5. Вимоги безпеки в аварійних та небезпечних ситуаціях

5.1. При виявленні небезпечної ситуації (пожежа, землетрус, радіаційна безпека, неполадки в електрогосподарстві тощо), загрози для життя  головний бухгалтер повідомляє начальника відділу освіти, заспокоює оточуючих, оцінює важкість аварійної ситуації та забезпечує організацію її ліквідації та евакуації людей.

5.2 При виявлені неполадок в електрогосподарстві забезпечити відключення загальної подачі  електроструму.

5.3.  При виявленні пожежі  головний бухгалтер зобов’язаний негайно викликати пожежну частину, повідомити начальника відділу освіти. Вжити заходів згідно з планом евакуації на випадок пожежі, вивести працівників  у небезпечне місце. Організувати роботу щодо збереження майна закладу та цінних паперів.

5.4. При спробах сторонніх осіб що вчиняють протиправні дії по відношенню безпеки життя чи здоров’я працівників   або відділу освіти головний  бухгалтер самостійно або за допомогою працівників   викликає міліцію .

5.5. У випадку травмування   працівників  головний бухгалтер організовує надання першої (долікарської) медичної допомоги чи самостійно її надає, а в разі необхідності і наступної допомоги медичних працівників, викликає швидку допомогу.

2. Облік доходів і видатків

Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний бюджет, який об'єднує низку самостійних бюджетів: республіканський бюджет, а також місцеві бюджети, включаючи обласні, міські, районні, селищні та сільські бюджети.

Виділення грошових коштів на видатки відповідно до затверджених кошторисів називається фінансуванням бюджетних установ.

Фінансування – це забезпечення бюджетних організацій грошовими коштами для здійснення їх уставної діяльності [9].

Видатки окремої бюджетної установи фінансуються, як правило, з якого - небудь одного конкретного бюджету залежно від підпорядкованості установи, її територіального розміщення, народно-господарського значення і доцільності віднесення видатків на даний бюджет відповідно до економічних і соціальних задач держави.

Граничні розміри фінансування із бюджету на рік з розбивкою по кварталах передбачаються в річному розписі доходів і видатків відповідного бюджету, в кошторисах видатків бюджетних установ і називаються бюджетними асигнуваннями. (Додаток Д)

Кошториси мають такі частини:

1. загальний фонд, котрий включає до себе повний обсяг надходжень із загального фонду бюджету ( відділ освіти фінансується за рахунок держаного та місцевого бюджетів )

2. спеціальний фонд, котрий в ключє до себе повний обсяг надходжень із спеціального фонду на визначені цілі ( кошти отримані як плата за послуги, що надаються бюджетним установам, кошти отримані за іншими джерелами власних надходжень) [16].

План асигнувань загального фонду бюджетних установ – це помісячний розпис розподілення бюджетних асигнувань. Затверджений в загальному фонді бюджетних кошторисів по скороченій формі економічних видатків, котрий регламентується на протязі року взятих бюджетних зобов’язань і здійснення платежів.

Помісячний план використання бюджетних коштів – це помісячний розпис бюджетних асигнувань, затверджений у кошторисі, по скороченій економічній класифікації видатків.

Усі підрозділи відділу освіти створюють індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, план спеціального фонду, які затверджує завідуючий відділом. Зведені кошториси не затверджуються. Зміни до річного кошторису корегуються «Довідками про зміни до річного розпису бюджету».

Фінансування бюджетних установ здійснюється на певних принципах:

По-перше, фінансування бюджетних установ є кошторисним і має плановий характер. Кошторис видатків на бюджетний рік - основний плановий документ установи. Кошти виділяються установі в міру виконання нею планових обсягів робіт з урахуванням раніше відпущених коштів. У разі невиконання установою плану по основних показниках діяльності обсяг коштів зменшується. Не допускаються видатки, не передбачені кошторисом, і перевищення видатків за кошторисом. Кошторис складається відповідно до постанов Уряду та інших нормативних актів, які регламентують умови і порядок кошторисного фінансування.

По-друге, найважливішим принципом бюджетного фінансування є обгрунтованість кошторису видатків за видами і напрямами бюджетних асигнувань, а також економічна доцільність і раціональність використання виділених коштів. Здійснення цього принципу забезпечується шляхом бюджетного нормування, розробки обґрунтованих норм видатків та їх суворого дотримання у фінансовій діяльності кожної установи. За допомогою бюджетного нормування досягається однаковий рівень задоволення потреб у фінансових ресурсах масових однотипних установ, обґрунтовується необхідна потреба у коштах і розширюються можливості контролю за доцільністю витрачання виділених асигнувань.

По-третє, суттєвою особливістю кошторисного фінансування є цільовий характер бюджетних асигнувань. Цільове призначення видатків забезпечується за допомогою єдиної бюджетної класифікації, яка групує всі асигнування бюджетних установ у зазначеному порядку розміщення окремих видатків.

Кошти із бюджету надаються в розпорядження керівників міністерств, відомств, органів місцевих адміністрацій, керівників окремих установ. Зазначені керівники є розпорядниками коштів бюджету. Залежно від обсягу прав, обов'язків розрізняють розпорядників коштів за державним бюджетом трьох ступенів: головні , другого ступеня та третього ступеня, а за місцевим бюджетом —двох ступенів — головні та третього ступеня. Такі відмінності кількості категорій розпорядників коштів за різними бюджетами залежать від кількості ланок управління.

Головними розпорядниками коштів (ГРК) є:

• міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади — по державному бюджету;

• рівники відділів обласних, міських, районних адміністрацій - по місцевих бюджетах [7].

Головним розпорядником коштів (РК) надано право розділяти бюджетні між нижчими розпорядниками коштів, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління.

Розпорядниками коштів другого ступеня (РК ІІ ступеня) є керівники, які одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів ГРК для переказу безпосередньо підпорядкованним їм установам.

Розпорядниками коштів третього ступеня (РК ІІІ ступеня) є керівники, які отримують кошти тільки для безпосереднього витрачення [9].

Вищі розпорядники коштів здійснюють постійний контроль за правильністю використання підвідомчими установами бюджетних коштів, отримують від них звітність про здійсненні видатки. Нижні розпорядники коштів несуть відповідальність за використання бюджетних коштів перед вищими розпорядниками.

Облік фінансування через органи Державного казначейства

Бюджетні установи, що утримуються за рахунок Державного бюджету, фінансуються через органи Державного казначейства, яким в установах Національного банку та уповноважених установах комерційних банків, визначених Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, відкриваються єдині казначейські рахунки. У перспективі органи Державного казначейства виконуватимуть функції бюджетного банку.

Єдиний казначейський рахунок — це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства в установах банків, на які зараховуються податки, збори та інші обов'язкові платежі державного бюджету і з яких органами Державного казначейства здїйснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, та оплачуються інші видатки бюджетних установ як у безготівковому порядку, так і готівкою (рис.2.1) [19].

Рис.2.1. Порядок фінансування через органи Державного казначейства

При фінансуванні розпорядників бюджетних коштів через територіальні органи Державного казначейства всі поточні рахунки бюджетних установ в уповноважених банках закриваються і в свою чергу їм в органах Державного казначейства відкриваються реєстраційні рахунки, кількість яких у конкретного розпорядника коштів залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.

Для відкриття реєстраційних рахунків розпорядники коштів подають до відповідних органів Державного казначейства такі документи:

1. заяву на відкриття рахунків встановленого зразка за підписом керівника установи і головного бухгалтера;

2. копії установчих документів (статуту, положення), завірені нотаріально або вищою організацією;

3. довідку про внесення установи до Єдиного державного реєсру підприємств і організацій України із зазначенням ідентифікаційного коду;

4. доведений до розпорядника коштів поквартальний обсяг асигнувань з розподілом по підрозділах бюджетної класифікації;

5. затверджений кошторис доходів і видатків; картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного конодавства надано право розпоряджатися рахунком і підпису платіжних та інших розрахункових документів. У картку включається також зразок відбитка печатки, присвоєної установі;

6. звіт про виконання кошторису видатків установи на дату закриття поточного рахунка в уповноваженому банку[22].

Склад і класифікація видатків

Під видатками розуміється державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які створюють і не компенсують фінансові вимоги.

Видатки - один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетної установи. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення резервів зниження видатків. Контрольна функція обліку потребує такої його побудови, яка б забезпечувала отримання різнобічної інформації про видатки залежно від місця й часу їх виникнення. Побудова бухгалтерського обліку видатків здійснюється залежно від чинної класифікації їх (рис 2.2) [24].

Видатки, здійснювані за рахунок бюджетних коштів, називаються видатками загального фонду, а за рахунок позабюджетних коштів – видатками спеціального фонду. Обидва види видатків суворо плануються в кошторисі видатків, який є основним документом, що визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи. Бухгалтерський облік цих видатків ведеться роздільно.

Видатки бюджетної установи

Залежно від покриття

Функціональна класифікація

Відомча класифікація

Економічна класифікація

Залежно від етапу руху бюджетних коштів

видатки загального фонду

видатки спеціального фонду

касові видатки

фактичні видатки

за функціями держави

за головними розпорядникуами коштів

капітальні видатки

поточні видатки

Рис.2.2. Класифікація видатків бюджетної установи

Бюджетна класифікація є важливим організуючим документом, вона лежить в основі планування видатків, їх синтетичного та аналітичного обліку, суттєво впливає на всю організацію бухгалтерського обліку та звітності бюджетної установи. Важливою відмінністю нової бюджетної класифікації є розмежування видатків за економічними ознаками: видатки зведено в єдині економічні категорії, що відображають розмежування коштів, направлених на поточні та капітальні видатки. Кожній категорії присвоєно чотиризначний код.

Схема класифікації видатків за економічним змістом наведено на рис. 2.3. Категорія «Оплата праці працівників бюджетних установ» включає оплату праці в грошовій формі всіх працівників бюджетних установ за встановленими посадовими окладами, ставками або розцінками [7].

Рис. 2.3. Класифікація видатків за економічною ознакою (скорочена форма)

Видатки за цією категорією мають найбільшу питому вагу у видатках установи і є захищеною бюджетом статтею.

До категорії «Нарахування на заробітну плату» відносять збір єдиний соціальний внесок у розмірі 36,3 %. Це також захищена бюджетом стаття.

Категорія «Придбання предметів постачання і матеріалів» включає видатки на придбання канцелярського, креслярського, письмового приладдя та матеріалів, виготовлення та придбання бухгалтерських і статистичних книг, бланків, відомостей, а також класних журналів, дипломів, свідоцтв, медалей, грамот, іншої документації для навчальних закладів; періодичних, довідкових та інформаційних видань, видатки на придбання матеріалів для поточних господарських потреб; придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів тощо. До них належать також видатки на продукти харчування у лікувально-профілактичних закладах, будинках-інтернатах, дитячих будинках, профтехучилищах, видатки на спецхарчування осіб, що працюють у шкідливих умовах.

За окремим кодом до цієї категорії відносяться й видатки на придбання предметів з терміном служби менше року або однорідних малоцінних предметів; на придбання різного роду матеріалів і предметів для науково-дослідних і навчальних робіт; на придбання м'якого інвентаря та обмундирування (білизни, спецівок, одягу, взуття, спортивного обмундирування), придбання книг, періодичних видань для бібліотечних фондів, інших матеріалів та інвентаря.

До категорії «Видатки на відрядження» належать видатки на оплату проїзду, добових, квартирних під час службових відряджень; оплату підйомних, проїзду і добових при переміщенні працівників, відряджень на курси та у навчальні заклади, на сесії, нарада та конференції, тобто всі видатки на відрядження, що сплачуються за рахунок бюджетних коштів.

Категорія «Оплата послуг з утримання бюджетних установ» включає плату за оренду приміщень та обладнання, транспортні послуги, послуги зв'язку, поліграфічні послуги, поточний ремонт будівель, споруд, приміщень, обладнання та інвентаря.

Платежі з оплати бюджетними установами комунальних послуг та енергоносіїв плануються та обліковуються за категорією «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв». До них належать видатки на оплату теплопостачання, водопостачання і водовідведення, оплату електроенергії, природного газу, інших видів енергії, інших комунальних послуг.

До категорії «Субсидії і поточні трансфертні виплати» віднесено всі безповоротні державні платежі, які не підлягають поверненню і передбачаються на поточні цілі.

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів.

Категорія «Придбання основного капіталу» передбачає видатки на нові або існуючі товари тривалого користування, які купують або створюють власними силами. Ця категорія охоплює лише видатки на товари, термін служби яких перевищує 1 рік. Сюди відносяться нерухомі основні засоби (наприклад, споруди), а також рухомі основні засоби.

Категорія «Придбання землі і нематеріальних активів» включає видатки на придбання землі, права на розробку надр, використання авторських прав, патентів і торгових знаків, придбання програмного забезпечення тощо [19].