Методика розрахунку оптимальних характеристик зон аеровокзалу:

1. Зовнішня зона вильоту (з боку міста)

Необхідні вихідні дані:

a = кількість пасажирів, що вилітають, у час-пік

p = частка пасажирів, що користується автомобілями/таксі

n = середнє число пасажирів на один автомобіль/таксі

l = середня довжина зони під'їзду для автомобілів/таксі (м)

t = середній час заняття зони під'їзду автомобілем/таксі (хв.)

Вихідні дані:

n = 1,7 пасажира

l = 6,5 м

t = 1,5 хвилини

- для автобусів передбачається окрема зона під'їзду відповідної довжини,

- середня кількість пасажирів розмір легкового автомобіля і таксі однакові.

Необхідна довжина зони під'їзду:

метрів (+10 %)

2. Зала чекання для пасажирів, що вилітають

Необхідні вихідні дані:

а = кількість пасажирів у час-пік, що починають свій маршрут з даного аеропорту

b = число трансферних пасажирів, що обслуговуються не в контрольованій зоні

у = середній час прибуття одного пасажира/відвідувача після початку реєстрації

s = площа, необхідна на одну людину, м²

о = кількість відвідувачів на одного пасажира

Вихідні дані:

у = 30

s = 1,5 м²

- 50% від кількості пасажирів в час-пік, які прибувають у перші двадцять хвилин після початку реєстрації

Необхідна площа:

3. Зона черг при реєстрації

Необхідні вихідні дані:

а = кількість пасажирів у час-пік, що починають свій маршрут з даного аеропорту

b = кількість трансферних пасажирів, що обслуговуються не в контрольованій зоні

s = площа, потрібна на одну людину, м²

Вихідні дані:

s = 1,5 м² (відстань між стійками реєстрації і чергами до них, приблизно 1,9 м помножена на необхідну відстань між кожним пасажиром 0,8 м = 1,5 м²)

- 50% кількості пасажирів в час-пік, які прибувають у перші двадцять хвилин

Необхідна площа:

4. Стійка реєстрації (звичайна централізована реєстрація)

Необхідні вихідні дані

а = кількість у час-пік пасажирів, що починають свій маршрут з даного аеропорту

b = число трансферних пасажирів, що обслуговуються не в контрольованій зоні

t₁ = середній час обслуговування одного пасажира (хвилин)

Необхідна кількість стійок:

В даний час у більшості великих аеропортів найбільш розповсюджений вільний метод реєстрації. При обслуговуванні за цим методом пасажири будь-якого рейса можуть зареєструвати квиток і оформити багаж у будь-якої реєстраційної стійки в операційному залі. Час початку реєстрації на рейс установлюється, як правило, не менш ніж за 4 години до вильоту літака за розкладом.

Вільний метод реєстрації значно збільшує пропускну спроможність аеровокзалів, підвищує культуру обслуговування пасажирів, але з його впровадженням з'являється ряд труднощів:

• ускладнюється облік і оформлення документації на кожен рейс;

• виникає необхідність сортування багажу по рейсах;

• з'являється можливість засилання багажу не за призначенням.

Застосування вільного методу можливо тільки при широкому впровадженні систем і засобів механізації й автоматизації процесів реєстрації квитків, оформлення й обробки багажу пасажирів.

При цьому методі необхідно забезпечити:

• АСУ реєстрації пасажирів і оформлення їхнього багажу;

• АСУ сортування багажу;

• просторий зал для формування багажу по конкретних рейсах і його нагромадження в накопичувачах на кожен рейс.

Недоліком такого методу реєстрації пасажирів, що вилітають, є те, що у випадку приходу пасажира за 5 хв. до кінця реєстрації на його рейс, йому необхідно стояти в черзі з пасажирами інших рейсів, реєстрація яких ще продовжується. Для ліквідації цього недоліку за 15-20 хв. до кінця реєстрації відкривають стійку, на якій буде зазначений номер рейса, реєстрація якого закінчуються, тоді пасажири, що вилітають даним рейсом, підходять до цієї стійки реєстрації.

Потрібна кількість стійок реєстрації за вільним методом визначається таким чином [2]:

(4)

де  - інтенсивність вхідного потоку пасажирів, що проходять реєстрацію, пас/хв.;  - інтенсивність обслуговування пасажирів на стійках реєстрації, пас/хв.; t_розр - розрахунковий максимальний час чекання обслуговування пасажиром у черзі, хв.; W - імовірність того, що всі робочі місця в операційній залі зайняті обслуговуванням; P (t_фактt_розр) - імовірність того, що фактичний час чекання пасажиром у черзі може перебільшити розрахунковий час чекання.

При розрахунку оптимальної кількості стійок реєстрації інтенсивність вхідного потоку пасажирів, що проходять реєстрацію, і інтенсивність обслуговування пасажирів на робочих місцях визначається за формулами (1,2). Значення розрахункових величин t_розр, W, P (t_фактt_розр) задаються, виходячи безпосередньо з умов: розрахунковий максимальний час чекання пасажиром у черзі задається в межах 2-5 хв., що дозволяє забезпечити добрий рівень обслуговування пасажирів. Взагалі, задане розрахункове значення часу чекання повинне забезпечуватися з досить високою надійністю, що складає 0,90-0,99. Значення імовірностей того, що фактичний час чекання обслуговування пасажиром у черзі зможе перебільшити розрахунковий час чекання, таким чином, має задаватися досить маленьким – у границях 0,1-0,01. Значення імовірностей того, що всі робочі місця виявляться зайнятими, має прийматися в межах 0,7-0,9, що забезпечує достатню зайнятість і продуктивність обслуговуючого персоналу.