
- •Недельська с.М.
- •Методичні вказівки
- •1. Термінологія
- •2. Класифікація
- •3. Діагностичні критерії
- •3.2. Пієлонефрит (рівні доказовості 1,2)
- •3.2.1. Лабораторні критерії:
- •3.2.2.Основні можливі клінічні прояви (рівень доказовості 2,3)
- •3.3. Безсимптомна бактеріурія
- •3.4. Інтерстиційний нефрит (ін)
- •4. Стандарти лабораторних досліджень ісс і ін
- •4.1. Лабораторні дослідження
- •4.2. Інструментальні дослідження
- •4.3. Консультації спеціалістів
- •5. Лікування ісс
- •5.1. Лікування циститу
- •5.1.1. Лікування циститу (категорії а,в)
- •5.1.2. Лікування безсимптомної бактеріурії:
- •5.1.3. Лікування ісс без визначення топіки:
- •5.2. Лікування пієлонефриту
- •5.2.1.Антибактеріальна терапія (категорія а)
- •5.2.2. Посиндромна терапія (категорія в).
- •5.2.3.Додаткові умови: (Режим фізичного навант аження)
- •5.2.4. Дієтотерапія
- •5.2.5. Вживання рідини
- •5.2.6. Лікування вакцинами.
- •7. Побічна дія та ускладнення терапії, їх корекція.
- •8. Критерії ефективності лікування
- •9. Реабілітаційні заходи, диспансеризація
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- •1. Сформулюйте попередній діагноз.
- •2. Складіть план обстеження
- •3. Складіть план лікування.
- •1. Сформулюйте попередній діагноз.
- •2. Складіть план обстеження
- •3. Складіть план лікування.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Запорізький державний медичний університет
"Рекомендовано"
на методичній нараді
(
кафедра
факультетської педіатрії) Завідувач
кафедри д.мед.н.,професор
Недельська с.М.
.__________________
(ПІП, підпис)
"_____" ____________200....р.
Методичні вказівки
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ
Навчальна дисципліна |
Факультетська педіатрія |
Модуль №1 |
Найбільш поширені кардіоревматологічні захворювання, хвороби травної та сечової систем у дітей |
Змістовий модуль № 6 |
Захворювання сечової системи у дітей |
Тема заняття 21 |
Інфекції сечової системи у дітей
|
Курс |
4 |
Факультет |
медичний |
Запоріжжя 2012
1. Актуальність теми: Пієлонефрит - микробно-запальне захворювання нирок з поразкою чашечно-лоханкової системи, а після цього інтерстіціальної тканини, паренхими нирок та канальців. По даним різних авторів його виявляють у 2-3% дорослих, у 50-60% випадків хвороба починається в ранньому дитинстві. Загальне поняття ІМС вживається тоді, коли немає даних за поразку нирок, але є ознаки микробного запалення сечового тракта, визначити топіку яких на даний момент важко.
Розрізняють первинний і повторний пієлонефрит.
Первинний пієлонефрит - це микробно-запальний процес у нирковій паренхімі, коли не виявляються структурні, клітинні, ферментативні дефекти нирок.
Вторинний пієлонефрит - цей же процес розвивається у нирковій паренхімі, на тлі вже існуючих дефектів природженого, спадкового, придбаного характеру. Вони поділяються на обструктивні і необструктивні.
«Асимптоматична» бактеріурія присутня у 1% доношених новонароджених, у недоношених вона ще вища. У 3: 1000 новонароджених бактеріурія виявляється в випадках наявності обструктивной уропатії.
Спеціальна увага на ознаки ІМС повинна бути звернута в тих випадках, якщо дитина народжується від матері, що страждає на пієлонефрит або на інші види уропатії.
Частіше пієлонефрит зв'язаний з обструктивною уропатією, але у ряду хворих він наслоюється на дизметаболічну нефропатію, зв'язану з постійною або сезонною нестабильністью цитомембран. На пієлонефрит частіше хворіють дівчинки. Бактеріурія у хлопчиків завжди повинна насторожувати в плані необхідності відкриття анатомічного дефекту будівлі ОМС, сприятливого фіксації мікроорганізмів.
Широке розповсюдження ІМС у дитячої популяції в великій мірі зумовлене тими екологічними зрушеннями, що спостерігаються в останні десятиріччя \алергізація, дисбактеріоз, дисметаболічні порушення\. До цього слідує додати повищення рівня спадкових і природжених захворювань у популяції, в тому числі і ОМС. На підставі цих даних стає зрозумілою причина, чому у нинішній час розповсюджене інфікування нирок і органів сечовиділення.
2. Конкретні цілі: 1.Визначати етіологічні та патогенетичні фактори інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту) у дітей.
2.Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту) у дітей.
3.Визначати особливості інфекцій сечової системи у новонароджених дітей і ставити попередній клінічний діагноз.
4.Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті) у дітей: загальноклінічний та біохімічний аналізи крові; загальний аналіз сечі; методи кількісного визначення формених елементів та протеїнурії; визначення бактеріурії; визначення швидкості клубочкової фільтрації; мікційну цистографію та екскреторну урографію; ехографію, радіоізотопне обстеження; нефробіопсію .
5.Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту) у дітей.
6.Проводити диференціальну діагностику та ставити попередній діагноз при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті) у дітей.
7.Здійснювати прогноз життя при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті) у дітей.
8.Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій нефрології.
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
ДИСЦИПЛІНА |
Отримані навики |
Анатомія, фізіологія
|
Знати анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дітей |
Пропедевтика дитячих хвороб
|
Володіти методикою дослідження і семіотикою захворювань органів сечової системи, проведенням клінічного аналізу крові, сечі. Визначати симптоми цистіту і пієлонефриту, класифікувати ІСС, трактувати дані аналізу крові, сечі, УЗД нирок, рентгенологічних досліджень.
|
Променева діагностика |
Володіти рентгенологічними методами діагностики органів сечової системи Призначити і оцінити результати рентгенологічних методів обстеження.
|
Фармакологія
|
Виписувати препарати: антибіотики, еубіотики, вітаміни, нестероїдні протизапальні препарати. Визначити покази, призначити і виписати рецепти з відповідними препаратами
|
Короткий виклад матеріалу:
|
|
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.11.2008 № 627
ПРОТОКОЛ
ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ІНФЕКЦІЯМИ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ І ТУБУЛОІНТЕРСТИЦІЙНИМ НЕФРИТОМ
Нова редакція «Протоколу лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиційним нефритом» підготовлена на виконання п.3 наказу МОЗ України «Про зат вердження прот околів надання медичної допомоги ді- т ям за спеціальніст ю «Дит яча нефрологія» за №365 від 20.07.05., що передбачає не менш як раз на 3 роки подавати пропозиції щодо внесення змін до протоколів лікування дітей за спеціальністю «Дитяча нефрологія». В ць о- му протоколі враховано збільшення дитячого віку до 18 років та рекоменд а- ції світових настанов 2005-2008 років, щодо оптимізації лікування інфекцій сечової системи і тубулоінтерстиційного ураження нирок. У формуванні рекомендацій протоколу використанні переважно ключові п оложення, що відповідають Strength-of-Recomendation Taxonomy (SORT) - таблиці 1,2 [1]:
Ступені визначення доказовості рекомендацій
Доказовість рекомендацій Основа для рекомендацій
Таблиця 1
А Співпадаючі, хорошої якості пацієнт-орієнтовані докази
В Суперечливі або обмежені у якості пацієнт-орієнтовані докази
С Консенсуси, нозологічно-орієнтовані докази, практичний дос-
від, думка експертів; діагностика, лікування, профілактика і
скринінг окремих спостережень або досліджень окремих вип а-
дків
Визначення якості
Визначення якості доказів
Діагноз на підставі Лікування, проф і- лактика та скрінінг базуються на
Таблиця 2
Прогноз визначається на підставі
Рівень 1:
хороша
якість, паці-
єнт-
орієнтовані
докази
Рівень 2: обмежена якість, паці- єнт- орієнтовані докази
Безперечних клінічних
рекомендацій, які ба-
зуються на системати-
чних оглядах/мета-
аналізах або високоякі-
сних дослідженнях чи
високоякісних діагнос-
тичних когорт них дос-
лідженнях
Незатверджених кліні- чних рекомендаціях, які базуються на сис- тематичних огля- дах/метааналізах низь- кої якості або дослі- дженнях із невідповід- ними характеристика- ми, низькоякісних ко- гортних дослідженнях або діагностичних дос- лідженнях випадок-
контроль
Систематичних огля-
дах/метааналізах або
рандомізованих клі-
нічних дослідженнях,
дослідженнях, що не
потребують контро-
льної групи (безаль-
тернативне лікуван-
ня)
Систематичних огля- дах/мета аналізах низької якості або дослідженнях із не- відповідними харак- теристиками, низько- якісних клінічних дослідженнях, когор- тних дослідженнях та дослідженнях випа- док-контроль
Систематичних огля-
дів/метааналізів або ви-
сокоякісних когортних
досліджень, проспекти-
вних когортних дослі-
джень із належним ка-
тамнезом
Систематичних огля- дів/мета аналізів низької якості або низькоякіс- них когортних дослі- дженнях із невідповід- ними результатами, ре- троспективних когорт- них дослідженнях або проспективних когорт- них дослідженнях із неналежним катамне- зом, дослідженнях ви- падок-контроль, аналі- зах окремих випадків
Рівень 3:
інші докази
Настанов, що базуються на консенсусі, екстраполяції із окремих дослі-
джень, загальної практики, думки, нозологічно-орієнтованих доказів, лі-
кування, профілактики і скринінгу окремих спостережень або досліджень
окремих
випадків
Шифри нозологій, що увійшли до рекомендацій протоколу:
Шифр за МКХ-10:
N10-11.1 Інфекції нирок, в тому числі
N 10 Гострий тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит N 11 Хронічний тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит N 11.0 Необструктивний хронічний пієлонефрит
N 11.1 Хронічний обструктивний пієлонефрит
N 11.9 Хронічний тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит не уточнений
N 12 Тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит, не уточнений як гострий і хронічний*
N 13 Обструктивна уропатія та рефлюкс -уропатія
N30 Цистит
N30.0 Гострий цистит
Вступ
Інфекції сечової системи (ІСС) є найбільш поширеною інфекцією у дітей до 2 років (рівень доказовості 2) та займають друге-трете місце серед всіх ін- фекцій дитячого віку, поступаючись захворюванням дихальних шляхів та кишковим інфекціям. Згідно статиститичним звітам МОЗ України пошир е- ність захворювань нирок і сечової системи у дітей в останні 5 років в Україні зростає, а саме: із 40 до 56/1000 дитячого населення. На першому році життя на ІСС частіше страждають хлопчики (3,7% проти 2% у дівчаток), потім сп о- стерігається протилежне співвідношення [6,7]. Проте у хлопчиків до 3 років ІСС являються найбільш частою причиною лихоманки та нерідко розвив а- ються на тлі аномалій розвитку органів сечової системи. Тому узгодженість междисциплинарного підходу є основою для своєчасного діагностики і лік у- вання інфекцій сечової системи. Прогресування ІСС із розвитком склерозу, а в антенатальному періоді навіть за відсутності інфекції на тлі дисплазії і реф- люксу, призводить до розвитку артеріальної гіпертензії та необхідності в н и- рковозамісної терапії (рівень доказовості 2).