4.3 Деаерація живильної води

Розглянуті вище способи обробки води забезпечують її пом’якшення, але при цьому з

неї не видаляються розчинені агресивні гази – і , які викликають корозію стінок котла. Вміст даних газів в живильній воді не повинен перевищувати допустимих меж.

Процес видалення з води розчинених газів називається дегазацією або деаерацією. Відомо декілька способів деаерації – термічний, хімічний, електромагнітний та ін.

Найбільше поширення отримав термічний спосіб деаерації води, заснований на тому, що розчинність газів у воді з підвищенням температури зменшується, а при температурі ки-піння гази майже повністю видаляються з води. Таким способом гази видаляються з води в спецпристроях – термічних деаераторах. Існують декілька типів термічних деаераторів.

В парових котельнях застосовують змішувальні деаератори атмосферного типу. Деае-ратор (рисунок 4.3) складається з горизонтального циліндричного баку 1 і встановленої на ньому вертикальної колонки 2 діаметром 1-2 м і висотою 1,5-2 м. Деаераторний бак (бак-акумулятор) призначений для збирання і зберігання дегазованої води, звичайно є живильним баком.

Рисунок 4.3 - Змішувальний деаератор 1 - витратний бак; 2 - дегазаторний бак;

атмосферного типу 3 - ежектор; 4 - охолоджувач випару; 5 - вода

після хімводоочистки; 6 - гаряча вода;

7 - підживлювальний насос; 8 - вода на

підживлення; 9 - подача води в деаератор

Рисунок 4.4 - Схема вакуумної дегазації для

водогрійної котельні

Принцип дії деаератора наступний. Вода для деаерації подається в верхню частину ко-лонки. Гріюча пара надходить в колонку знизу і, піднімаючись, дотикається до води, що ру-хається їй назустріч. При русі вниз вода проходить через систему спеціально встановлених в колонці дирчастих листів (тарілок), розбиваючись на дрібні струмені. Внаслідок безпосе-реднього контакту з парою вода нагрівається до кипіння. Розчинені гази виділяються з неї і разом із невеликою кількістю не сконденсованої пари (випар) відводяться через верхній штуцер колонки, а деаерована вода збирається внизу в баці. Тиск в колонці атмосферного деаератора підтримується в межах 1,05-1,2 МПа, а температура води – 102-104 .

Для підвищення ефекту деаерації застосовують продувку (барботування) води в баці парою. Для цього в ньому розміщують барботажний пристрій – дирчасті труби або коробку з дирчастими листами, через котрі подається пара з тиском вище тиску пари, яка надходить в колонку. Для забезпечення нормальної роботи деаератор обладнується різними запірно-регулюючими пристроями, водовказівним склом, манометрами та іншими приладами.

Крім деаераторів атмосферного типу застосовують деаератори підвищеного тиску

(0,6-0,7 МПа) на ТЕС і вакуумні з тиском нижче атмосферного (в котельнях із водогрійними котлами). Через те що в водогрійній котельній відсутня пара, дегазація здійснюється за рахунок вакууму, створюваного водоструминним ежектором.

Вакуумний деаератор, як і атмосферний, складається з баку-акумулятору і колонки. Схема вакуум-деаерованої установки показана на рисунку 4.4. Вода після хімічної водо- підготовки проходить через охолоджувач випару і надходить в колонку деаератора. З колон-ки вода стікає в бак-акумулятор, де вона підігрівається до кипіння гарячою мережною во-дою, яка циркулює в змійовику, встановленому всередині баку-акумулятору.

Такі деаератори працюють при тиску 20-30 кПа, якому відповідає температура кипін-ня води біля 60-70 . З деаераційного баку-акумулятору вода подається підживлюваль-ними насосами в всмоктувальну магістраль мережних насосів і частково відводиться до ежектора, за допомогою котрого створюється вакуум в деаераторі. Вода в деаератор пода-ється за рахунок атмосферного тиску (оскільки в деаераторі розрідження) або спецнасосом.

Дегазація води хімічним способом здійснюється шляхом сульфітування - введення в нагріту (до 80 ) живильну воду розчину сульфіту натрію . Цей спосіб у порівнянні з термічною дегазацією більш дорогий і тому не отримав широкого поширення.