Вправи для нижньої щелепи

Вправа 1. В. П. Рот відкритий, м'язи обличчя повинні бути розслаблені, зуби не зімкнені.

Завдання. Щелепою посувати ліворуч і праворуч.

Вправа 2. В. П. Рот відкритий, м'язи обличчя повинні бути розслаблені, зуби не зімкнені. Завдання Щелепою рухати праворуч, угору, ліворуч, униз (утворити коло).

Примітка. Вправи робити легко, без поштовхів.

Вправи для язика

Вправа 1. В. П. Рот широко відкритий, язик лежить плоско, не горбиться, кінчиком торкається нижніх передніх зубів. Корінь язика опущений, як у момент позіхання.

Завдання. Висунути язик якомога довше, а потім втягнути.

Вправа 2. В. П. Рот широко відкритий, язик лежить плоско, не горбиться, кінчиком торкається нижніх передніх зубів. Корінь язика опущений, як у момент позіхання. Нижня щелепа нерухома.

Завдання. Кінчик язика піднімати до коренів верхніх передніх зубів і опускати до коренів нижніх передніх зубів.

Вправа З. В. П. Рот широко відкритий, язик лежить плоско, не горбить­ся, кінчиком торкається нижніх передніх зубів. Корінь язика опущений, як у момент позіхання. Нижня щелепа нерухома.

Завдання. Рухати язиком праворуч і ліворуч до внутрішнього боку щік.

Вправа 4. В. П. Рот напіввідкритий, язик лежить плоско, не горбиться, кінчиком торкається нижніх передніх зубів. Корінь язика опущений, як. у момент позіхання. Нижня щелепа нерухома.

Завдання. Висувати язик назовні «лопатою», тобто язик має плоску широку форму. Своїми краями він торкається куточків рота. Повернути язик у В. П.

Вправа 5. В. П. Рот напіввідкритий, язик лежить плоско, не горбиться, кінчиком торкається нижніх передніх зубів. Корінь язика опущений, як у момент позіхання. Нижня щелепа нерухома.

Завдання. Висувати язик назовні «жалом», тобто язик має загострену форму. Повернути язик у вихідне положення.

Вправа 6. В. П. Язик висувається то «лопатою», то «жалом».

Вправа 7. В.П. Рот напіввідкритий. Язик із В. П. загинається іщ піднебіння і повертається у В.П.

Дихання

Поклоніння сонцю. В.П. Учні стають «зграйкою». Ноги на ширині плечей, стопи стоять паралельно, руки вільно опущені. На видиху долоні скласти «будиночком» на рівні грудей.

Знадання

1) Вдих — руки й голову підняти вгору;

2) Видих — нахил, руки долонями впираються в підлогу;

3) Вдих — ліву ногу відставити назад, голову підняти вгору;

4) Видих — ногу повернути у В. П., голова опущена вниз; 5—6) вдих-видих — повторити те саме із праної ноги;

7) Вдих — випрямити хребет, голову тримати прямо;

8) Видих — долоні скласти «будиночком* на рівні грудей.

Вправа виконується одночасно всіма спочатку в дуже по­вільному темпі. Поступово темп прискорюється до максимально швидкого, потім варто заспокоїти подих.

Арлекін. В. П. Учні стають «зграйкою». Руки від плеча до ліктьового суглоба зафіксовані паралельно до підлоги, передпліччя й кисті вільно висять. «Холодний видих» через «п» — один швидкий коловий рух передпліч і кистей рук при закріпленому плечовому поясі. Далі на кожний видих швидкість руху рук збільшується, і так до б колових рухів на одному видиху. Потім повторити рухи у зворотному порядку, зводячи їх знову до одного на видиху. Амплітуда — максимально можлива.

Вирости квітку. В. П. Учні стають «зграйкою». Руки перед грудьми, пальці стиснені в кулак. Вимовляючи скоромовки й приказки, засновані на сонорних звуках: [н], [м], [л], учні уявляють, що «вирощують квітку», якою в цьому випадку є кулак.

Мішень. В. П. Учні стають «зграйкою». За допомогою приголосних звуків: [в], [п], [г], [т], [д] «обстрілюють» уявлювану мішень. Необхідно прицілитися пальцем, як пістолетом, і посилати звук точно «в ціль».

Кнопки. В. П. Учні стоять перед столом. «Укручуючи» рукою й звуком гвинтики, чітко вимовляти: «Тчка, тчку, тчке, тчки, тчко».

Жонглер. В. П. Учні стають «зграйкою». Учням пропонується уявити, що вони розкручують на паличці, що стоїть на долоні, уявне блюдце. Поступово збільшуючи швидкість обертання, спробувати тим утримати, чітко повторюючи: «Дабідабидуп — дабідабидуп — дебідабидуп» .