- •V семестр.
- •Зміст дисципліни ііі курс 5 семестр
- •Модуль і. Робота актора над собою.
- •Модуль II. Робота над створенням образу в поетичній театралізованій програмі.
- •Мистецтво ведення концертної програми.
- •Модуль VII. Робота над створенням образу в тематичній театралізованій програмі.
- •1. Знання теоретичних питань з предмету "Основи акторської майстерності".
- •2 Показ практичних робіт студентів в якості ведучих та персонажів тематичної театралізованої програми. Пояснювальна записка
- •Тема 1.1. Вступ. Музична культура режисера. Звукорежисура
- •Тема 2.2. Музичний образ - реальність чи фантазія
- •Розділ IV. Виразові засоби музики Тема 4.1. Елементи музичної мови
- •Розділ VI. Важливі віхи театральної музики
- •Тема 6.4. Вершинні постаті музичного мистецтва і половини XVIII ст.: г.Ф. Генделя та й.С.Баха
- •Тема 6.5. Віденська класична школа Гайдна, Моцарта, Бетховена
- •Тема 6.6. Романтизм - центральна стильова характеристика творчості композиторів хіх ст.
- •Розділ VII. Українське музичне мистецтво
- •Розділ VIII. Функції музики і шумів у виставі
- •Розділ VII. Українське музичне мистецтво
- •Розділ VIII. Функції музики і шумів у виставі
- •Розділ X. Основні етапи роботи режисера над музично-звуковим оформленням втз
- •Література
- •Тема. Знайомство з музикою епохи, часу, що відображена в сценарії
- •Тема. Важливі віхи театральної музики. Українське музичне мистецтво
Зміст дисципліни ііі курс 5 семестр
Завдання II семестру. Вивчення і оволодіння елементами внутрішньої техніки актора на основі системи К.С.Станіславського. Робота по створенню образу в поетичній театралізованій програмі.
Модуль і. Робота актора над собою.
Система К.С.Станіславського як наукове обґрунтування законів акторської творчості. Основні принципи системи К.С.Станіславського. Традиції акторського мистецтва. "Мистецтво переживання" і "мистецтво удавання".
Засвоєння елементів внутрішньої техніки актора.
Робота актора над собою: розвиток уваги, творчої уяви, спостережливості, виховання навиків сценічного спілкування з партнером, уміння викликати в собі правильне відношення, потрібну оцінку, віру в запропоновані обставини і т.д.
Сценічна увага як здатність повного зосередження на об'єкті дії. Види уваги: довільна і мимовільна.
Головні риси уваги: цілеспрямованість, активність, дійовий характер. Увага як необхідна умова розвитку творчої фантазії і уяви. Уява - здатність створювати в своїй уяві нові образи на матеріалі минулих життєвих вражень. Види уяви:
пасивна, яка не керується волею і не має мети;
активна, яка має мету і керується волею.
"Якби" як основа і джерело роботи уяви, як початок творчості. Запропоновані обставини і їхнє значення.
Сценічна уява як засіб знаходити і здійснювати правильну лінію поведінки в найрізноманітніших запропонованих обставинах. Сценічна свобода — внутрішня і зовнішня.
М'язова перенапруга чи розслабленість як різновиди втрати самовладання, внутрішньої рівноваги.
Вільність м'язів як ступінь м'язового напруження, потрібного для дії.
Пам'ять фізичних дій як універсальний засіб для тренування уваги, уяви, пам'яті і т.д.
Вправи на пам'ять фізичних дій як засіб, котрий розвиває в актора почуття правди і віри.
Спілкування як важливий закон акторської творчості, основа відтворення на сцені стосунків людей.
Спілкування як безперервний внутрішній зв'язок між партнерами, безупинна зміна дії і протидії.
Основні моменти спілкування: сприйняття, оцінка дії, протидія (вплив).
Особливості органічного спілкування:
а) сприйняття оточуючого життя;
б) зміна своєї поведінки в залежності від партнера;
в) не знати, що буде далі (не готуватися заздалегідь до рішення, оцінки);
г) зародження думок, прийняття рішення тут, сьогодні, в даний момент. Внутрішні монологи, словесна дія і їх значення в процесі спілкування на сцені.
Елемент дії — зміна ставлення як здатність вірно оцінити подію (факт), предмет, вчинок, партнера і встановити до них правильне ставлення.
"Якби" і запропоновані обставини як головні шляхи для виникнення зміни ставлення.
Особливість сценічного ставлення: "бачу, що є, а ставлюся, як задано".
Виправдання (впровадження запропонованих обставин як шлях до правдивого ставлення актора до людей, подій і умовної обстановки сцени).
Темпоритм як результат правильної оцінки запропонованих обставин (фактів і подій).
