
- •Модель науково-методичного супроводу виховного процесу у дитячому будинку «Перлинка»
- •Одеса – 2011
- •Передмова
- •1. Виховний процес у дитячому будинку «Перлинка»
- •1.1. Актуальність виховної роботи у системі дитячого будинку «Перлинка»
- •1.2.Соціалізація як важливий компонент виховної роботи у системі дитячого будинку
- •Тематичний план екскурсій
- •2.Модернізація виховної системи у дитячому будинку «Перлинка»
- •2.1. Система виховної роботи дитячого будинку «Перлинка»
- •Мета виховної роботи
- •Завдання виховної роботи:
- •Зміст виховного процесу
- •Молодша група (3 – 4 роки)
- •Організація діяльності
- •Шкільна група (7 – 12 років)
- •2.2.Центр творчості як інтеграція виховання та навчання у умовах розвитку дитячого будинку
- •3.Ціннісного ставлення до праці.
- •5.Ціннісне ставлення до природи
- •В інтелектуально-пізнавальному напрямі визначено:
- •У художньо-естетичному напрямі виділено наступне.
- •У оздоровчо - валеологічному напрямі зазначено:
- •У морально-етичному напрямі виділено:
- •У ремісничо-трудовому напрямі :
- •Використана література:
1.2.Соціалізація як важливий компонент виховної роботи у системі дитячого будинку
Особливості організації життєдіяльності дитячого будинку потребують такої інноваційної моделі виховної системи у навчальному закладі нового типу, формалізація якої сприяла б реальній соціалізації кожного вихованця дитячого будинку.
Особливості соціалізації дітей-сиріт та соціальних сиріт зумовлені тим, що вона відбувається без участі багатьох агентів соціалізації (батьки, старші родичі, друзі та знайомі сім’ї, референтна група однолітків (їх батьків та родичів) у межах громади). Діти-сироти та соціальні сироти, які виховуються у інтернатних установах, позбавлені можливості взаємодіяти з цими агентами соціалізації. Натомість вони соціалізуються завдяки процесам комунікації, навчання, виховання, прилучення до культури, які розгортаються у закладі інтернатного типу.
Це накладає на установу, у якій виховуються діти, дуже велику відповідальність, які не може порівнюватися з обов’язками звичайного дошкільного або загальноосвітнього навчального закладу.
По-перше, ці зобов’язання стосуються організації життєдіяльності дитини, створення необхідних умов для здобуття нею соціального та життєвого досвіду у межах дитячого будинку. Успішна соціалізація – це процес і результат розвитку та саморозвитку дитини у процесі здобуття нею соціального досвіду у дітей-сиріт та соціальних сиріт, які виховуються у інтернатному закладі, цей досвід не може з’явитися природно та автоматично – умови його здобуття мають щоденно „штучно” створюватися вихователями, закладом.
Таким чином, вихованці дитячого будинку „Перлинка” засвоюватимуть саме ті соціальні традиції (норми, зразки поведінки, погляди та ін.), які притаманні соціальному та освітньому середовищу навчального закладу.
По-друге, подолання інституціалізаційних бар’єрів соціалізації у інтернатному закладі (обмеження соціалізації вихованців стінами установи) передбачає міжінституціональну взаємодію (співпрацю закладу з іншими соціальними інститутами: економічними, соціальними, громадсько-політичними, культурницькими). Ця співпраця полягатиме в цілеспрямованому залученні вихованців до різноманітних суспільних процесів, відповідно до поставленої мети. Таким чином, дитина здобуватиме знання та досвід соціально схвалюваної поведінки, необхідний соціальний та життєвий досвід, розширюватиме свій життєвий світ.
По-третє, успішна соціалізація вихованця неможлива без застосування її міжособистісних механізмів – тривалої взаємодії дитини з авторитетними для неї особистостями: вихователями, вчителями та ін.
Соціалізація дитини-сироти та соціальної сироти у дитячому будинку „Перлинка” здійснюється відповідно до цих домінантних положень.
Найважливіший механізм формування соціального досвіду дитини – це її трудове виховання. Праця – один з найважливіших чинників соціалізації, без якого вона неможлива. Раціонально організована праця зумовлює та інтегрує розвиток фізичних, розумових та моральних якостей людини, формування її естетичного смаку.
Головна особливість трудового виховання дітей-сиріт та соціальних сиріт – творчий характер праці, створення умов для розкриття, розвитку та реалізації у процесі виховання задатків та здібностей дитини. Трудове виховання спрямоване на заохочення та реалізацію пізнавального інтересу, забезпечення конструктивного спілкування з однолітками та дорослими.
Трудове виховання вихованців молодшого шкільного віку активізує їхню художньо-технічну творчість, допомагає формуванню найважливіших життєвих навичок, пов’язаних із спілкуванням з іншими людьми, навчанням, самообслуговуванням. Для підлітків та юнаків трудове виховання: формує науково-технологічні аспекти світогляду; закріплює на практиці знання про технологічну діяльність; ознайомлює з інформаційно-комунікаційними технологіями, роллю комп’ютерної техніки у виконанні завдань пошуку, систематизації, зберігання та опрацювання різноманітних даних; ознайомлює та залучає вихованців до різних видів діяльності, формування необхідних для цього вмінь та навичок; створює умови для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів; формування у вихованців культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних сучасному громадянину та учаснику виробничих процесів; формує активну життєву позицію, професійну адаптивність, готовність до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, підприємницької діяльності.
Другим важливим механізмом забезпечення успішної соціалізації дітей-сиріт та соціальних сиріт є надання їм додаткової освіти, здійснення гурткової роботи за програмами гуртків («Духовне виховання», «Цікава астрономія», «Комп’ютерна абетка», «Хореографія», «Музична скринька», «У світі чарівних фарб»).
Протягом періоду дошкільного віку (від 3 до 6 років) вихованці дитячого будинку перебувають у дошкільному навчальному закладі, який забезпечує їхнє право на здобуття дошкільної освіти, фізичний, розумовий та духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Забезпечується повне соціальне утримання, створюються безпечні та нешкідливі умови для лікування, фізичної реабілітації, фізичного розвитку та зміцнення здоров’я дітей відповідно до санітарно-гігієнічних вимог.
У процесі виховання у дошкільному навчальному закладі у дітей формуються важливі життєві навички, необхідні для їх нормальної життєдіяльності, подальшого навчання, формуються гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.
Протягом молодшого шкільного віку (7–12 років) здійснюється навчання вихованців у початковій школі. Відбувається співпраця дитячого будинку з загальноосвітніми навчальними закладами різних типів, які проводять навчання вихованців закладу у першому – четвертому класах.
У цей період зростає роль групової роботи у дитячому будинку, додаткових освітніх послуг, які він надає. Завдяки проведенню роботи за програмами гуртків розкриваються, розвиваються та реалізуються задатки, природжена обдарованість, творчий потенціал дітей, відбувається становлення їх духовності.
Відбувається духовне виховання дітей, ознайомлення з Святим Писанням, релігійними православними святами, православною етикою. Діти вчаться допомагати ближнім, слабшим, малозабезпеченим.
Діти мають можливість проявити та реалізувати свої творчі здібності, музичні, художні задатки.
Завдяки заняттям танцювальним мистецтвом вихованці не лише оволодівають ритмами та пластикою танцю, але й розвивають свої фізичні здібності, формують правильну поставу, виправляють фізичні вади, загартовуються.
Заняття у гуртку «Цікава астрономія» формують пізнавальні інтереси вихованців, розвиває їх уявлення про довкілля, природу та Космос.
Дитячий будинок приділяє належну увагу формуванню комп’ютерної грамотності у вихованців, оволодінню ними навичками роботи з комп’ютерною технікою, пошуку, опрацюванню, збереженню та передачі різноманітної інформації. Також діти мають змогу протягом року їздити на різноманітні екскурсії.