діяльності готельних підприємств величезне значення має використання можливостей міжнародних комп’ютерних систем бронювання турпослуг – так званих GDS (Global Distribution Systems).

В даний час у світі існує чотири міжнародних системи резервування, що відносяться до GDS. Це „Amadeus”, „Galileo”, „Sabre” і „Worldspan”. Незважаючи на різні регіони поширення, технічні платформи і інтерфейси, усі ці системи вирішують одне завдання – забезпечують споживача необхідною інформацією щодо турпродукту і являють собою зручний механізм замовлення.

52. Типове положення про територіальний туристський клуб, основні завдання його діяльності, права та обов'язки членів.

53. Типологія рекреаційних регіонів світу за методикою Всесвітньої туристичної організації.

54. Туристичні і туристично-рекреаційні ресурси, їх основні властивості.

55. Туристично-рекреаційний потенціал ресурсів природно-заповідного фонду України.

56. Туристсько-країнознавча характеристика країн Північної Америки.

57. Туристсько-країнознавча характеристика країн Східної Європи.

Туристські потоки в Центральну і Східну Європу складають 22% загальної кількості європейських прибуттів, а надходження всього 2-3% через низькі ціни на туристський продукт і порівняно низьку якість інфраструктури. Середній дохід від одного іноземного туриста в країнах цього регіону складає менше 100 дол., тоді як у країнах Північної Європи наближається до 1000 дол.

Довший час країни Центральної і Східної Європи були замкнуті на туристичні потоки з країн так званого соціалістичного табору. Ця замкнутість негативним чином позначилася на обсягах туристичних потоків, на їх географії, на розвитку інфраструктури. Перехід на початку 90-х років Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії, Болгарії і Чехії до ринкових механізмів господарювання вимагав не лише структурних змін у їх туристичній галузі, але й змін всієї політики щодо міжнародного туризму. В аналогічній ситуації опинились правда дещо пізніше європейські країни СНД.

За останні роки найбільш вражаючих успіхів у розвитку туризму досягла Польща. Ще у 1985 і 1990 роках ця країна за кількістю обслужених туристів займала 17 і 19 місце у Європі. У 1996 році Польща уже займала 6 місце, прийнявши 19,4 мільйона туристів. За обсягом доходів від туризму Польща перемістилася з 28 місця у 1985 році на 8 місце у 1996 році, отримвши 8,4 мільярда доларів США.

58. Турфірма як об’єкт управління. Аналіз внутрішнього середовища турфірми.

59. Фактори небезпеки виникнення екстремальних ситуацій у туристському поході.

60. Фактори розвитку міжнародного туризму: демографічні, політичні, економічні і соціальні.

61. Цілі та завдання туристського походу. Принципи комплектування туристської групи.

62. Бізнес-планування в туристичній фірмі

63. Матеріально-технічна база рекреаційної галузі.

64. Культурно-історичні та соціально-економічні рекреаційні ресурси.

65. Проблеми дотримання екологічного законодавства України у діяльності турорганізацій.

66. Організаційні структури установ туристського профілю.

67. Основні складові процесу обслуговування туристів службою прийому та розміщення готелю.

68. Автомобільні перевезення у туристському продукті.

69. Поняття державної політики в галузі туризму. Динамічний і статичний вплив держави на розвиток туризму.

70. Річкові подорожі і туризм. Річкові круїзи. Популярні річкові круїзи у світі.

Круїз - це туристична поїздка по ріці чи морю із заходом у порти на борту спеціального судна. Сьогодні десятки круїних компаній експлуатують сотні пасажирських суден місткістю від 70 до більше тисячі пасажирів і пропонують захоплюючі подорожі практично у будь-який куточок світу.

Круїз є видом морського туру, до базової вартості якого включене комплексне обслуговування на борту корабля. Зокрема, проїзд, проживання у каюті (у залежності від обраного класу), триразове харчування, розваги і, як правило, ціла низка спеціальних заходів на борту корабля (фестивалі, концерти, конкурси).

По цілому світу діють десятки спеціалізованих круїних компаній, що експлуатують від 1-2 до 15-20 пасажирських суден. Більша частина операторів круїзів об’єднана у професійну міжнародну асоціацію - Cruise Line International Association. Багато туристичних агентств, особливо ті, що спеціалізуються на відпочинку і круїзах, також є членами цієї організації.

У вартість круїзу зазвичай не включають: спеціальні заходи (події) чи види спорту у тих портах, куди заходять судна, наприклад плавання з аквалангом чи трубкою, екскурсійне обслуговування на березі в портах, алкогольні та інші напої, додаткові блюда на замовлення, не включені у меню, масаж і користування сауною, додаткові послуги, такі як прання, медичне обслуговування, телефонні дзвінки на беріг, чайові обслуговуючому персоналу, портові та державні збори і податки в іноземних портах.

У якості додаткового сервісу пасажирам круїзні компанії можуть організовувати чи продавати на борту судна квитки на різні екскурсії та інші розважальні заходи на березі. Участь у таких заходах, як правило, вимагає додаткової оплати, аналогічно участі у додаткових екскурсіях під час сухопутного туру.

Потрібно також мати на увазі, що у той час як круїзна компанія несе повну відповідальність за безпеку і матеріальний стан пасажирів на борту судна, вона не несе відповідальності за можливі випадки на березі, у ході екскурсій і заходів, що проводяться місцевими незалежними підрядниками - туристичними, транспортними та іншими компаніями у портах, куди заходить круїзне судно. У випадку участі в заходах на березі, пасажири також зобов’язані повернутися назад до заздалегідь оголошеного часу.

Багато круїзних компаній часто укладають угоди з авіакомпаніями для забезпечення перельоту туристів у порт відправки в межах всеохоплюючого пакету повітря/море. Зазвичай за рахунок масового бронювання авіаквитків, вартість перельоту для авіатуристів в рамках такого комплексного пакету може бути значно дешевшою, хоча вона і не входить у вартість самого круїзу.

У випадку відправки судна з великих міст, де практично завжди є проблеми з паркуванням автомобілів, багато компаній, в межах аналогічних договорів з операторами стоянок, також можуть пропонувати пасажирам місця для паркування автомобілів на час круїзу безпосередньо на морських терміналах за зниженими цінами. Наприклад можливі ціни на паркування у США: на пасажирському терміналі у Нью-Йорку (Гудзон, західна частина Манхеттена) - 15,5 долара США в день (при середній по місту 20-25), в Маямі - 7, в Форт-Лодердейлі - 6, в Лос-Анжелесі - 5,5.

Річковий туризм сьогодні є ідеальним засобом познайомитися зі старою Європою. Даний туристський продукт має певні труднощі у завоюванні широкого ринку. Але не дивлячись на це, він дуже добре просувається на європейському туристському ринку і попит на нього постійно зростає. Основними споживачами річкових круїзів є люди похилого віку, що віддають перевагу комфорту, повному пансіону, постійній близькості берегів, а також цікавим екскурсіям по пам’ятних місцях. Головну частину клієнтів річкових круїзів складають американці, французи, німці, швейцарці, голландці.

Річкові круїзи є різноманітними за тривалістю маршрутів і тематиці. Як правило, пропонують круїзи тривалістю від 7 до 15 днів. Вони бувають пізнавальними, спортивними, гастрономічними, по місцях виноробства та інші.

Продаж річкового круїзу відбувається напряму, коли фірми судновласники чи фірми-орендатори реалізують їх через власне представництво, чи продають через мережу спеціалізованих агентств, у тому числі через фірми, що організовують тури і автобусні поїздки.

Головними водними артеріями, на яких організовують круїзи у Європі, є Дунай, Рейн, Сена, Рона, Ельба, канал Майн-Дунай, по якому можна проплисти через Франкфурт-на-Майні до Відня.

На річковому транспорті існує дві головні форми організації флоту: лінійна і рейсова. Лінійна форма - регулярні перевезення пасажирів на певних ділянках, рейсова - це така форма, за якої флот не закріпляє за собою певні ділянки, він не має постійних пунктів відправки і призначення. Це буває переважно на малих річках чи там, де судна встигають зробити по одному рейсу на навігацію.

У залежності від форми сполучення лінії поділяють на:

транзитні - довжиною більше 400 км, працюючий на них флот приписаний до пароплавства;

місцеві - довжиною до 400 км, кораблі приписані до портів; внутрішньоміські, що діють у межах одного міста;

переправні, що діють між пунктами протилежних берегів.

За швидкістю руху суден і умовами проїзду лінії бувають: експресні, швидкі, швидкісні, пасажирські.

Пасажирські лінії у залежності від характеру перевезень і умов обслуговування поділяють на транспортні, туристські і екскурсійні.

Транспортні лінії - це лінії, що забезпечують транспортний зв’язок між пунктами і працюють за раніше опублікованими графіками. Вони обслуговуються суднами річкового флоту.

Туристські лінії - лінії, які обслуговують судна річкового флоту. Вони забезпечують перевезення туристів по спеціальному маршруту і розкладу з тривалістю рейсового обігу більше 24 години.

Екскурсійні лінії обслуговуються суднами річкового флоту і мають оборот менше 24 годин.

Укладання угод між пароплавствами і туристськими організаціями зазвичай закінчується до 30 грудня попереднього до обслуговування року. Угода може бути укладена на термін від одного року до трьох років.

Графіки руху туристських суден в межах одного пароплавства розробляються і затверджуються ним після погодження з зацікавленими туристськими організаціями до 1 грудня передпланового року і є частиною укладеної угоди. У той же термін розробляються графіки для ліній (маршрутів), що проходять по суміжних басейнах, але вони затверджуються Міністерством транспорту і зв’язку.

Після підписання угод туристські організації мають право розпочати реалізацію путівок на круїзні рейси. Путівки є підставою для зайняття туристами на судні вказаних у них місць, отримання комплектів постільної білизни (одного комплекта на термін до 10 днів), встановленого раціону харчування і культурно-екскурсійного обслуговування.

Перед початком навігації представники пароплавства і турфірми за участі капітана судна, директора суднового ресторана і керівника круїзу комісійно приймають судно - проводять огляд суднових пасажирських приміщень і обладнання з метою визначення їх готовності до перевезення туристів, про що складають відповідний акт. Судна в початковий пункт рейсу подаються для посадки на туристських лініях за дві години до відправлення.

Пароплавством і туристичною фірмою до початку туру розробляється загальний розпорядок дня. Дотримання встановленого внутрішнього розпорядку на судні є обов’язковим для усіх туристів і обслуговуючого персоналу.

Реєстрацію туристів проводить керівник круїзу до їх посадки на судно у приміщенні річкового вокзалу, що надається пароплавством або портом. За наявності в наданому приміщенні телефону представник туристської фірми має право користуватися ним у службових цілях.

При продажу туру туристу повідомляють про закінчення посадки (реєстрації) за 30 хвилин до відправлення судна.

До початку посадки керівник круїзу зобов’язаний надати у касі (чи бухгалтерії) вокзалу копію доручення внесених платежів (чи підтвердження пароплавства про отримані платежі за даний рейс) і після реєстрації туристів за 30 хвилин до відправлення судна - довідку про кількість туристів, що пройшли реєстрацію на даний рейс, з зазначенням категорії пасажирських місць. Базуючись на цих документах, при пред’явленні ним довіреності, керівнику групи видається під розписку груповий білет на виконання туристського рейсу. Груповий білет здається капітану судна при початку посадки і залишається у нього до закінчення рейсу. Після закінчення рейсу білет повертається керівникові круїзу.

На початку туристського рейсу капітан судна, керівник круїзу за участі помічника капітана, директора ресторана, суднового медика проводять бесіду з туристами про мету і умови поїздки, правила поведінки на судні, на березі, під час купання.

На борту пароплава туристам надаються різні види послуг (окремі з них можуть бути платними).

Безкоштовними послугами зазвичай бувають: користування музичними, читальними салонами, кінозалом для проведення зібрань і концертів, телевізором у салоні для перегляду трансльованих телепрограм, шезлонгами і лежаками солярія, надання першої медичної допомоги у медпункті.

Додаткові послуги з оплатою за готівку: замовлення таксі до причалу, бронювання місць у готелях річкових вокзалів, надання кают у початкових і кінцевих пунктах під час рейсових стоянок у якості готелів, бронювання білетів на суміжні види транспорту, перенесення багажу, продаж товарів у кіосках і буфетах чи барах, користування послугами парикмахерської, користування сауною, душем і камерою схову.

Пароплавство має право продати вільні місця не реалізовані туристською фірмою. При подовженні рейсу з вини турфірми вона оплачує пароплавству вартість затримання судна за весь час утримання. Якщо це відбувається з вини пароплавства чи по не залежних від сторін причинах, то туристів доправляють у кінцевий пункт без додаткової оплати. При зміні пароплавством розкладу, що викликало запізнення прибуття судна в місто, воно компенсує турфірмі понесену шкоду у зв’язку із простоюванням автобусів і оплатою екскурсоводів.

При подовженні часу поїздки більше ніж на вісім годин харчування туристів здійснюється наступним чином: якщо подовження рейсу сталось по не залежних від сторін причинах, по 50% вартості харчування за рахунок турфірми і пароплавства; в інших випадках - за рахунок винної сторони.

У випадку виникнення порожніх пробігів судна з вини турфірми остання оплачує пароплавству ії вартість у розмірах закордонних рейсів, а УРСу компенсує витрати на утримання ресторана у розмірі встановленої за угодою націнки денного раціону харчування, помноженої на кількість туристів і днів пробігу.

У випадку відміни туристського рейсу винна сторона оплачує постраждалій стороні неустойку у розмірі 3% від вартості не проведеного перевезенння.

При відміні рейсу з вини турфірми згідно з умовами договору вона сплачує пароплавству, крім неустойки, вартість перевезення, що не відбулося, і компенсує УРСу витрати на утримання ресторана у розмірі націнок, обчислених з розрахунку денного раціону харчування, повної посадки туристів і тривалості рейсу.

Якщо турфірма попереджає пароплавство і УРС про відміну рейсу більш ніж за 45 днів до його початку і у випадках, коли рейс відміняється по не залежних від сторін причинах, турфірма приймає на себе половину втрат і оплачує пароплавству 50% вартості перевезення, що не відбулося, а УРСу - 50% від вказаних вище витрат на утримання ресторану.

При відміні туристського рейсу з вини пароплавства, воно, крім неустойки, повертає турфірмі провізну плату.

При посадці на судно з вини турфірми меншої кількості туристів (ніж вказано у договорі) туристська фірма повертає УРСу витрати на утримання ресторану у розмірі націнки, помноженої на усю кількість людино-днів харчуваня за угодою.

Туристи особисто відповідають за бій і втрату посуду та іншого майна, про що складається відповідний акт.

Харчування туристів відбувається у суднових ресторанах у відповідності до заявки. Туристська бригада на річкових круїзах харчується з туристами, і замовлення на їх харчування включається у загальну заявку.

За добу до відправлення в рейс туристична фірма повинна надати судновому ресторану заявку про кількість туристів і працівників туристської фірми, що будуть харчуватися. За шість годин до першого харчування ця заявка уточнюється.

Під час рейсу керівник круїзу щоденно підтверджує письмовою заявкою кількість туристів і працівників туристської бригади, що будуть харчуватися.

Меню складається з урахуванням побажань туристів. У день посадки туристів на судно харчування забезпечується по єдиному меню.

Меню із вказанням виходу готової продукції і денної вартості харчування, підписане директором, завідувачем виробництва, головним бухгалтером ресторана і керівником круїзу, вивішується у ресторані на видному місці.

Контроль за якістю приготування блюд і кулінарних виробів, ведення бракеражного журналу відбувається бракеражною комісією, до складу якої входять директор і завідувач виробництвом ресторана, керівник круїзу і судновий медик.

Керівник круїзу, що пройшов медичний огляд, має право бути присутнім при закладці сировини, перевіряти норми виходу готових виробів спільно з директором, головним бухгалтером і завідувачем виробництва ресторану.

Турист харчується на підставі туристської книжки з вказанням у ній назви судна, зміни харчування і номера столу. Дострокове вибуття туриста не дає йому права на отримання сухого пайка в рахунок харчування за невикористані дні. Питання компенсації вирішуються у відповідності з укладеним страховим договором на тур.

До екскурсійних і прогулянкових рейсів належать поїздки екскурсантів, що здійснюються на річкових суднах з метою відпочинку і ознайомлення з пам’ятними, історичними та іншими місцями тривалістю не більше 24 годин.

Продаж путівок і білетів на екскурсійні і прогулянкові судна може відбуватися, як підприємствами пароплавства, так і екскурсійними організаціями.

Для організації прогулянок чи екскурсій на річкових кораблях туристсько-екскурсійна організація подає підприємству пароплавства заявку із вказанням маршрутів, кількості пасажирських суден і місць, тривалості поїздок, періоду використання суден і кількості рейсів. Заявка повинна подаватися не пізніше 1 вересня попереднього до планового року.

Після закріплення пароплавством за туристською організацією суден і місць у термін до 1 січня укладається угода. Заявки на разові екскурсійні поїздки повинні бути подані підприємству пароплавства завчасно (за 15 днів до поїздки).

Оплата здійснюється за 15 днів (разових - за десять днів) до поїздки. Отримані путівки чи білети на екскурсійне чи прогулянкове перевезення назад не повертаються і повернення платежів по них не відбувається.

До початку поїздки керівник екскурсії зобов’язаний пред’явити касі пристані (вокзалу) копію доручення про внесені платежі і здати довідку про кількість реалізованих путівок, на підставі яких йому видається білет на групове перевезення.

Судна для посадки подаються за 30 хвилин до відправлення в рейс. При посадці на екскурсійне судно пасажирів поза вказаною у груповому білеті кількістю місць, при наявності у них білетів складається акт у трьох екземплярах за підписом капітана і надається екскурсійній організації. В акті вказують кількість таких пасажирів, час і маршрут поїздки. На підставі акта з екскурсійної організації вираховується додаткові платежі і оформляються додаткові проїзні документи. За умови відсутності у таких пасажирів путівок (білетів) з них вираховується через касу плата за проїзд по встановленому тарифу, з видачею проїзних документів (путівок чи білетів).

При відміні рейсу з причини, яка не залежить від підприємства пароплавства, чи не повному використанні місць - екскурсійна організація оплачує районному пасажирському управлінню (порту, пристані) повну вартість перевезення згідно з договором.

Реалізація путівок, що залишилися, може бути здійснена у день відправки на пристані через касу з компенсацією екскурсійній організації суми виручки за вирахуванням комісійного збору чи дозволяється продаж через каси, що спеціально організовані екскурсійною організацією на вокзалі.