2.4 Режим максимального стоку

Максимальний стік - це процес формування високого стоку на водотоках під час весняної повені та дощових паводків; умовний термін, що означає максимальну витрату води або максимальний модуль стоку, а також об’єм стоку або шар стоку за період повені чи найбільшого паводка. Величина максимального стоку за інших однакових умов залежить від інтенсивності танення снігу чи випадіння дощу, величин втрати вологи на просочування та акумуляцію, від розмірів площі, охопленої одночасно таненням снігу або дощем [4,22,29].

Дніпро є типовою рівнинною річкою Європи з великими весняними повенями у результаті танення снігу й відносно невеликими витратами у наступний меженний період. Зазвичай на таких річках за 2–3 місяці водопілля проходить 60–70% річного стоку [2,22,48]. За результатами нашого дослідження – у середньому -52,2% (Див.табл.2.3).

Водопілля на річках Полтавської області у зв'язку із таненням снігу розпочинається на початку березня. Під час повені (весняного водопілля) ще півстоліття тому формувалося 70-80% річного об'єму стоку. В наш час частка весняного водопілля у водності річок становить 35-37% від річного. Наслідком змін клімату за останнє століття є тенденція до вирівнювання внутрішньорічного розподілу стоку: максимальні витрати весняного водопілля зменшуються, водночас збільшуються витрати води під час зимової та літньої межені. Спостерігається також тенденція до більш раннього настання водопілля. [1]. Така тенденція простежується і за результатами нашого аналізу. На Дніпрі до 1960року від водопілля постійно страждало місто Кременчук (Додаток Д). У Кременчуці весняні водопілля з середньою витратою від 2000 до 13500м³/с спостерігалися щороку з лютого по червень (Додаток Е, Табл.1, Додаток Ж, Додаток К, Табл.1, Додаток М, Графіки М.3 – 5). Початком водопілля можна вважати лютий 1879, 1914, 1948 року (Додаток М, Графік 2). За графіком 2 і 3 додатку М простежується деяка тенденція до більш раннього настання водопілля. Упродовж усього терміну спостереження - за 78 років, весняні водопілля з великою максимальною витратою води (понад 10000м³/с) спостерігалися 20 разів, у середньому кожні 3,9 роки, переважно у квітні та травні (Додаток Е. Табл.4, Додаток К, Графік К.1). Чотири рази високі водопілля з великими витратами води спостерігалися підряд два роки: у 1877 і 1878, 1888 і 1889, 1907 і 1908, 1931 і 1932 роках. З літературних джерел відомо, що небувалі за висотою і руйнівною силою катастрофічні водопілля сталися на річці у 1845 і 1931 роках [24,46,51.http://kremenchuk.biz/2011/navodnenie-v-kremenchuge-1933-god/ ]. Проте, під час водопілля 1931 р. максимальні рівні по всій довжині Дніпра та його приток, крім Прип'яті та Десни, виявилися найбільш високими. Спостереження на Кременчуцькому гідропосту це також підтверджують: саме 7квітня 1931 року зафіксована найбільша витрата води за всі 78 років спостережень, а саме - 22700м³/с - за неопублікованими архівними джерелами (Див. додаток Е табл.4, додаток К, табл. К.1). В опублікованому щорічнику зазначається інша максимальна витрата – 23500 м³/с[39]. Біля Києва цього року максимальна витрата води склала 23100м³/с [23]. Це водопілля вважається найбільшим, як по висоті стояння води, так і за розмірами зони затоплення. Виміряні рівні та витрати води в річці дали змогу встановити, що такі водопілля можуть повторюватися приблизно один раз на 350 років. Причинами цього водопілля були наступні обставини: у серпні - жовтні попереднього, 1930-го року, в басейні річки пройшли дощі, які на 40-80% перевищили середню багаторічну норму опадів для цього періоду. Грунт виявився надмірно зволоженим. Дійсно, за Графіком 53 Рис. Ж, Додатку Ж чітко простежується різке збільшення середніх та максимальних витрат води з жовтня 1930 року. До кінця березня 1931 р. запаси снігу на водозборі досягали 140 - 200% від багаторічної норми. Сніготанення, що настало у першій декаді квітня, проходило дуже дружно, при температурі +6, + 12°, і протягом 3-4днів охопило весь басейн. Проте, у басейні Дніпра можливі ще більш сприятливі поєднання умов для формування високого водопілля. Так,наприклад, у 1933 р. водопілля на Дніпрі було невисоким, але опади, що випали в басейні річки в літньо-осенній період, виявилися настільки сильними, що перевищили у 1,5 рази середню багаторічну норму і викликали небувалий паводок (повторюваність 1 раз в 3 роки). За графіком 56, ДодаткуЖ показники витрати води трималися біля 3000 м³/с з червня по грудень 1933 року.Тенденція до зменшення максимальних витрат води за даний період спостереження під час весняного водопілля простежується за графіком Л.1 Додатку Л. Весняне водопілля на Кременчуцькому водосховищі спостерігається з лютого по червень з максимальною витратою 8780м³/с(04.05.1970р.), (Додаток Е,Табл.Е.5) та стоком (Додаток З, Рис.З, Графік 1і2).

Під час літніх злив і осінніх дощів на р. Дніпро спостерігалися паводки. Паводки з великими витратами води проходили після літніх злив у 1899, 1903,1913, 1933,1948, 1949 роках. Після осінніх дощів паводки спостерігалися досить часто - більше, ніж 20 разів, переважно у грудні та листопаді (Додаток Ж). Паводки, які б перевищили за витратою води водопілля , не спостерігалися жодного разу на ділянці річки біля Кременчука. Максимальна витрата води під час паводків - від 1000 до 3360м³/с(Додаток Ж, Додаток М, Таблиця М.1).Найвищий паводок зафіксований у 1933 році, у липні місяці та у жовтні, листопаді з максимальними витратами води відповідно 3360 та 3320 м³/с. Максимальний стік води у 1931році у травні склав 425,8м³/м (Таблиця 2.1). Максимальний шар стоку відмічено у 1877році - 224 мм (Таблиця2.4).