2.5 Режим мінімального стоку

Мінімальний стік - найменші значення стоку річок, що спостерігаються під час межені. На мінімальний стік впливають загальні кліматичні фактори, місцеві азональні фактори. Зі збільшенням площі басейну збільшується і мінімальний стік, тому що при цьому збільшується і об’єм водоносних порід і ґрунтове живлення річок.

Основні розрахункові величини мінімального стоку: пересічні витрати води або модулі стоку за місяць, декаду, добу з найменшим стоком ( середньомісячні та середньодобові літні й зимові мінімальні витрати води, або модулі стоку), мінімальні витрати різної забезпеченості, найменші витрати води за весь період спостереження (абсолютний мінімум), тривалість пересихання та промерзання річок. В зоні недостатнього зволоження, до якої відноситься Полтавська область, ґрунтові водоносні горизонти малопотужні, і основне живлення річкам дають глибоко розташовані підземні води. Річки цих зон відрізняються нестійким характером мінімального стоку, який залежить найчастіше від місцевих умов залягання і характеру ґрунтових вод, ніж від кліматичних факторів [2,4,22,37].

Як зазначалося вище, з мінімальним стоком пов’язана межень. На території України виділяють літньо-осінню та зимову межень [29,35,48]. Літньо-осіння межень спостерігається від кінця повені до початку осінніх паводків (червень-листопад) або до льодових явищ, утримується від 120 до 170 днів. Літньо-осіння межень пов’язана з малою кількістю опадів і значними витратами води на випаровування. Стосовно ділянки р. Дніпро біля Кременчука, літньо-осіння межень найчастіше спостерігалася з липня до грудня (46років), з серпня до грудня - 7 років; з липня по жовтень - 9років з липня по листопад - 7років; з липня по вересень - 3 роки ;з серпня по жовтень - 2 роки; з червня по жовтень - у 1925році; короткотривала межень спостерігалася у 1933 році (серпень-вересень), у 1913 та 1903 роках - тривала тільки у липні та жовтні, у 1899 році - тільки у вересні і жовтні. Зимова межень спостерігається від початку льодових явищ до початку повені, триває 60-80 діб. Якщо порівняти літньо-осінню межень по території України із зимовою, то остання не поступається літньо-осінній за значеннями витрат води. У Кременчуці зимова межень спостерігалася переважно упродовж 80 діб - 27років, у лютому – 21 рік, у грудні - 15років, у січні-лютому - 8 років, у січні - 1рік, у березні - 1907, 1924, 1929, 1931, 1932 роки, а у 1914 та 1948 році зимова межень не спостерігалася (Додаток Е, Табл.Е.4, Додаток Ж, Додаток К. Табл.К.1, Додаток М, Табл. 1).

Для річок басейнуДніпра характерними є літньо-осіння та зимова межені. У літню межінь, мінімальні витрати води, як правило, є меншими від витрат у зимову межінь. Але це не характерно для р. Дніпро біля Кременчука: мінімальні витрати води менші за 200м³/с зафіксовані переважно у грудні (13років), листопаді (5років), один рік - у січні, один рік (1890) - у березні (Див.додаток К, табл.К.1). Абсолютний мінімум витрати води зафіксований 6 грудня 1959 року - 91,2м³/с (Див. Додаток К, табл.К.1). Межень з мінімальними витратами води у Кременчуцькому водосховищі спостерігається тільки у вересні (Див.додаток З, графіки З.1,З.2).

У сучасну кліматичну епоху частка літньо-осінньої межені на річках Полтавщини зросла (до 44% від обсягу стоку за рік). Частка стоку річок під час зимової межені теж зросла (≈22%), що зумовлено більш частими відлиговими паводками [1]. Стосовно спостережень на Кременчуцькому гідропосту середні показники стоку у межені відповідно складають 37,3% та 10,3% (Див.табл.2.3).

Таким чином, наслідком змін клімату за останнє століття є тенденція до вирівнювання внутрішньорічного розподілу стоку: максимальні витрати весняного водопілля зменшуються, водночас збільшуються витрати води під час зимової та літньої межені [1]. Річний мінімум стоку припадає переважно на кінець літа і осінь (Див.табл.2.1). Мінімальний стік води був у грудні 1959 року - 5,7м³/м (Таблиця 2.1). Мінімальний шар стоку відмічено у 1921році - 52мм (Таблиця2.4).