5. Сучасний стан та проблеми трансформації

У кінці 2010 – на початку 2011 року відбулась серія масових вуличних протестів у низці арабських країн, зокрема великих масштабів досягли в Тунісі, Єгипті, Ємені, Алжирі, Лівії та Йорданії. Меншого розмаху набули протести в Мавританії, Саудівській Аравії, Омані, Судані, Сирії, та Марокко. Це, звичайно, напряму пов’язано з Лігою Арабських Держав, оскільки усі ці держави є її членами. Генеральний секретар ЛАД Амр Муса вітав революцію в своїй країніі вважає, що зміни повинні відбутись у всіх арабських державах. «Арабський громадянин перебуває в стані безпрецедентного обурення і незадоволення».

Натомість перебіг революції у Лівії 2011 року є надзвичайно складним. В кінці лютого ЛАД призупинила участь Лівії в діяльності організації. А 12 березня перестала вважати режим МуаммараКаддафі легітимним і закликала до введення заборони польотів над Лівією.Також були офіційно озвучені прийняті рішення про налагодження постійних контактів з представниками лівійських повстанців для надання гуманітарної допомоги мешканцям країни. Окрім цього, ЛАД застерегла міжнародне співтовариство від вторгнення до Лівії і обіцяє підтримати зусилля по збереженню єдності країни.

Представник Лівії при Арабській лізі Абдель-Монеймаль-Хоуні подав у відставку і закликав судити Каддафі та його командирів і помічників за масові вбивства у Лівії. Найближчим часом має бути проведене ще одне екстрене засідання ЛАД для обговорення ситуації в арабському світі і в першу чергу в Лівії.

Зараз Ліга Арабських Держав перебуває на межі банкрутства, про що заявив керівник офісу Генерального секретаря ЛАД ХішамЮсеф.

Амр Муса залишить посаду генсека ЛАД у кінці травня, після чого має намір взяти участь у боротьбі за посаду президента Єгипту.

Історія показала, що в скрутних ситуаціях і при вирішенні справді важливих питань регіону Ліга стикається з непорозумінням своїх членів. Серед причин невдач Ліги у справі підтримання миру на першому місці є неоднорідність складу організації. До її лав входять 22 держави з різних субрегіонів, з різними зовнішньополітичними векторами та амбіціями, з неоднаковим рівнем економічного розвитку, що впливає на процес прийняття рішень. Часто виходить так, що Ліга обмежується виданням резолюції Радою ЛАД чи висуненням певного плану з подальшим його обговоренням, і навіть найвдаліші, на перший погляд, ініціативи виявляються недостатньо підтримуваними, щоб втілитись у життя.

Ще одним фактором недостатньої ефективності ЛАД є особливості її структури та механізму прийняття рішень, які дозволяють державам – членам гальмувати прийняття невигідних їм рішень (як, наприклад, чинила Сирія на різних етапах ліванської кризи).

Формування нового міжнародного порядку вимагає активізації й розширення масштабів арабського співробітництва, створення ефективних механізмів гарантування арабської безпеки. Це покладає не лише відповідальність на ЛАД, але i надає особливого значення проблемі її реформування відповідно до вимог нових міжнародних та регіональних реалій, змiщуючи акценти в діяльності Лiги в напрямку пріоритетності економічної сфери гарантування безпеки арабського світу.

Реформування ЛАД могло б здійснюватися по двох напрямах:

1) прийняття нової редакції Статуту ЛАД або ж внесення суттєвих змін до окремих статей чинного Статуту з метою усунення перешкод на шляху до виконання ЛАД своїх завдань у новій системі регіональних та глобальних координат;

2) проведення структурно-органiзацiйних реформ, спрямованих на формування механізмів, здатних адекватно реагувати на нові загрози i виклики.